HOTOL (від Horizontal Take-Off and Landing, ) — британський проєкт багаторазового космічного літака з одноступеневим виходом на орбіту, який розроблявся в 1980-х роках. Апарат мав бути оснащений новим, дворежимним реактивним двигуном Rolls-Royce RB545 «Swallow», який на малих швидкостях і висотах працював як повітряно-реактивний, а після досягнення певної межі перемикався на рідкий кисень з баків літака.
Згодом фінансування проєкту припинилося. З метою врятувати проєкт, розробниками було запропоновано меншу й дешевшу версію Interim HOTOL або HOTOL 2. В новій модифікації відмовилися від використання дворежимного двигуна на користь більш простої і відпрацьованої конструкції РРД, а запуск мав здійснюватися з борту авіаційного носія, на роль якого пропонувався літак Ан-225 «Мрія». Проте цей проєкт також не було реалізовано.
Історія Розвиток Наприкінці 1982 року British Aerospace розпочала власні дослідження в межах проєкту створення нової багаторазової системи доставки корисних вантажів на орбіту землі. Головною метою, яку переслідувала компанія, було досягнення якомога нижчої вартості доставки вантажу на орбіту. Подейкують, що існували вимоги досягти собівартості в п'ять раз нижчої ніж в американського Space Shuttle. Головною складовою нового проєкту був надсекретний перспективний, дворежимний, ракетний двигун Rolls-Royce RB545 «Swallow», що на той час лише розроблявся компанією Rolls-Royce, на основі наукових робіт британського інженера . Цей двигун мав функціонувати як інтегрована силова установка подвійного призначення: працюючи в режимі повітряно-реактивного двигуна під час роботи в щільних шарах атмосфери та, як класичний рідинний ракетний двигун після набору певної швидкості і висоти. За попередньою оцінкою British Aerospace, вартість повної реалізації проєкту складала 4 мільярди фунтів стерлінгів, а згодом оціночна вартість реалізації зросла до 6 мільярдів фунтів стерлінгів. Такого фінансування забезпечити самотужки компанії розробники не могли, уряд Великої Британії також не виявив готовності фінансувати такий ризикований і коштовний проєкт. Тому HOTOL намагалися європеїзувати, внести його до переліку проєктів ЄКА, що дало б можливість розподілити фінансове навантаження на країни учасниці ЄКА. З іншого боку значний інтерес до проєкту виявили Повітряні сили США, проте умовою їхньої участі у фінансуванні був доступ до інформації про двигун Rolls-Royce RB545 «Swallow», а уряд Британії відмовився розсекретити цю технологію. 1985 року Британський національний космічний центр (BNSC) надав 3 мільйони фунтів стерлінгів на дворічну програму науково-дослідницьких робіт, з метою перевірки необхідних технологій і підтвердження обраної концепції HOTOL. 10 лютого 1986 року ЄКА профінансувало 2 запити на суму близько 140 тисяч фунтів стерлінгів кожен, з метою дослідження перспективних повітряно-реактивних двигунів, серед яких був і двигун призначений для проєкту HOTOL.
Критика проєкту У грудні 1984 року консультант з управління проєктами Девід Ендрюс опублікував восьмисторінкову звіт з критикою програми. В цьому документі зазначалося, що конструкція була занадто оптимізована для підйому, а при спуску вона б зазнавала надмірних теплових навантажень через низький рівень опору. Порівняно важкий двигун у задній частині фюзеляжу зміщував його центр мас сильно назад. Це вимагало збільшення маси гідравлічних систем, щоби забезпечити аеродинамічну стабільність апарату на всіх режимах польоту, що в свою чергу ставило під сумнів економічне обґрунтування проєкту. Також стверджувалось, що апарат не давав жодних переваг в порівнянні з уже існуючими системами виводу вантажів на орбіту.
