Олива — вічнозелене дерево, що було поширене майже по всьому Середземномор'ю. Вирощувати її почали приблизно 5000 років до н. е. на узбережжі сучасного Ізраїлю, але згодом, за допомогою грецьких та фінікійських торговців, ця рослина дісталась Італії, де її також опанували римляни в VII ст. До н. е.

В Римі оливки, а особливо оливкова олія, були більше ніж звичайна їжа: вона використовувалась в гігієні, медицині, землеробстві, в релігійних обрядах та як дорогий товар в торгівлі.

Вирощування та збирання

Зазвичай оливи ростуть в теплому сонячному кліматі, але римляни завезли її навіть на північ Італії. Оливки вирощувалися з інтервалами в 7.5 м, для простору та для вирощування між ними інших культур. Дерево плодоносило тільки раз на 2 роки, тому оливковий гай «розділяли» — одній частині засіювали ґрунт, через що вона плодоносила, а іншій засіювали вже на наступний рік, тим самим маючи щорічний врожайКолумелла, De re rustica , 5.9.11–12. По фермам паслися різні тварини (вівці, свині), удобрюючи землю. Але кіз до оливкового дерева не підпускали, бо вважалося, що якщо коза вкусе лист оливи, рослина отруїться. Марк Теренцій Варрон писав, що через це козла не можна було приносити в жертву МіневріVarro — de Re Rustica, книга I, розділ 2.

Збирати плоди було бажано голими руками, але якщо рукою не дістатись — струшувати віткою очерету.Varro — de Re Rustica, книга I, розділ 55 Залежно від періоду збору врожаю, олію поділяли на три категорії: Oleum acerbum або aestivum, олія з літніх оливок; Oleum omphacium, олія з оливок, зібраних між листопадом і груднем; Cibarium, maturum або romanicum — олія з оливок зібраних наприкінці січня та в березні.

Виготовлення оливкової олії

Після збирання оливки тримали пару днівCato — de Agriculture, розділ 65, після чого роздрібнювали, відділяючи кістку від м'якоті, після чого її спресовували. Це робилось за допомогою кам'яного млина, ступки, тудикули… Після цього оливи спресовувались великими каменями або важільними пресами. Отримана суміш мала в собі 80 % рослинної води (амурки) і лише 20 % олії, яку ще треба було відділити. Цю рідину переносили в мішках або плетених кошиках до спеціального резервуару, до якого були під'єднані 2 чи 3 резервуари поменше. Там, за допомогою методу переливання, олія відділялась від амурки. За всім процесом споглядає спеціальний сторожCato — de Agriculture, розділ 66-67. Готову, очищену олію зберігали в теракотових контейнерах. Найбільші вміщали до 4000 літрів олії, але для перевезень переважно використовувались амфори від 25 до 30 літрів, на які ставили штамп з інформацією про виробника, дату та місце виготовлення.

Оливкова олія в житті римлян

Оливкова олія мала велике значення в житті римлян. Для прикладу масштабності споживання, в Римі є штучний пагорб Монте-Тестаччо, який складається з близько 25 млн розбитих глечиків з під олії. За підрахунком археологів по цим глекам, місто за 260 років імпортувало близько 6,5 мільярда літрів оливкової олії. Тож, щоб підтримувати постачання олії, з розширенням імперії римляни розвозили по територіям оливкове дерево, а під час правління Септимія Севера олива збиралась як частина податку з провінцій і перерозподілялась між громадянами Риму.

Споживання

Оливкова олія була доступним та одним з головних джерел жиру. Її додавали до каш та салатів, а іноді просто мокали в неї хліб. Також споживали і самі оливки: «Рецепт кондитерської вироби із оливок. Вийміть кісточки, наріжте м'якоть і додайте олію, оцет, коріандр, кмин, фенхель, руту та м'яту. Залийте олією в глиняному посуді та подавайте.» — Марк Поцій Катон СтаршийCato — de Agriculture, розділ 119.

Використання

Олію використовували: для гігієни — після фізичних вправ нею намазували тіло та зішкрібали її спеціальним металевим інструментом — стригілом; як паливо для теракотових ламп; як інгридієнт для парфумів; як мастильний засіб; як ліки при болі в животі. В релігії олією помазували жерців та священні предмети, бо вона вважалась священним даром богів. За легендою, сам Геркулес приніс її з Африки, а богиня Мінерва навчила людей вирощувати та видобувати з неї олію.

Ще від греків, оливкова гілка означала послання мируВергилій, «Енеїда», книга VIII, і цю традицію зберегли Римляни, зображуючи Марса, який був богом і війни і миру, з оливковою гілкою в руках, а Аппіан описував як Сципіон Еміліан використав її у мирних переговорах в Нумантинській війні.

Амурка

Це рідина, яка лишається після пресування оливок та відділяння від неї олії. Римський цензор Катон Старший описує багато методів її використання в господарстві: нею покривали зерносховище від шкідників, сумішшю з водою поливали безплідні оливкові дерева, використовували як помазку для дерев від гусениць, як крем для овець після стрижки, як засіб для захисту одягу від молі та як мийний засіб для глечиків від олії.Cato — de Agriculture, розділ 91-101

Джерела University of Chicago. LacusCurtius: Cato on Agriculture University of Chicago. LacusCutrius: Varro — de Re Rustica «Italian Journal of Agronomy»: «The green granary of the Empire? Insights into olive agroforestry in Sicily (Italy) from the Roman past and the present» «World History Encyclopedia» — «The Olive in the Ancient Mediterranean» The University Of Chicago Press Journals — «The Archaeology of Olive Oil Production in Roman and Pre-Roman Italy» Olio di Roma — «History» Big horn Olive Oil — «Olive Oil's Role in Ancient Mediterranean Trade» Aceite del campo — «Origen del aceite de oliva» GreatSeal.com

Література

«De Agri Cultura» Катона Старшого (про сільське господарство). «Rerum Rusticarum de Agri Cultura» Варрона. «Res Rustica» книга V Колумелли. «Природна історія» Плінія Старшого.

Примітки