Узункьопрю (дослівний переклад — «Довгий міст»), раніше відомий як міст «Ергене» (), — османський кам'яний міст XV століття через річку Ергене в провінції Едірне, на північному заході Туреччини. Міст дав назву сусідньому місту Узункьопрю. Вважається, що це найдовший кам'яний міст у світі. Його побудували, щоб полегшити військам переправу через Ергене під час повеней та замінити дерев'яний міст; попередні споруди швидко руйнувалися або були знищені.

Будівництво мосту розпочалося у 1426 або 1427 році, а завершилося у 1443 або 1444 році. Довжина щойно збудованого мосту становила 1 392 метри, а його конструкція складалася зі 174 арки. На каменях викарбувано кілька фігур та мотивів, які з часом були замінені.

Міст ремонтували після землетрусів та повеней, внаслідок яких зменшилася його довжина та кількість арок. У 1971 році його розширили до 6,80 метрів і обшили сталевим каркасом та бетоном. У 2013 році важким транспортним засобам заборонили користуватися мостом, оскільки будували альтернативний бетонний міст. У вересні 2021 року міст було закрито для руху в рамках чергового проєкту реставрації, оскільки кілька років тому на каменях почали з'являтися тріщини. Однією з цілей реставрації є розкопки деяких засипаних арок.

Передісторія Болотиста природа місцевості робила її непридатною для заселення аж до османського періоду; перші поселенці мешкали в навколишніх горбистих районах. Періодичні повені в річці Ергене ускладнювали переправу османських військових експедицій до Румелії.

Ґрунт, на якому розташований міст, складається з глини та пісковика. До спорудження нинішнього мосту на цьому місці вже існувало кілька дерев'яних мостів. Дерев'яні мости швидко руйнувалися або ворогами, або під час припливів. Султан Мурад II наказав збудувати новий кам'яний міст довгий і міцний, щоб по ньому можна було переходити навіть під час припливів. Крім того, кам'яний міст забезпечував безпечний перехід через болотисту місцевість на маршруті Галліполі — Едірне.

Історія

Будівництво та відкриття

Перед тим як розпочати будівництво мосту Узункьопрю, територію спочатку довелося очистити від чагарників та іншої рослинності, які слугували укриттям для злодіїв та бандитів.

Османські вчені розходяться в думках щодо року початку будівництва мосту — за словами Ходжи Садеддіна Ефенді, його розпочали у 1426/7 році, але писав, що будівництво мосту розпочалося у 1427/8 році головним архітектором султана Мусліхіддіном та майстром Мехмедом, а завершено у 1443/4 році.

Каміння доставляли з кар'єрів у сусідніх селах Ягмурджа, Ескікей та Хасірджарнавут. Міст будували з попередньо обтесаних блоків вапняку. Для скріплення блоків використовували хорасанський розчин, який повільно твердне при контакті з повітрям. У місцях, де опори не можна було побудувати на твердому скельному фундаменті, використовували дерев'яні палі. Невідомо, чи використовувалися кесони, але, ймовірно, ні, оскільки більшість робіт на мосту проводилася в сухі періоди, коли рівень річки був нижчим. Після того, як фундамент був готовий, каміння, з якого складалися арки, укладали за допомогою дерев'яних форм у формі арок. У вологі періоди або в місцях, де протікала річка, опалубку встановлювали в спеціальні пази, що було складним процесом. Це вважається причиною того, що будівництво тривало шістнадцять років.

Міст отримав назву («Міст Ергене»). Також було збудовано мечеть, імарет та медресе. На західному кінці виникло село Яйлар, а на східному — місто Узункьопрю (дослівний переклад — «Довгий міст»), яке отримало свою назву на честь мосту. На урочистій церемонії відкриття мосту був присутній султан, який повертався до Стамбула після перемоги у битві під Варною.

XVI—XX століття

Відомо, що міст Узункьопрю вперше ремонтували у 1546 році, коли проводилися роботи на мосту та кількох млинах на річці Ергене. Перша велика реставрація відбулася у 1620 році. У 1718 році міст було перейменовано на , але до 1727 року йому було повернуто первісну назву, коли французький дослідник Обрі де Ла Моттре зафіксував, що місцеві жителі називали як місто, так і міст Узункьопрю.

