місць у Європейському парламенті між кожною державою-членом Європейського Союзу визначається договорами ЄС. Згідно з договорами Європейського Союзу, розподіл місць є «» до чисельності населення держав-членів, при цьому певну роль відіграють переговори та угоди між державами-членами. [PDF file] Таким чином, розподіл місць не є суворо пропорційним чисельності населення держави, а також не відображає жодної іншої автоматично спрацьованої або фіксованої математичної формули. Цей процес можна порівняти зі складом колегії виборників, яка використовується для обрання президента Сполучених Штатів Америки, оскільки менший штат отримував більше місць у колегії виборців, ніж більш населені штати.

Після виходу Сполученого Королівства з ЄС у 2020 році кількість членів Європарламенту, включаючи президента, скоротилася до 705, але після виборів 2024 року вона зросла до 720. Максимальна кількість, дозволена Лісабонським договором, становить 751.

Передісторія Коли в 1952 році було створено Парламент як «Спільну Асамблею Європейської спільноти з вугілля та сталі» з 78 членів, три менші на той час держави (Бельгія, Люксембург і Нідерланди) були стурбовані недостатнім представництвом, і тому їм було надано більше місць, ніж дозволяло їхнє населення. Кількість членів зросла до 142, а Асамблея була розширена, щоб охопити Економічну та атомну енергетичну спільноту. Потім вона зростала з кожним розширенням, що щоразу дозволяло меншим країнам мати більшу частку місць порівняно з більшими державами.

Відносний вплив виборців з різних країн-членів ЄС (2024–2029)

Вплив пропорційний і обернено пропорційний співвідношенню мешканців до членів Європарламенту. Держава-членНаселення (2025)ДепутатиКількість мешканців на одного депутата ЄвропарламентуВпливIt's based on the medium value 622,761 Inhabitants/MEPs. Formula: 9,197,21320459,8611.3611,900,12322540,9151.166,437,36017378,6681.653,874,35012322,8631.94979,8656163,3113.8310,909,50021519,5001.205,992,73415399,5161.571,369,9957195,7143.205,635,97115375,7311.6668,635,94381847,3570.7483,577,14096870,5950.7210,409,54721495,6931.269,539,50221454,2621.385,439,89814388,5641.6158,934,17776775,4500.811,856,9329206,3263.032,890,66411262,7882.38681,9736113,6625.50574,250695,7086.5418,044,02731582,0651.0736,497,49553688,6320.9110,749,63521511,8871.2219,036,03133576,8491.085,419,45115361,2971.732,130,8509236,7612.6449,077,98461804,5570.7810,587,71021504,1771.24450,380,320720625,5281.00

Ніццька система (2003–2009)

Ніццький договір передбачав максимум 736 місць. У 2009 році, за приблизно 500 мільйонів громадян ЄС, це означало, що кожен депутат Європарламенту представляв у середньому 670 000 громадян. Деякі держави поділяють виборчий корпус для своїх призначених депутатів Європарламенту на субнаціональні виборчі округи. Однак вони не можуть бути розділені таким чином, щоб система більше не була пропорційною.

Вибори до Європейського парламенту 2004 року були першими, проведеними за Ніццьким договором, і в них 25 держав-членів мали 732 місця.

Вибори до Європейського парламенту 2009 року проводилися за правилами, включеними до Ніццького договору, який передбачав максимальну кількість у 736 місць, хоча ця цифра була порушена після вступу нових членів до ЄС, оскільки цим державам було дозволено парламентське представництво без відповідного зменшення кількості депутатів Європарламенту, виділених іншим державам-членам. Це сталося у 2007 році після вступу Румунії та Болгарії, коли кількість місць тимчасово зросла до 785. Згодом вона повернулася до 736 на виборах 2009 року.

Лісабонська система (чинна) Згідно з Лісабонським договором, який вперше застосувався до виборів до Європейського парламенту 2014 року, обмеження кількості місць було збільшено до 750, з максимумом 96 та мінімумом 6 місць на державу. Вони продовжують розподілятися «пропорційно до спаду» до населення держав-членів ЄС.

Відповідно до Лісабонського договору, який вперше було застосовано на виборах до Європейського парламенту 2014 року, обмеження кількості місць було збільшено до 750, з максимумом 96 і мінімумом 6 місць на державу. Вони продовжують розподілятися за принципом «регресивної пропорційності» відповідно до чисельності населення держав-членів ЄС.

Виникли суперечки через те, що дані про населення базуються на кількості резидентів, а не громадян, у результаті чого країни з більшою кількістю іммігрантів, які не мають права голосу, отримали більше місць за Лісабонським договором, ніж країни з меншою. Італія була б найбільшим переможеним за Лісабонською системою і вимагала такої ж кількості депутатів Європарламенту, як Франція та Велика Британія. Італія підняла це питання під час переговорів щодо договору і домоглася отримання одного додаткового депутата (зрівнявшись з Великою Британією), при цьому Голова Європейського парламенту не вважався б законодавцем, зберігаючи таким чином кількість депутатів у межах 750 місць.

