Золота доба детективної літератури — це епоха класичних детективних романів про вбивства зі схожими сюжетними схемами та стилістикою, переважно 1920-х і 1930-х років. Хоча власне Золоту добу зазвичай пов'язують саме з творами цього періоду, такий тип художньої літератури пишеться щонайменше з 1911 року й продовжує створюватися дотепер.

У своїй історії детективного жанру «Криваве вбивство: від детективної історії до кримінального роману» Джуліан Саймонс присвячує Золотій добі два розділи під назвами «Двадцяті» та «Тридцяті». Саймонс зазначає, що стаття Філіпа Ван Дорена Стерна «Справа про труп у глухому провулку» (1941) Reprinted in «могла б слугувати… некрологом Золотій добі». Таких письменниць як Агата Крісті, Дороті Лі Саєрс, Марджері Аллінґем та Найо Марш часто називали «Королевами детективів».

Опис жанру

У цей період були сформовані певні умовності та кліше, що обмежували несподіванки для читача деталями сюжету й особою вбивці. Більшість романів тієї епохи були так званими «whodunits» («хто це зробив?»), де автори майстерно вводили читачів в оману, а потім переконливо викривали найнеймовірнішого підозрюваного як злочинця. Також існувала схильність до певного набору персонажів і типових місць дії, наприклад, відокремленого англійського заміського маєтку та його мешканців із вищих верств суспільства (хоча зазвичай це були землевласники-шляхтичі, а не аристократи, для яких маєток був би другою резиденцією). У 1929 році Рональд Нокс кодифікував правила цієї «гри» в загадки про особу вбивці.

За словами Нокса, детективна історія «повинна мати своїм головним інтересом розкриття таємниці; таємниці, елементи якої чітко подаються читачеві на ранньому етапі оповіді й природа якої така, що викликає цікавість, яка зрештою задовольняється наприкінці». «Десять заповідей» Нокса, також відомі як «Декалог Нокса», виглядають так:

Злочинець має бути згаданий близько до початку історії, але це не повинна бути особа, чиї думки були відкриті читачеві. Усі надприродні чи неприродні сили автоматично виключаються. Допускається не більше однієї таємної кімнати або проходу. Не можна використовувати раніше невідомі отрути чи пристрої, які потребують тривалого наукового пояснення наприкінці. У сюжеті не повинно бути китайця. Детективу не може допомагати випадкова подія чи незбагненна інтуїція, що раптово виявляється істинною. Сам детектив не повинен бути злочинцем. Детектив зобов'язаний повідомляти про всі знайдені ним підказки. «Помічник» детектива, умовний Ватсон, не повинен приховувати від читача жодних своїх думок; його інтелект має бути не набагато нижчим за середній рівень читача. Брати-близнюки та двійники загалом не повинні раптово з'являтися, якщо читача заздалегідь до цього не підготували.

Подібний, але докладніший перелік вимог склав С. С. Ван Дайн у статті «Двадцять правил написання детективних історій», що вийшла у журналі The American Magazine у вересні 1928 року. Їх зазвичай називають «Заповідями Ван Дайна».Van Dine's Commandments (Last backup found On Web Archive, removed during 2012.)

Занепад популярності Початок Другої світової війни часто вважають початком кінця легковажних і прямолінійних «whodunits» Золотої доби. Як пише Ієн Аусбі, Золота доба «помирала дуже довго. Справді, можна стверджувати, що вона й досі не померла, адже її манірності вперто зберігаються у творах письменників, від яких можна було б очікувати цілковитої відмови від них як від чогось застарілого або, що ще гірше, примітивного. Проте Друга світова війна стала важливим завершенням, так само як Перша світова війна стала важливим початком».  Далі він зазначає: «Уже в 1930-х роках її засади почали ставити під сумнів. Якщо раніше Золоту добу було звично вважати вершиною досягнень, то згодом стало не менш модно її засуджувати. Згідно з цим обвинуваченням, вона дотримувалася правил, які тривіалізували її предмет. Вона віддавала перевагу декораціям, що виражали вузьке, якщо не навмисно елітарне, бачення суспільства. А своїми героями зробила детективів — у найкращому разі пласких, а в найгіршому — просто набридливих».

