Хрестовоздви́женська це́рква (також Церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Цвинтарна церква) — історична дерев'яна церква, зразок традиційного дерев'яного зодчества Волині з елементами бароко. Розташована на старому кладовищі у селі Залісоче (колишнє передмістя Олики) Луцького району Волинської області.

Побудована у 1820 році як греко-католицька каплиця на кошти уніатського священника Федора Занозовського, у 1848 році перебудована на православний храмТеодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 2: Уезды Ровенский, Ostrozhskiy и Дубенский. — Почаев, 1889. — С. 985.. Тривалий час була приписана до парафії місцевої мурованої Стрітенської церквиШандра В. Олика в історико-статистичних та довідкових виданнях ХІХ – початку ХХ ст. // Науковий збірник. — УДК 94(477.82):930. — С. 143.. Наразі будівля перебуває у занедбаному стані й не використовується за призначенням.

Історія Заснування та перебудова Сільське кладовище у Залісочому було закладене у 1803 році у зв'язку з виконанням розпорядження про винесення цвинтарів за межі населених пунктів задля запобігання поширенню інфекційних захворюваньДяченко Т. Таємниці залісочівських церков // День. — URL: https://day.kyiv.ua/article/naprykintsi-dnya/tayemnytsi-zalisochivskykh-tserkov.

У 1820 році на території кладовища на кошти уніатського священника Федора Занозовського звели дерев'яну каплицю. Занозовський заповів на будівництво храму 5 тисяч золотих. На одвірку над дверима церкви збереглися випалені цифри з датою спорудження — «1820», які є частиною барокового ктиторського написуЦвинтарна церква // Українська Церковна Архітектура. — URL: https://parafia.org.ua/UCA/church/tsvyntarna-tserkva/.

Після переведення релігійних споруд Волині під юрисдикцію Російської православної церкви, у 1848 році споруду перебудували з каплиці на православну церквуТерський С. Олика: Історичний нарис. — Львів: Новий час, 2001. — С. 41-43. — (Серія “Літописні міста Волині”. Вип. 1). — ISBN 966-95279-8-8.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 2. — С. 175-178.. Роботи проводилися частково на кошти парафіян, а частково — за фінансової підтримки олицького протоієрея Йосипа Шанковського. Храм освятили на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього та приписали до Стрітенської парафії ЗалісочаСтрітенська церква в Залісоче // Забтки України. — URL: https://zabytki.in.ua/uk/2264/stritenska-tserkva-v-zalisoche. Станом на 1884 рік було складено опис майна церкви.

Наприкінці ХІХ століття, згідно з описом історика Миколи Теодоровича, Хрестовоздвиженська церква була міцною, проте бідною на церковне начиння та богослужбові книги. Станом на 1892 рік до спільної парафії Стрітенського та Хрестовоздвиженського храмів належало 432 чоловіки та 438 жінок вірян, а земельний фундуш становив понад 34 десятини.

Радянський період та занепад За радянського періоду церкву закрили для богослужінь. Попри те, що будівля тривалий час залишалася замкненою, а ключі зберігалися у настоятеля Стрітенського храму протоієрея Даміана Фіськова, зафіксовані випадки зникнення церковного майна. За спогадами дружини настоятеля Світлани Фіськової, з храму поступово зникали ікони. Частину образів, писаних на дошках, священник переніс до дзвіниці сусіднього Стрітенського храму, проте згодом вони зникли і звідти.

В описі церковного майна за 1937 рік містилися відомості про внутрішнє оздоблення Хрестовоздвиженської церкви, зокрема про ікони, писані на полотні. Проте за наступні десятиліття пам'ятка зазнала руйнації та опинилася у занедбаному стані на території місцевого кладовища.

Переказ про «повстанську труну» З історією храму у другій половині XX століття пов'язаний місцевий переказ. Приблизно до 1990-х років у приміщенні церкви стояла порожня дерев'яна труна.

За даними краєзнавця Віктора Жовтянського, її принесла мати загиблого в бою з підрозділами НКВС вояка Української повстанської армії (УПА), родина якого мешкала у сусідньому селі Гор'янівка. Оскільки тіло загиблого було виставлене в селі радянською владою, мати таємно поховала його вночі без належного обряду та позначення могили. Порожню труну вона залишила в цвинтарній церкві, щоб священник міг заочно відправляти панахиди за померлим. У 1990-х роках рідні встановили хрест на фактичному місці поховання юнака, після чого труну з будівлі прибрали.

Архітектура та внутрішнє оздоблення Будівля є зразком волинської школи традиційного дерев'яного зодчества. Церква повністю виконана з дерева, первісно була покрита ґонтом.

Споруда не мала власної капітальної дзвіниці — поруч функціонувала тимчасова дзвіниця на двох дерев'яних стовпах, на якій розміщувався один дзвін вагою в 1,5 пуда (близько 24 кг).

В інтер'єрі церкви містився триярусний іконостас. Особливістю оздоблення були ікони, написані на полотні, серед яких виділявся великий храмовий образ Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. До нашого часу всередині будівлі збереглися лише окремі фрагменти дощок іконостасу та залишки розписів у народному стилі.

Кладовище та поховання Навколо церкви розташовані поховання ХІХ–ХХ століть. За традицією, під вівтарем Хрестовоздвиженської церкви мав би бути похований її головний фундатор — священник Федір Занозовський.

Безпосередньо біля стін храму знаходяться могили інших священнослужителів парафії, зокрема православного священника Іоана Яковича Лисицького, який здійснював служіння у Стрітенській громаді з 1857 року.

Див. також Стрітенська церква (Олика) Залісоче Луцька брама (Олика)

Джерела

Література Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 2: Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — С. 983–985. Терський С. Олика: Історичний нарис. — Львів: Новий час, 2001. — 52 с. — (Серія “Літописні міста Волині”. Вип. 1). — ISBN 966-95279-8-8. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 2. — С. 175–178.