Поправка 2011 року У 2011 році поправка, яка набула чинності 1 грудня, тимчасово збільшила лісабонський ліміт до 754. Це дозволило державам-членам, які отримали місця за Лісабонським договором, зайняти їх до виборів 2014 року, дозволивши при цьому Німеччині, яка втратила місця за Лісабонським договором, зберегти їх до виборів 2014 року. Ця поправка фактично запроваджує перехідний порядок розподілу місць депутатів Європарламенту для врахування того факту, що вибори до Європейського парламенту 2009 року відбулися за правилами, що містяться в Ніццькому договорі, а не в Лісабонському. Це означає, що держави-члени, які мали отримати місця в парламенті за лісабонськими правилами, можуть їх зайняти, але Німеччина, яка втрачає три місця за лісабонськими правилами, зберігає їх до наступних виборів, які відбудуться у 2014 році.Протокол про внесення змін до Протоколу про перехідні положення, доданого до Договору про Європейський Союз, до Договору про функціонування Європейського Союзу та до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (OJ 29.9.2010, C 263, p. 1). У результаті Німеччина тимчасово перевищила максимальну кількість депутатів Європарламенту, яка може бути виділена державі-члену за Лісабонським договором, маючи 99 депутатів, що на три більше передбаченого ліміту.

Поправка 2013 року Після вступу Хорватії 1 липня 2013 року з 12 додатковими місцями, розподіл було змінено для виборів 2014 року, коли 12 країн втратили по одному місцю (включно з самою Хорватією).

Вибори 2014 року

З жовтня 2008 рокуEuractiv, MEP: 'Radical' electoral reform 'badly needed' for 2014 13 жовтня 2008 депутат Європарламенту Ендрю Дафф (АЛДЄ, Сполучене Королівство) виступав у Європейському парламенті за реформу виборчого законодавства ЄС для виборів 2014 року, включаючи створення єдиного виборчого округу на 25 місць, в якому кожен європейський громадянин мав би право голосувати на основі загальноєвропейських списків. Його було призначено доповідачем, оскільки Європейський парламент має право ініціативи в цій сфері, що ухвалюється одноголосно в Раді. Після виборів 2009 року Дафф запропонував нову версію своєї доповіді,Europolitics, Célia Sampol, European elections: Andrew Duff proposes creation of transnational list 26 квітня 2010 яку було прийнято парламентським Комітетом з конституційних справ (AFCO) у квітні 2011 року. Однак на пленарному засіданні Парламенту звіт було повернуто до комітету AFCO в липні 2011 року. Третя версія доповідіЗаконодавча обсерваторія Європейського парламенту, Procedure files on the Proposal for a modification of the Act concerning the election of the Members of the European Parliament by direct universal suffrage of 20 September 1976 була опублікована у вересні 2011 року і прийнята комітетом AFCO в січні 2012 року, але була відкликана до обговорення на пленарному засіданні в березні 2012 року через побоювання, що її, швидше за все, відхилять.

13 березня 2013 року Європейський парламент проголосував за нову пропозицію щодо оновлення розподілу місць по країнах на 2014 рік, враховуючи демографічні зміни та повертаючи загальну кількість місць до номінальних 751, закріплених у Лісабонському договорі. Цей же документ пропонує створення формального процесу, заснованого на об'єктивних критеріях, які застосовуватимуться прагматично для розподілу місць на майбутніх виборах. +Розподіл місць у Європейському парламентіВиборчий округ20072009Груд. 2011Amendments to the protocol on transitional provisions annexed to the EU treaties ратифіковано 1 грудня 2011 року, згідно з Європейським парламентом Press release on the ratification of Parliament's 18 additional MEPs, 1 грудня 20111 липня 2013Вступ Хорватії до ЄС відповідно до Treaty concerning the accession of the Republic of Croatia підписаного 9 грудня 20111-ша проп. Е. Даффа на 2014Перша пропозиція депутата Європарламенту Ендрю Даффа в його проєкті доповіді під назвою Proposal for a modification of the Act concerning the election of the Members of the European Parliament by direct universal suffrage of 20 September 1976, опубліковано 4 листопада 2010Звіт співробітників Європейського парламенту, The allocation between the EU member states of seats in the European Parliament – Cambridge Compromise Березень 20112-га проп. Е. ДаффаEuractiv, Countries set to lose MEPs as their population shrinks, 11 вересня 2012Рішення Європейської Ради 2014Офіційний вісник Європейського Союзу, 2013/312/EU: European Council Decision of 28 June 2013 establishing the composition of the European Parliament, 28 червня 2013Населення в 2013Eurostat, станом на 1 січня 2013; цифри курсивом є попередніми.Населення на депутата201420192024Загальноєвропейський––––25–––––– Німеччина99999999969696969680 523 746838 789 Франція78727474837983837465 633 194886 935 Велика Британія78727373807679807363 896 071875 289 Італія78727373787578787359 685 227817 606 Іспанія54505454615861615446 704 308864 895 Польща54505151515151515138 533 299755 555 Румунія35333333313131313220 020 074625 627 Нідерланди27252626252525252616 779 575645 368 Бельгія24222222182019192111 161 642531 507 Греція24222222192019192111 062 508526 786 Чехія24222222182018182110 516 125500 768 Португалія24222222182018182110 487 289499 395 Угорщина2422222217201817219 908 798471 848 Швеція1918202017181717209 555 893477 795 Австрія1817191916171616188 451 860469 548 Болгарія1817181815161414177 284 552428 503 Данія1413131312121212135 602 628430 971 Фінляндія1413131312121212135 426 674417 436 Словаччина1413131312121212135 410 836416 218 Ірландія1312121211111111114 591 087417 372 Хорватія———1211111111114 262 140387 467 Литва1312121291099112 971 905270 173 Словенія7788888882 058 821257 353 Латвія9899888882 023 825252 978 Естонія6666777761 324 814220 802 Кіпр666666666865 878144 313 Люксембург666666666537 03989 507 Мальта556666666421 36470 227Разом785736754766776751751751751505 701 172673 370

Вибори 2019 року