Горст Карл Альфред фон Меч (; 14 червня 1874, Лебау — 11 липня 1946, Гера) — німецький штабний офіцер, військовий історик та архівіст, генерал артилерії запасу вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Горст походив із саксонсько-майсенсько-фогтландського дворянського роду Мечів і був родичем саксонського військового міністра та генерала піхоти Бернгарда фон Рабенгорста. Він був сином королівського саксонського будівельного адміністратора Карла фон Меча (1843–1885) та його дружини Камілли, уродженої Август (1847–1899).Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). 1901. Jahrgang 2, Justus Perthes, Gotha 1900, S. 635

Меч вступив до 1-го польового артилерійського полку № 12 Саксонської армії в Дрездені 30 березня 1891 року. 1 жовтня 1899 року його перевели до 4-го польового артилерійського полку № 48. Через рік, 1 жовтня 1900 року, Меч був відряджений до Прусської військової академії до 1 жовтня 1903 року. З 23 квітня по 19 червня 1904 року він недовго служив ад'ютантом 23-ї польової артилерійської бригади, а згодом був переведений до відділу кадрів Саксонського військового міністерства. З 1 квітня 1906 року він був відряджений до Великого Генерального штабу в Берліні. а з 21 вересня 1907 року протягом трьох років він служив командиром батареї в 4-му польовому артилерійському полку № 48, перш ніж його знову відрядили до Генерального штабу. З 22 квітня 1912 по 11 лютого 1913 року Метч служив першим офіцером генерального штабу (начальником оперативного відділу) 1-ї піхотної дивізії № 23.

З 17 лютого 1913 року — черговий флігель-ад'ютант короля Фрідріха Августа III. З початком Першої світової війни Меч спочатку зберіг цю посаду, а 13 жовтня 1914 року став 1-м офіцером генерального штабу 27-го резервного корпусу (2-го Королівського Саксонського). В середині грудня 1914 року він перейшов до Генерального штабу 4-ї армії на посаду 2-го офіцера генерального штабу (квартирмейстера). 1 квітня 1915 року Метч отримав командування 53-м резервним польовим артилерійським полком, з яким він спочатку був розгорнутий на Західному фронті у Фландрії, на північний схід від Іпра. Потім його перевели до регіону Шампань. 31 липня 1916 року Метч залишив командування полком і був переведений на посаду начальника Генерального штабу до 3-ї інспекції постачання, а невдовзі після цього, 16 листопада 1916 року, на тій самій посаді до 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу.

Після війни Меч був переведений до Рейхсверу і спочатку обіймав посаду начальника штабу 4-го військового округу. З 1 жовтня 1920 року він обіймав посаду начальника штабу 4-ї дивізії. 11 квітня 1921 року його перевели до штабу 5-ї дивізії, де з 15 червня 1921 року він обіймав посаду командувача артилерії 5. 1 жовтня 1922 року Меч перейшов до Імперського військового міністерства в Берліні. Там він служив інспектором освіти та навчання до виходу у відставку з дійсної служби 29 лютого 1928 року.

26 серпня 1939 року був переданий до розпорядження армії та обіймав посаду начальника архіву сухопутних військ в Потсдамі до 30 вересня 1939 року. Після цього він не отримував жодних подальших призначень.

У цивільному житті Меч був активним автором численних книг та праць з військової історії. Після закінчення Другої світової війни багато його творів були внесені до списку забороненої літератури в радянській зоні окупації Німеччини.

Сім'я В 1905 році одружився з Крістіною фон Вольф (1880–1946), дочкою саксонського генерал-майора Ернста Гуго фон Вольфа (1838–1913) і його дружини Кароліни Луїзи, уродженої фон Оппелль (1846–1933). В пари народились численні діти, серед яких:

Карл Ернст Йоахім (28 квітня 1907 — 29 травня 1992) — оберст Генштабу вермахту, кавалер Німецького хреста в сріблі. Крістіна Камілла Доротея Луїза «Лонні» (2 березня 1909) — викладачка вокалу. Еріка Доротея Еллен Іда Гізела (19 лютого 1911) Фірдірх-Август (8 листопада 1920 — 23 квітня 2015) — дипломований хімік, доктор природничих наук, директор керамічної фабрики.

Звання

Фенріх портупеї запасу (30 березня 1891) Фенріх портупеї (20 квітня 1891) Другий лейтенант (24 листопада 1892; патент від 20 червня 1892) Лейтенант (1 січня 1899) Оберлейтенант (26 березня 1899) Гауптман без патенту (23 квітня 1904; отримав патент 22 квітня 1905) Майор (22 травня 1912) Оберстлейтенант (21 травня 1917) Оберст (18 грудня 1920) Генерал-майор (1 квітня 1924) Генерал-лейтенант (1 лютого 1927) Генерал артилерії запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці битви під Танненбергом.

Нагороди

Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (9 грудня 1904) 3-го класу з мечами і короноюReichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E. S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 111 Орден Залізної корони 3-го класу (Австро-Угорщина; 14 січня 1905) Орден Червоного орла 4-го класу (28 жовтня 1905) корона до ордена (19 вересня 1912) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (13 вересня 1912) мечі до лицарського хреста Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 3-го класу (18 березня 1913) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (1913) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 1913) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (27 травня 1915) командорський хрест 2-го класу (30 листопада 1915) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами Ганзейський хрест (Гамбург) Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу Почесний хрест (Ройсс), офіцерський хрест Орден дому Ліппе 3-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Pour le Mérite (7 жовтня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Uradeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel. 1917. Jahrgang 18, Justus Perthes, Gotha 1916, S. 557. Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler, Johann Georg von Rappard: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. A (Uradel). 1977. Band XIV, Band 66 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv-Marburg, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1977, , S. 320 f. (Mit Portrait. Um 1936). Manfred Kehrig: Metzsch, Horst von., In: Neue Deutsche Biographie. (NDB). Band 17, Duncker & Humblot, Berlin 1994, ISBN 3-428-00198-2, S. 263–264. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweig: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 2: H–O. Biblio Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2516-2, S. 444–445.

Посилання

Меч на сайті The Prussian Machine.