Гомосексуальність у Стародавньому Римі — це комплекс сексуальних практик, міжособистісних відносин та суспільних норм щодо одностатевих контактів, що існували в римському суспільстві.

У Стародавньому Римі не існувало концепцій «гомосексуальності» чи «гетеросексуальності» як ідентичності або сексуальної орієнтації. Натомість сексуальна поведінка оцінювалася крізь призму соціальної ієрархії та влади, де ключовим критерієм моральної прийнятності була роль особи в статевому акті: активна (домінування, чоловіча) чи пасивна (підкорення, жіноча).

Загальна характеристика

Римське суспільство було надзвичайно патріархальним. Вільні громадяни чоловічої статі мали політичні свободи та право розпоряджатися як своїм життям, так і життям членів своєї родини (familia). Однією з найважливіших якостей вільного громадянина була мужність (virtus), яка визначала чоловіка. Культ мужності та завойовницький менталітет сформували римську модель одностатевих стосунків. Саме тому для вільнонародженого чоловіка було прийнятно брати участь у таких стосунках, допоки він виступав у домінуючій (активній) ролі. У ролі чоловічих партнерів могли виступати раби, секс-працівники та інші особи, соціальний статус яких вважався втраченим (). Статеві стосунки з неповнолітніми вільними громадянами засуджувалися.

У римському праві існував погано задокументований закон , який, найімовірніше, передбачав покарання за педерастичні стосунки, кваліфікуючи їх як stuprum (сексуальний злочин). Санкції за цим законом були відносно м'якими. Покаранням, скоріше всього, був грошовий штраф.

Гомоеротична література та мистецтво

Чоловічі одностатеві стосунки були поширеною темою в римській літературі. За оцінкою дослідниці , серед римських поем, що дійшли до нас, ті, які адресовані хлопчикам, настільки ж поширені, як і ті, що адресовані жінкам.

Серед творів римської літератури, що дійшли до нас, праці Плавта є найдавнішими з тих, що збереглися повністю, і водночас першими, де згадується гомосексуальність. Їхнє використання для висновків про римські звичаї та мораль, однак, є дискусійним, оскільки всі ці твори базуються на грецьких оригіналах. Проте дослідник Крейг Вільямс захищає такий підхід. Він зазначає, що гомо- та гетеросексуальна експлуатація рабів, на яку так часто вказує Плавт, рідко зустрічається у грецькій комедії. Крім того, багато каламбурів із подібними натяками (якими рясніють комедії Плавта) можливі лише латиною, а отже, не могли бути звичайним перекладом з грецької.

Консул Квінт Лутацій Катул належав до гуртка поетів, які ввели в моду короткі, легкі елліністичні вірші. Один із небагатьох його фрагментів, що збереглися до наших днів, — це вірш про пристрасть, присвячений чоловікові з грецьким ім'ям. На думку , який вважає, що до потужного грецького впливу римляни негативно ставилися до гомосексуальності, піднесення грецької літератури та мистецтва як зразків для самовираження сприяло уславленню гомоеротизму як ознаки світської та витонченої людиниRamsay MacMullen, "Roman Attitudes to Greek Love," Historia 31.4 (1982), pp. 484–502.. Протилежної думки дотримується Крейг Вільямс, який критикує міркування Макмаллена щодо ставлення римлян до гомосексуальності. Вільямс звертає увагу на те, що римські автори любовної лірики давали своїм коханим грецькі псевдоніми незалежно від їхньої статі. Отже, використання грецьких імен у гомоеротичних римських віршах не означає, що римляни приписували грецьке походження своїм гомосексуальним практикам, або що гомосексуальне кохання стало предметом поетичного оспівування серед римлян виключно під впливом греків.

Згадки про гомосексуальний потяг чи відповідні практики насправді зустрічаються і в тих римських авторів, які творили у споконвічно римських літературних жанрах, де вплив грецької моди чи стилістики є менш імовірним. В ателлані авторства один із персонажів заявляє: «всім відомо, що хлопчик кращий за жінку». Далі цей персонаж перераховує фізичні риси (більшість з яких вказують на початок статевого дозрівання), що, на його думку, роблять хлопчиків найбільш привабливими. В інших збережених фрагментах Новія також зазначається, що використання хлопчиків у сексуальних цілях припиняється після того, як «їхні сідниці вкриваються волоссям». Надання переваги гладким чоловічим тілам над волохатими відкрито висловлюється й в інших пам'ятках римської літератури (наприклад, в Оді 4.10 Горація та у деяких епіграмах Марціала).

До «нової поезії», що з'явилася наприкінці II століття до н. е., належала творчість Гая Валерія Катулла, чиї твори, зокрема, відверто висловлюють потяг до вільнонародженого юнака на ім'я Ювенцій (від лат. Iuventius — «юність»)Катулл. Книга Катулла Веронського 24, 48, 81, 99.. Латинське ім'я та статус вільнонародженого цього коханого кидали виклик римській традиціїJohn Pollini, "The Warren Cup: Homoerotic Love and Symposial Rhetoric in Silver," The Art Bulletin 81.1 (1999), p. 28.. Сучасник Катулла Лукрецій також визнавав привабливість «хлопчиків»Лукрецій. Про природу речей (лат. pueri — термін, що міг позначати соціально прийнятного пасивного партнера, а не обов'язково вказувати виключно на його юний вікAmy Richlin, "Not before Homosexuality: The Materiality of the cinaedus and the Roman Law against Love between Men," Journal of the History of Sexuality 3.4 (1993), p. 536.).