На жанр нападали, серед інших, впливовий письменник і критик Джуліан Саймонс, який зневажливо ставився до повоєнної детективної літератури у своїй праці «Криваве вбивство», а також Реймонд Чендлер («Просте мистецтво вбивства»). Лен Дейтон написав шпигунський роман «Досьє Іпкресс» у стилі, який він охарактеризував як «рваний і безладний, як саме життя», протиставляючи його «детективним романам тридцятих років».

За кількістю продажів сучасна детективна література ніколи не наближалася до популярності письменників Золотої доби, особливо творів Агати Крісті. Дейвід Леман писав у журналі Boston Review у 2000 році: «Час від часу хтось повторює знамениту зневажливу репліку Едмунда Вілсона про детективні романи: „Кого хвилює, хто вбив Роджера Екройда?“ Вілсон вважав цей жанр безнадійно другосортним — розвагою на кшталт розгадування кросвордів. Але правда полягає в тому, що на кожного Едмунда Вілсона, який відкидає жанр, припадають десятки інтелектуалів, що прийняли його всім серцем. Незмінна привабливість детективного роману для інтелектуальної еліти — одне з літературних див століття»."

Вплив на сучасну літературу Сучасну літературу, що зазнала впливу стилю Золотої доби, часто називають «затишним детективом» («cosy mystery»), на відміну від «крутого» («hardboiled») стилю, популярного у США. До сучасних авторів, які працюють у цьому стилі, належать: Сара Кодвелл, Рут Дадлі Едвардс, Пітер Ловсі та Саймон Бретт. Телесеріали, такі як Вона написала вбивство та Суто англійські вбивства, теж наслідують цей стиль. Також продовжують створюватися фільми й телесеріали за мотивами класичних романів Золотої доби.

У 1930 році група британських авторів Золотої доби об'єдналася, щоб заснувати Клуб детективістів. Окрім спільних обідів і взаємодопомоги в технічних аспектах письма, члени клубу погодилися дотримуватися «Заповідей Нокса». Ентоні Берклі відіграв ключову роль у створенні клубу, а Ґ. К. Честертон став його першим президентом. У 2015 році дев'ятим президентом клубу став Мартін Едвардс.

«Таємниця заміського маєтку» («country house mystery») була популярним жанром англійської детективної літератури 1920-х і 1930-х років; дія таких творів відбувалася в оселях шляхти й часто включала вбивство у заміському будинку, тимчасово ізольованому хуртовиною чи подібними обставинами, де всі підозрювані зібралися на вікенд-вечірку. Настільна гра Cluedo побудована на структурі такого типу детективу.

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років у Японії один за одним дебютували кілька авторів детективів, натхненних стилем Золотої доби. Їх називають або представниками .Ellery Queen's Mystery Magazine, January 2004, page 28ZOOM JAPON, June 1, 2010 , pp 4–7 Silver, Mark; Herbert, Rosemary (1999). Crime and mystery writing in Japan. In The Oxford Companion to Crime and Mystery Writing. Oxford University Press. Серед найвідоміших «нових традиціоналістів» — Юкіто Аяцуджі, Ґошьо Аояма, Рінтаро Норідзукі та Таку Ашібе.

Найпопулярніші автори Більшість авторів Золотої доби детективу були з Британії або Ірландії. Частина з творів нижчеперелічених американських авторів може містити елементи крутого детективу.

Британські та ірландські

Марджері Аллінґем Сер Генрі Обрі-Флетчер Дороті Бауерс Лінн Брок Ґілберт Кіт Честертон Аґата Крісті Джоан Коггін Ентоні Берклі Кокс Джон Крізі Едмунд Кріспін Фрімен Віллс Крофтс Сесіл Дей-Льюїс Джозеф Джефферсон Фарджон Річард Остін Фрімен Джорджет Геєр Енн Гокінґ Рональд Нокс Е. К. Р. Лорак Філіп Макдональд Ґледіс Мітчелл Е. Р. Пуншон Дороті Лі Сеєрс Альфред Волтер Стюарт Дж. І. М. Стюарт Джозефіна Тей Едгар Воллес Патриція Вентворт

