Франтішек Крчек (, ; 8 жовтня 1869, Львів, Королівство Галичини та Володимирії — 12 березня 1916, Великий Новгород, Російська імперія) — чесько-польський славіст, філолог, фольклорист і перекладач.
Життєпис Походив із чесько-польської сім'ї, яка оселилася у Львові. Його батько Францішек Крчек був родом із Чехії та працював у столиці Галичини учасником театрального оркестру. Чеську мову вивчив тільки в зрілому віці.Polski Słownik Biograficzny, díl 15, Wrocław 1970, s. 258. Після здобуття середньої освіти (1887) спочатку вивчав право, а потім класичну філологію, полоністику і слов'янознавство на філософському факультеті Львівського університету. Завершив навчання з докторським ступенем у 1893 році (працею Modlitewnik Nawojki: Studyum językowe). У 1890-х роках також навчався в університетах Праги (зокрема у Яна Гебауера та Йосефа Зубатого), Лейпціга і Берліна. Під час навчання у Львові був головою Академічної читальні у 1890/91 навчальному році. У Львівському університеті 1908 року захистив дисертацію Grupy dźwiękowe polskie tart i cir(z)ć, jako odpowiedniki starobulgarskiej trit, oraz ich donioslość dla odbudowy wokalizmu praslowianśkiego i praindoeuropejskiego з присвоєнням звання доцента. Міг очолити у Львові університетську кафедру славістики як наступник покійного Антонія Каліни, та завадили особисті суперечки КрчекаMirosław Skarżyński: Nieznane listy Jana Baudoina de Courtenay do Kazimierza Nitscha z lat 1905—1928, cz. I: 1905—1910, in: LingVaria 2 (2007), č. 1, s. 167—190, zde s. 174. .
Викладав у гімназіях Львова та Ярослава. У 1895 р. у Львові разом з Антонієм Каліною, Стефаном Рамултом та іншими польськими фольклористами і мовознавцями заснував Етнографічне товариство (Towarzystwo Ludoznawcze, нині Polskie Towarzystwo Ludoznawcze). Був членом краківської Академії знань (Akademia Umiejętności), де з 1898 року працював членом її мовної комісії, одним із редакторів етнографічного журналу Lud і членом правління Літературного товариства імені Адама Міцкевича у Львові (Towarzystwo Literackie im. Adama Mickiewicza), заснованого 1886 року з метою дослідження, документування та висвітлення життєвого і творчого шляху Міцкевича. Присвятив себе мовознавчим дослідженням, а після 1908 року головним чином фольклористиці і літературознавству. Складав бібліографії змісту сучасних йому львівських журналів. Подорожував для польових досліджень у Галицькі Татри, серед інших місць також зупинявся в Закопаному і Давосі (Швейцарія) з медичних причин.
Був знавцем, пропагандистом і перекладачем чеської літератури на польську мову, особливо творів Алоїза Їрасека — переклав, зокрема, його «Рай світу» (Raj świata: Obraz dziejowy Alojzego Jiráska, Краків, 1897) та «Історію філософів» (Dzieje filozofów: Powieść, Львів, 1912). Потім переклав «Легенду про святого Прокопа» (Legenda o św. Prokopu, Львів, 1900), твори Ярослава Врхліцького, Якуба Арбеса та інших чеських авторів. Для польської Великої загальної ілюстрованої енциклопедії (Wielka Encyklopedia Powszechna Ilustrowana), що видавалася у Варшаві в 1890—1914 роках, писав короткі біографічні нариси про чеських письменників. Дописував до польських фахових і популярних журналів (серед інших Pamiętnik Literacki, Tydzień, Kwartalnik Historyczny, Gazeta Narodowa, Gazeta Lwowska).
Початок Першої світової війни застав його в царській Росії поблизу Новогрудка в Мінській губернії, де він зупинився в будинку родини своєї дружини Олександри, уродженої Липницької. Як австрійському підданцю йому не дозволили повернутися на батьківщину, паспорт відібрали, а його самого інтернували у Великому Новгороді, але повсякчас погрожували примусовим переселенням за Волгу. У Новгороді його здоров'я різко погіршилося, і згодом він помер від серцевого нападу.
Окрім самостійних книжкових публікацій, він автор близько 200 досліджень, статей, наукових розвідок і рецензій. Деякі з них підписував абревіатурою Dr Fr. K.
Доробок Modlitewnik Nawojki: Studyum językowe, Kraków 1894. Jasełka Krośnieńskie z roku 1661, Kraków 1900. Pisanki w Galicji (3 svazky), Lwów 1893—1895. Grupy dźwiękowe polskie tart i cir(z)ć, jako odpowiedniki starobulgarskiej trit, oraz ich donioslość dla odbudowy wokalizmu praslowianśkiego i praindoeuropejskiego, Lwów 1907. Zbiór powieści i legend, Lwów 1908.
Примітки
Література Stanisław Urbańczyk: Krček (Krczek) Franciszek // Polski Słownik Biograficzny, т. 15, Wrocław 1970, с. 258—259. Kazimierz Nitsch: Ze wspomnień językoznawcy, Kraków 1960. Jerzy Śliziński: Z korespondencji Alojzego Jiráska z Polakami, Wrocław 1955.