Алойзи Вір-Конас (), також відомий як Антоні Конас (), псевдо «Wir» (нар. 13 травня 1894 в Макові, помер 1940 в Харкові ) — польський полковник піхоти Війська Польського, кавалер Ордену Віртуті Мілітарі, жертва Катинського розстрілу.
Життєпис
Син Антонія та Вікторії, уродженої Плащак . Був братом Едварда Конаса, псевдо «Мур» (1895–1916), легіонера, посмертно нагородженого орденом Virtuti Militari та Хрестом Незалежності. / alojzy-wir-konas.com/pl.
29 червня 1912 року закінчив Імператорсько-Королівську реальну гімназію (IV) у Кракові. Потім розпочав навчання на філософському факультеті Ягеллонського університету. Був членом Стрілецького братства.
Під час Першої світової війни служив у Польських легіонах командиром роти та батальйону у званні поручника. У 1915 році його було підвищено до капітана. Після Кризи присяги 23 листопада 1917 року його було призвано до австро-угорської армії, призначено до штурмового батальйону 12-ї піхотної дивізії та відправлено на італійський фронт поблизу Кордолеццо.
У листопаді 1918 року вступив до лав Польської армії. З 1919 року був командиром батальйону в 25-му піхотному полку, потім у 26-му піхотному полку. За цей час його було підвищено до майора. Потім повернувся до 25-го піхотного полку і, як командир батальйону та полку, брав участь у Київській наступальній операції та відступі вздовж Дніпра.
З 16 жовтня 1920 року був командиром 25-го піхотного полку в Пйотркові. У 1921 році закінчив курси старших командирів у Варшаві. У рамках військового поселення отримав земельну ділянку в селищі Красічин (ґміна Жабчице). 3 травня 1922 року було підтверджено звання підполковника зі старшинством з 1 червня 1919 року та 102-й ранг в офіцерському корпусі піхоти. 1 червня 1923 року був переведений до 84-го піхотного полку в Пінську на посаду командира полку. 16 березня 1927 року був підвищений до полковника зі старшинством з 1 січня 1927 року та отримав 5-й ранг в офіцерському корпусі піхоти. У січні 1930 року його було призначено командиром дивізійної піхоти 21-ї гірсько-піхотної дивізії в Бельсько в Сілезії. З 10 листопада 1932 року по 10 серпня 1933 року був студентом VII курсу Центру вищих військових студій.
У вересні 1939 року став командиром резервної 38-ї піхотної дивізії. У вересневій кампанії його дивізія була призначена до резервної групи Головнокомандувача «Тарнів», але швидке просування німецьких військ призвело до того, що 38-ма піхотна дивізія була безпосередньо включена до складу армії «Малопольща». Разом зі своїми підрозділами Вір-Конас під командуванням генерал-лейтенанта Казімєжа Соснковського пробився до обложеного Львова. Поранений 17 вересня 1939 року у Волі-Добростанській, був захоплений у полон радянськими військами після вторгнення радянських військ до Польщі. Був ув'язнений у Старобільському таборі. Навесні 1940 року його вбили співробітники НКВС у Харкові та поховали у П'ятихатках, де з 17 червня 2000 року офіційно розташоване Кладовище жертв тоталітаризму в Харкові. Постановою Президента Республіки Польща Леха Качинського від 5 жовтня 2007 року № 112-48-07 йому було посмертно присвоєно звання бригадного генерала.. Про підвищення було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам'ятаємо Катинь – вшануймо пам'ять героїв».
Його дружиною була Антоніна (1896–1991), з якою у них були троє синів: Тадеуш (1921–1994), Яцек (1925–2002) та Янек.
Нагороди Срібний хрест Військового ордена Virtuti Militari № 1744 (28 лютого 1921 р.). Хрест Незалежності (4 лютого 1932 р.) «za pracę w dziele odzyskania niepodległości». Хрест За Доблесть (чотири рази: перший та другий рази за службу в Польській військовій організації під час колишнього австрійського поділу та колишньої австрійської окупації) Золотий Хрест Заслуги (10 листопада 1928 р.) Пам'ятна медаль війни 1918–1921 років Медаль десятої річниці відновлення Незалежності
9 травня 1938 року Комітет Хреста та Медалі Незалежності переглянув його заяву, але не нагородив Хрестом Незалежності з мечами.
Див. також Польські військовополонені в радянському полоні (з 1939 року) Табори НКВС для польських військовополонених історична біографія - Alojzy Wir-Konas
Примітки
Література