Гомоеротичні мотиви простежуються у творчості поетів епохи правління Августа, зокрема в елегіях ТібуллаТібулл. 1-ша Книга елегій. 4, 8, 9 та ПроперціяПроперцій 4.2., кількох «Еклогах» Вергілія (особливо у другій), а також у деяких віршах Горація. В «Енеїді» Вергілій — який, згідно з біографією авторства Светонія, мав яскраво виражену сексуальну прихильність до хлопчиківСветоній. Про поетів. Життя Вергілія., — спирається на грецьку традицію педерастії у військовому середовищі, змальовуючи кохання між Нісом та Евріалом. Їхня військова доблесть водночас беззаперечно характеризує їх як справжніх римських мужів (viri)Mark Petrini, The Child and the Hero: Coming of Age in Catullus and Vergil (University of Michigan Press, 1997), с. 24–25.. Вергілій описує їхнє кохання як благочестиве (pius), пов'язуючи його з найвищою чеснотою pietas (обов'язком, відданістю), що була притаманна самому герою Енею. Таким чином, поет утверджує це почуття як «шановане, гідне та невіддільне від ключових римських цінностей»James Anderson Winn, The Poetry of War (Cambridge University Press, 2008), с. 162..

Образотворче мистецтво

Серед кількох сотень знахідок із зображеннями статевих контактів — від настінних розписів та олійних ламп до посудин із найрізноманітніших матеріалів — лише невелика частка демонструє акти між чоловіками, і ще менша — між жінкамиJohns, Catherine (1982). Sex or Symbol? Erotic Images of Greece and Rome. British Museum. с. 102–104..

Зображення чоловічих одностатевих контактів час від часу зустрічаються на різноманітному посуді: від кубків та пляшок із дорогих матеріалів, таких як срібло чи камеєве скло, до дешевих чаш масового виробництва з арретинської кераміки. Це може свідчити про те, що сексуальні стосунки між чоловіками вважалися прийнятними не лише серед еліти, але й відкрито схвалювалися чи практикувалися менш знатними верствами населенняClarke, Sexuality and Visual Representation. с. 513-514. На це також вказують збережені античні графіті.

Коли під час розкопок знаходять цілі предмети, а не лише їхні фрагменти, виявляється, що гомоеротичні сцени зазвичай розташовані на них поруч із зображеннями різностатевих пар. Це можна інтерпретувати як свідчення того, що гетеросексуальність та гомосексуальність (або, принаймні, чоловіча гомосексуальність) вважалися рівноцінними. Винятком серед артефактів із гомоеротичними мотивами є Кубок Уоррена: на ньому зображені виключно чоловічі пари, і він, імовірно, був виготовлений для уславлення світу суто гомосексуальних стосунківJames L. Butrica (2005). "Some Myths and Anomalies in the Study of Roman Sexuality". Same-Sex Desire and Love in Greco-Roman Antiquity and in the Classical Tradition. Haworth Press. с. 210.

Одностатеві стосунки між чоловіками Ролі Партнера чоловічої статі, який мав пасивну роль у статевому акті могли називати різними латинськими словами: cinaedus, pathicus, exoletus, concubinus, spintria, puer («хлопчик»), pullus («курча»), pusio, delicatus, mollis («м'який»), tener («витончений»), debilis («слабкий»), effeminatus, discinctus («з вільним поясом»), morbosus («хворобливий»)Richlin, Not before Homosexuality. с. 530-531.

Деякі терміни, як-от exoletus, стосувалися безпосередньо дорослих партнерів. Старші чоловіки іноді могли віддавати перевагу пасивній ролі. Наприклад, Марціал описує випадок літнього чоловіка, який виконував пасивну роль, дозволяючи молодшому рабу займати активну позиціюМарціал. Епіграми 3.71.. Загалом бажання дорослого чоловіка піддаватися проникненню вважалося відхиленням або хворобою (morbus), тоді як потяг до вродливого юнака з метою активного проникнення сприймався як норма.

Cinaedus — це зневажливий термін на позначення чоловіка з гендерно-девіантною поведінкою. Його вибір сексуальних практик чи стать партнера мали для римлян другорядне значення порівняно з його неповноцінністю як «чоловіка». Катулл, наприклад, спрямовує образу cinaedus на свого друга Фурія у . Хоча в деяких контекстах термін cinaedus дійсно міг означати анально пасивного партнера і був найпоширенішим словом для позначення чоловіка, який дозволяв проникати в себе, особа, яку таврували цим словом, могла також мати сексуальні стосунки з жінками.

Одностатеві стосунки між жінками

Жіночі одностатеві стосунки набагато менше задокументовані у працях римських авторів ніж чоловічі. Окрім загальної патріархальності римського суспільства, де чоловіків мало хвилювали сексуальні переживання жінок, імовірно причиною була рідкісність цього явища у жінок як такого. У поемі Овідія «Метаморфози» кохання між жінками описується як явище дивне та невластиве природіОвідій. Метаморфози IX. 714-763: міф про Іфіс та Іанту..

Див. також

Гомоеротизм Гомосексуальність і суспільство Гомосексуальність у Давній Греції Гомосексуальність Історія еротичних зображень ЛГБТ-історія Педерастія

Примітки

Література

Richlin, Amy (1993). Not before Homosexuality: The Materiality of the cinaedus and the Roman Law against Love between Men. Journal of the History of Sexuality 3.4.

Подальше читання