Припинення фінансування ЄКА прийняло рішення відмовитись від участі в проєкті і зосередилась на розвитку програми . Компанія Rolls-Royce вийшла з проекту, вважаючи, що майбутній ринок для нового двигуна буде замалим, щоб окупити величезні витрати на його створення. Фінансування надане BNSC закінчилося ще 1987 року, нових надхожень від уряду Британнії не було. Інозмених інвесторів також не вдалося залучити. Впродовж 1989 року проєкт фінансувався виключно власним коштом розробника, British Aerospace. Зважаючи на ці обставини та посилаючись на брак комерційної підтримки та державного фінансування, в грудні 1989 року British Aerospace скоротила кількість інженерів, що працюють над проєктом зі 100 до 10, що зрештою призвело до повного закриття проєкту.
Interim HOTOL Після остаточного припинення фінансування проєкту HOTOL, розробники прагнучи врятувати свої напрацювання запропонували створити істотно спрощену версію космічного літака, яка отримала назву Interim HOTOL (або HOTOL 2). British Aerospace спільно з представниками СРСР провели дослідження перспектив реалізації цього проєкту і дійшли висновку що він дозволить знизити собівартість запуску на 20% в порівнянні з базовим HOTOL, а перший повноцінний космічний запуск можна буде здійснити вже 2005 року, за умови достатнього фінансування. Результати британсько-радянського дослідження були продемонстровані 21 червня 1991 року в штаб-квартирі ЄКА. Через вихід з проєкту компанії Rolls-Royce, замість двигуна RB545, запропоновано було використати серійні кріогенні РРД радянського виробництва. А запуск космічного літака мав здійснюватися не з землі, а в повітрі, з борту літака Ан-225 «Мрія». Проте вже до кінця 1991 року, радянський союз припинив своє існування, в економіках країн, які виникли після розпаду СРСР наростали масштабні кризові явища. Британці також не змогли знайти достатнього фінансування для цього проєкту, як наслідок Interim HOTOL так і залишився на рівні ідей і декларацій про наміри.
Конструкція Конструктивно HOTOL мав бути безпілотним орбітальним літаком з одноступеневим виходом на орбіту. Тонкий фюзеляж для зменшення аеродинамічного опору, крило оживальної форми сильно зміщене до задньої частини фюзеляжу. Окрім основного крила апарат був оснащений горизонтальним і вертикальним оперенням в передній частині фюзеляжу. Для зменшення ваги шассі апарату було виконане редукованим, розрахованим на вагу порожнього апарату (без палива і корисного навантаження), тому злітав апарат зі спеціального візка, який лишався на землі. А в разі потреби здійснити аварійне приземлення, без виходу на орбіту, HOTOL мав скидати паливо, щоб зменшити власну вагу.
Головною особливістю апарату і відмінністю його від конкурентів був двигун Rolls-Royce RB545 «Swallow», який мав працювати в двох різних режимах. На малих швидкостях і висотах він мав працювати як повітряно-реактивний використовуючи рідкий водень з власного баку і атмосферне повітря, як окислювач. Після досягнення певної межі висоти/швидкості двигун перемикався в режим рідинного ракетного двигуна. Така конструкція дозволяли зменшити кількість рідкого кисню в баку літака і відповідно зменшити його стартову вагу.
Технічні характеристики
Довжина = 62 м Ромах крил = 19,7 м Площа крила = 173 м² Діаметр фюзеляжу = 5,7 м Діаметр відсіку корисного навантаження = 4,6 м Довжина відсіку корисного навантаження = 7,5 м Максимальна злітна маса = 196 т Максимальна маса при приземленні = 34 т Маса корисного навантаження = від 7 до 11 т Дистанція злітна = 2300 м Швидкість злітна = 537 км/год (290 kt) Дистанція приземлення = 1800 м Швидкість приземлення = 315 км/год (170 kt)
Див. також Багаторазова авіаційно-космічна система АКРК «Світязь» АКРК «Оріль»
Примітки
Джерела