Альфа-адренорецептори (α-адренорецептори) — клас адренорецепторів, що є G-білок-спряженими рецепторами (GPCR) та опосередковують фізіологічні ефекти катехоламінів — адреналіну (епінефрину) та норадреналіну (норепінефрину). Альфа-адренорецептори поділяються на два основні підтипи: α₁ та α₂, кожен з яких включає кілька ізоформ. Вони відіграють ключову роль у регуляції серцево-судинної системи, центральної нервової системи, метаболізму та функцій гладеньких м’язів.
Класифікація та підтипи На основі фармакологічних досліджень та молекулярного клонування виділяють такі підтипи:
α₁-адренорецептори (α₁A, α₁B, α₁D) — активують Gq/11-білок, що призводить до активації фосфоліпази C (PLC), утворення інозитолтрифосфату (IP₃) та діацилгліцеролу (DAG), мобілізації внутрішньоклітинного кальцію та активації протеїнкінази C (PKC). α₂-адренорецептори (α₂A, α₂B, α₂C) — переважно спряжені з Gi/o-білком, який інгібує аденілатциклазу, знижує рівень цАМФ (циклічного аденозинмонофосфату) та пригнічує активність . Крім того, α₂-рецептори активують G-білок-залежні калієві канали (GIRK) та інгібують кальцієві канали (L-типу).
Молекулярна структура Альфа-адренорецептори є типовими GPCR з сімома трансмембранними доменами (7-TM). N-кінець розташований позаклітинно, а C-кінець — внутрішньоклітинно. Третій внутрішньоклітинний цикл та C-кінцева ділянка відповідають за зв’язування G-білків. Агоністи зв’язуються у трансмембранні кишені, стабілізуючи активний стан рецептора.
Фізіологічні ефекти
α₁-рецептори
Судини: звуження периферичних артерій та вен (вазоконстрикція) → підвищення артеріального тиску. Око: скорочення радіального м’яза райдужки (мідріаз). Сечостатева система: скорочення гладеньких м’язів шийки сечового міхура та передміхурової залози. Печінка: активація глікогенолізу.
α₂-рецептори
Синанси (пресинаптичні): зменшення вивільнення норадреналіну (негативний зворотний зв'язок). ЦНС: седація, знеболення (анальгезія), зниження симпатичного тонусу. Тромбоцити: індукція агрегації. Підшлункова залоза: пригнічення секреції інсуліну.
Розподіл у тканинах ПідтипОсновна локалізаціяα₁AПростата, судини, серцеα₁BСелезінка, ниркиα₁DАорта, сечовий міхурα₂AГоловний мозок, тромбоцитиα₂BНирки, печінкаα₂CСудини, базальні ганглії Фармакологічне значення Альфа-адренорецептори є мішенню багатьох лікарських засобів:
Агоністи: Клонідин (α₂-агоніст) — антигіпертензивна дія. Фенілефрин (α₁-агоніст) — судинозвужувальний ефект (деконгестант). Антагоністи: Тамсулозин (селективний α₁A-антагоніст) — лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Йохімбін (α₂-антагоніст) — покращення ерекції.
Патологічні стани Дисфункція альфа-адренорецепторів пов’язана з гіпертензією, феохромоцитомою, серцевою недостатністю, а також з синдромом Рейно. Поліморфізми гена α₂A-рецептора асоційовані з порушеннями метаболізму глюкози.
Див. також
Бета-адренорецептори Адренергічний синапс Агоністи альфа-адренорецепторів G-білок-спряжені рецептори
Примітки
Література
Hein P, Michel MC. Signal transduction and regulation of α1-adrenoceptors. Naunyn Schmiedebergs Arch Pharmacol. 2007;374(1):1-16. Ruffolo RR Jr. α-Adrenoceptors: molecular biology, biochemistry and pharmacology. Prog Basic Clin Pharmacol. 1991;8:1-101.