Музей Шевченка — музей у місті Форт-Шевченко, Мангистауська область (Казахстан), присвячений великому українському поету, художнику, прозаїку, етнографу Тарасу Григоровичу Шевченку, який багато років свого життя провів у Казахстані, присвятивши йому значну частину своєї творчості та досліджень.
Історія Музей був відкритий 1932 і є першим музеєм, відкритим на Мангишлаку. Будівля музею побудована як літня резиденція коменданта у 1853 році. У музеї є стіна Чумацьких вузів. Чумаки — це люди, які постачали із Криму сіль та продавали, тим самим годували свої сім'ї. Місцевий музей наповнений побутом українського народу, він знайомить нас із середовищем, у якому виріс поет, письменник, художник Тарас Григорович Шевченко. Дитинство поета минуло у селі Кирилівка Київської губернії неподалік від Черкаської області. Шевченко прожив всього 47 років, із них 10 років відбував заслання в Казахстані, тобто 1847—1850 роки він провів в Оренбурзькому засланні, а з 1850 по 1857 роки був у Новопетровському укріпленні, нині казахстанському м. Форт-Шевченко.
У 2012 році найбільший музей Тараса Шевченка за межами України відзначив 80-річчя.
14 березня 2016 року у музеї Тараса Шевченка відкрилася виставка, присвячена 100-річчю Есбола Омірбаєва. Він перший «шевченкознавець» по Казахстану, який пройшов слідом Каратауської експедиції разом з Анатолієм Костенком. В результаті його роботи вийшла книга «Оживуть степи» та відновилася карта-маршрут Каратауської експедиції. Якби не Есбол Омірбаєв, то музей Шевченка не був би таким відомим. Усе своє життя перший «шевченкознавець» присвятив вивченню творчості великого кобзаря та історії Мангистау.
Експозиції Основна частина експозиції — це матеріали, які розповідають про життя та творчість Т. Г. Шевченка у 1850—1857 рр., коли після арешту в Оренбурзі, поета відправили до Новопетровського укріплення. На стелажах і стендах представлені копії багатьох документів щодо проходження солдатської служби поета в Новопетрівській фортеці, серед яких — і розпорядження коменданта Ускова, який звільнив «солдата Шевченка» від муштри, перевівши його до своєї літньої резиденції нібито для господарської роботи.
Музей Шевченка розташований у літній резиденції коменданта фортеці Іраклія Ускова. Будівлі вже понад 150 років. У парку, що розташований недалеко від музею, у ньому садівничав поет. Тут ростуть посаджені Тарасом Шевченком дерева. Тут встановлено і пам'ятник великому Кобзарю. Хранитель музею Нурсулу Суїн, яка розповідає про життя поета, письменника, художника. У музеї всі зали починаються з верстових стовпів, які відраховують час перебування Тараса Шевченка на Мангистау. Перша зала — перші його роботи, в іншій залі — малюнки з Каратауської експедиції, у якій брав участь Тарас Шевченко. Він писав у своїх книгах, як вражений природою цих безмежних степів, «де навіть нема на чому зупинити погляд». Однією з найяскравіших робіт на той час стала картина «Пожежа в степу». Великий Кобзар усе дивувався: що може горіти на голій землі? У наступній залі — макет Новопетровського укріплення, де засланець був солдатом. Історики навіть підрахували, що за сім років Тарас Григорович стояв на варті 63 рази. Експонати для музею збирали довго, причому буквально «збирали» — співробітники музею ходили по руїнах фортеці і знаходили там старовинні речі, які потім реставрували. Центром експозиції вважається останній автопортрет Кобзаря.
Можна в наші дні спуститись у землянку, де колись жив Тарас Григорович, рятуючись від 45-градусної мангишлацької спеки. Він писав своєму другові: «Усе моє багатство на Мангишлаку — це ліжко без спинки, стіл та табурет». Тут можна посидіти на лаві великого Кобзаря, торкнутися дерева, вирощеного ним. Хоч верба вже давно згоріла в грозу, а відростки, привезені з поетової могили, не прижилися, залишки верби досі зберігаються в землянці. Збереглася і криниця, вирита Шевченком у пору лютої посухи, — він урятував від смерті цілий аул, розташований неподалік від фортеці. Вода, як крізь решето, пішла зі старих колодязів. Сьогодні криниця стоїть майже в незмінному вигляді.
Див. також
Українці в Казахстані
Примітки