Американські

Ерл Дерр Біґґерс Джон Діксон Карр Френсіс Крейн Елізабет Дейлі Фредерік Ван Ренсселер Дей С. С. Ван Дайн Волтер Б. Ґібсон Френк Ґрубер Бретт Голлідей Джон П. Маркванд Еллері Квін Мері Робертс Райнгарт Рекс Стаут Фібі Атвуд Тейлор Луїс Джозеф Ванс Гілларі Во

Інші

Найо Марш (Нова Зеландія) Жорж Сіменон (Бельгія)

Популярні вигадані персонажі «Перші появи» у цьому списку стосуються лише повнометражних романів і не включають оповідання або збірки оповідань.

Альберт Кемпіон, створений Марджері Аллінґем, вперше з'являється у The Crime at Black Dudley (1929) Ентоні Ґетрін, створений Філіпом Макдональдом, вперше з'являється у The Rasp (1924) Есі Мейо, створений Фібі Атвуд Тейлор, вперше з'являється у The Cape Cod Mystery (1931) Чарлі Чан, створений Ерлом Дерром Біґґерсом, вперше з'являється у The House Without a Key (1925) Доктор Торндайк, створений Р. Остіном Фріменом, вперше з'являється у The Red Thumb Mark (1907) Друрі Лейн, створений Еллері Квіном, вперше з'являється у The Tragedy of X (1932) Еллері Квін, створений Еллері Квіном, вперше з'являється у The Roman Hat Mystery (1929) Джордж Ґідеон, створений Джоном Крізі, вперше з'являється у Gideon's Day (1955) Ґервейс Фен, створений Едмундом Кріспіном, вперше з'являється у The Case of the Gilded Fly (1944) Ґідеон Фелл, створений Джоном Діксоном Карром, вперше з'являється у Hag's Nook (1933) Еркюль Пуаро, створений Аґатою Крісті, вперше з'являється у The Mysterious Affair at Styles (1920) Інспектор Френч, створений Фріменом Віллсом Крофтсом, вперше з'являється у Inspector French's Greatest Case (1924) Джонні Флетчер, створений Френком Ґрубером, вперше з'являється у The French Key (1940) Комісар Мегре, створений Жоржем Сіменоном, вперше з'являється у The Strange Case of Peter the Lett (1931) Леонідас Вітеролл, створений Фібі Атвуд Тейлор, вперше з'являється у Beginning with a Bash (1937) Самотній Вовк, створений Луїсом Джозефом Вансом, вперше з'являється у The Lone Wolf (1914) Лорд Пітер Вімзі, створений Дороті Л. Сеєрс, вперше з'являється у Whose Body? (1923) Майкл Шейн, створений Бреттом Голлідеєм, вперше з'являється у Dividend on Death (1939) Міс Марпл, створена Аґатою Крісті, вперше з'являється у The Murder at the Vicarage (1930) Містер Мото, створений Джоном П. Марквандом, вперше з'являється у Your Turn, Mr. Moto (1935) Місіс Бредлі, створена Ґледіс Мітчелл, вперше з'являється у Speedy Death (1929) Неро Вулф, створений Рексом Стаутом, вперше з'являється у Fer-de-Lance (1934) Найджел Стренджвейз, створений С. С. Ван Дайном, вперше з'являється у A Question of Proof (1935) Філо Венс, створений С. С. Ван Дайном, вперше з'являється у The Benson Murder Case (1926) Родерік Аллейн, створений Найо Марш, вперше з'являється у A Man Lay Dead (1934) Сер Клінтон Дріффілд, створений Альфредом Волтером Стюартом, вперше з'являється у Murder in the Maze (1927) Сер Генрі Меррівейл, створений Джоном Діксоном Карром, вперше з'являється у The Plague Court Murders (1934) Сер Джон Еплбі, створений Дж. І. М. Стюартом, вперше з'являється у Death at the President's Lodging (1936) «Тоф», створений Джоном Крізі, вперше з'являється у Introducing the Toff (1938) Томмі і Таппенс, створені Аґатою Крісті, вперше з'являються у The Secret Adversary (1922)

Примітки

Посилання