Після того як у 1822—1823 роках внаслідок землетрусів та повеней обвалилися чотири арки мосту, на їх місце було зведено три більші арки. Після серії землетрусів, що сталися наприкінці XIX століття, у 1901 році було зруйновано ще три арки, натомість було зведено дві нові. Їх будівництво завершилося через три роки.

У 1908 році муніципалітет демонтував з мосту кам'яні блоки для будівництва питних фонтанчиків у місті. У 1956 році, після особливо суворої зими, повінь змила останній з двох млинів, що стояли на мосту. У 1957 році 25-метрову ділянку причалу засипали, щоб облаштувати там автостоянку. З 1964 по 1971 рік міст реставрувало Головне управління автомобільних доріг, яке розширило його на 150 сантиметрів до 6,80 метрів і накрило верхню частину 20-сантиметровим сталево-бетонним настилом для двостороннього руху. Внаслідок інтенсивного руху по мосту його конструкція зазнала серйозних пошкоджень. У 1993 році щілини між каменями, що з'явилися, були заповнені кам'яним розчином.

XXI століття

У 2013 році було відкрито новий бетонний міст, розташований за кілометр (0,62 милі) від старого, а важким транспортним засобам заборонили користуватися історичним мостом. У 2015 році міст було внесено до Попереднього списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в категорії «Культурна». У 2018 році фотографію історичного мосту планувалося розмістити на першій сторінці нового турецького паспорта. Однак Міністерство внутрішніх справ випадково використало замість нього фотографію мосту Меріч, хоча на знімку все ще був напис «Узункьопрю».

На початку 2019 року на каменях фундаменту почали з'являтися тріщини, які було видно кожні 50–60 метрів. Місцеві жителі просили відновити міст в його первісному вигляді, оскільки після реставрації 1971 року він відхилився від своєї форми, а також збереження його як культурної цінності. У березні 2021 року було оголошено, що тендер на реставрацію завершено і що роботи на мосту мають розпочатися найближчим часом.

У вересні 2021 року міст було закрито для проведення подальших реставраційних робіт, включаючи ремонт 25 арок, заміну асфальтобетонного дорожнього покриття на кам'яне та заміни відсутніх кам'яних блоків. Тоді було оголошено, що реставрація триватиме від трьох до чотирьох років.

Опис Узункьопрю — найдовший кам'яний міст у світі. Коли його вперше побудували, його довжина становила 1 392 метри, а ширина — 5,24 метра. Міст був найдовшим в Османській імперії, а пізніше в Туреччині, і цей титул він утримував протягом 530 років до 1973 року, коли його перевершив Босфорський міст у Стамбулі.

Османський дослідник Евлія Челебі відвідав місто Узункьопрю в 1658 році та описав міст як такий, що має довжину 2000 «простягнутих кроків». У 1978 році довжину мосту виміряли, і вона становила 1266 метрів; у 1989 році вона була визначена як 1254 метри. У 2018 році довжина мосту була визначена як 1306,2 метра під час вимірювання для Книги рекордів Гіннеса.

Спочатку міст мав 174 арки, найбільша з яких мала проліт 14 метрів. Деякі арки мають гострокутну форму, а деякі — круглу. На деяких опорах є різьблення у вигляді фігур тварин, таких як слони, леви та птахи, деякі з яких вже не видно. Є також мотиви, пов'язані з імперією Сельджуків. Вважається, що деякі фігури та мотиви були змінені під час реставрацій, що відбулися до XIX століття.

У результаті реставраційних робіт, що проводилися протягом багатьох років, кількість арок мосту зменшилася до 172. З них вісім з часом опинилися під землею, тож зараз налічується 164 арки. Реставраційні роботи 2021 року мають на меті розкопати кілька з цих засипаних арок.

На мосту є два балкони. Один знаходиться над арками 40 та 41 і має розміри 3,40 метра на 0,40 метра. Інший балкон розташований над арками 102 і 103 і має розміри 9,40 метра на 0,40 метра.

Нотатки

Примітки

Література

Додаткова інформація

Посилання