Яків Федорович Барабаш (, Полтава В.Г.Семёнов, В.П.Семёнова, «БАРАБАШ Яков Фёдорович», 10.10.2019 / Региональный интерактивный энциклопедический портал «Башкортостан»: ГАУН РБ «Башкирская энциклопедия», 2026 - †, Локарно) — генерал від інфантерії російської імператорської армії; Тургайський, Забайкальський і Оренбурзький губернатор; наказний отаман Оренбурзького козацького війська та Забайкальського козачого війська, начальник Іркутського юнкерського училища, сенатор.

Життєпис Народився у сім'ї дворян Полтавській губернії Яков Федорович Барабаш, 24.05.2023 / Уголокъ оренбургскаго краевѣда (Бердская Слобода). Навчався в Олександрівському Брестському кадетському корпусі, по закінченні якого 1858 р. отримав військове звання підпоручника і направлений був служити в Ростовському гренадерському полку.

1861 р. переведений у лейб-гвардії Литовський полк з офіцерським званням прапорщика гвардії.

На початку 1863 р. вступив на навчання в Академії Генерального штабу і 1863 р. отримав звання підпоручника. 1864 р. за успіхи у навчанні отримав чин поручника.

У 1865 р., по завершенню вишколу в академії, Барабаш призначений був членом слідчої комісії Варшавського військового округу, потім служив у Київському військовому окрузі старшим ад'ютантом у штабах 10-ї піхотної дивізії (з 1866 р., тоді ж отримав звання штабс-капітана з зарахуванням до Генерального штабу і отримав звання капітана) та 7-ї піхотної дивізії (з 1867 р.), 3-ї гвардійської піхотної дивізії (з 1869 р.), 10-ї піхотної дивізії (з 1870 року).

1871 р. отримав призначення служити: Спочатку в м. Іркутськ, на посаді штаб-офіцера для особливих доручень при командувачі військ Іркутського військового округу (Східно-Сибірський військовий округ). 1871 р. отримав військове звання підполковника). А через півроку відправлений в , де очолює конвой російського консульства, для захисту російських торгових інтересів у Північній Монголії.

У грудні 1872 р. призначений був виконуючим обов'язки начальника військово-топографічного відділу Іркутського військового округу Корпус військових топографів (до 1874 р.), тоді ж зробив статистичні дослідження в долині річки Сунгарі; при цьому Барабаш мав ще одне завдання: якнайретельніше вивчити військовий стан Маньчжурії. На зворотному шляху до м. Іркутська перевірив топографічну зйомку, що раніше проводилася між річкою Буреєю та Буреїнським хребтом силами військово-топографічного відділу Амурської області.

1874 р. отримав звання полковника і з 17 липня до 12 грудня 1874 р. Барабаш був начальником Іркутського юнкерського училища. Потім, будучи начальником штабу військ Приморської області (від 12 грудня 1874 р. до 24 червня 1884 р.), в 1876 р. відряджається в Японію, на Сахалін і на Курильські острови комісаром російського уряду для спостереження за виконанням договору про обмін Південного Сахаліну, що належить Японії, на кілька російських островів Курильської гряди і для встановлення цивільного та військового управління на тих територіях. За ці праці отримує орден Святої Анни 2-го ступеня та японський орден Вранішнього сонця 3-го ступеня.

У 1878 р. Барабаш був призначений виконувачем обов'язків командувача військами Приморської області. Роком пізніше взяв участь в експедиції, що досліджувала порти та бухти Примор'я, з метою знайти серед них потрібне місце для організації військово-морської бази. У 1882 р. здійснив поїздку до Маньчжурії з військово-дипломатичною місією, за підсумками якої склав «Записку про Маньчжурію», що витримала два видання — у Санкт-Петербурзі та Іркутську.

1883 р. Барабаш отримав звання генерал-майора Барабаш Яков Фёдорович (12.05.1838 — 12.10.1910) / Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса) і склав план оборони Владивостока з моря і суші, провів дослідження, пов'язані з передбачуваною прокладкою в Уссурійському краї залізниці. У 1884 р. був призначений працювати головою Комісії з уточнення російсько-китайського кордону, а 1884 року — став військовим губернатором Забайкальської області та наказним отаманом Забайкальського козачого війська (до 06.02.1888).

1888 р. призначений військовим губернатором Тургайської області та командувачем розташованими на її території військами (до 04.12.1899). 1894 р. отримав звання генерал-лейтенанта. На початку його правління в області існувало всього два маленькі міста і два невеликі поселення, а в кінці правління — чотири міста, три селянські волості, три окремі сільські громади, до того ж кількість навчальних закладів збільшилася майже у дев'ять разів: у 1888 році їх було одинадцять, у 1899 році — 95. Турботами губернатора проведені лікарська та ветеринарна реформи, освітня реформа народу, прокладено поштовий тракт і телеграфна лінія, запроваджені місцеві публікації ЗМІ тощо.

4 жовтня 1899 р. генерал-лейтенант Барабаш був призначений на посаду Оренбурзького губернатора та наказного отамана Оренбурзького козачого війська. 1906 р. був призначений членом Сенату Мурзанов Николай Алексеевич, (1861-1935). «Правительствующий сенат»: (Господа сенат): 22 февр. 1711 - 22 февр. 1911: «Список сенаторов» / Н.А. Мурзанов. - : Сенатская типография, 1911. - 55 с.; 31 (Барабашъ). і 1906 р. отримав звання генерала від інфантерії. Завдяки Барабашу терени оренбурзьких козаків залишилися поза всякими погромами та заворушеннями, бо Яків Федорович сам з'являвся серед натовпів політичних демонстрантів.

Помер у ніч з 11 на 1910 р. Мурзанов А. Н., Список сенаторов у Швейцарії від хвороби серця.

Вшанування Ім'я Барабаша носила вулиця в м. Хабаровську (з 1930 р. і досі — вул. Запаріна). У Хасанському районі Приморського краю село Барабаш було назване на його честь Яків Федорович Барабаш: генерал російської Азії ; та село Барабаш-Левада Приморського краю Пограничного району. «Почесний козак» Верхньоуральської станиці і села Смєлого (Магнітогорськ) оренбурзьких козаків.

Нагороди

Орден св. Станіслава 2-го ступеня (у 1872 році), орден св. Володимира 4-го ступеня (1873), орден св. Анни 2-го ступеня (1878), орден св. Володимира 3-го ступеня (1880), орден св. Станіслава 1-го ступеня (1887), орден св. Анни 1-го ступеня (1890), орден св. Володимира 2-го ступеня (1896), орден Білого орла (1899), орден св. Олександра Невського (06.12.1904, діамантові знаки до цього ордену вручено в 1908 р.), японський орден Вранішнього сонця 3-го ступеня (1878).

Примітки

Джерела

Некролог // «Нива», октябрь, 1910. ОГАОО. Ф. Ф‑11. Оп. 14. Д. 45

«Атаман, дипломат, исследователь...» / В. Семенов // Любовь и Восток / редактор-составитель П. А. Кошель и др. - : Московский писатель, 1994. — С.243-245.

Посилання «Яков Федорович Барабаш» / ХРОНОС: ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ В ИНТЕРНЕТЕ Барабаш Яков Федорович / Офицеры РИА «Барабаш Яков Федорович», Государственные деятели: