Різновиди арабської мови (або діалекти) — мовні системи, що є рідними для носіїв арабської мови. Арабська — семітська мова (афразійська мовна сім'я) що походить з Аравійського півострова. Між її різновидами є значні відмінності, ступінь взаємної зрозумілості між ними часто залежить від географічної відстані. Окремі різновиди не є взаємно зрозумілими. Багато цих відмінностей походять або з діалектів та мов давньої Аравії, що були рідними для , або з місцевих мов, поширених у окремих регіонах до прибуття арабів. Деякі організації, наприклад, SIL International, вважають близько 30 різновидів різними мовами, а інші, як Бібліотека Конгресу, класифікують як діалекти однієї, арабської мови.

З погляду соціолінгвістики, існує значна різниця між формальною стандардизованою мовою, що використовується на письмі чи у промовах, та різними вернакулярами, вживаними у повсякденній мові, що відрізняються за країною та мовцем (залежно від особистих вподобань, теми та культури), та за темою та обставинами. Іншими словами, арабська у середовищі, де вона є найбільш поширеною, перебуває у стані диглосії, що означає, що її носії вчать та використовують дві її суттєво відмінні варіанти: арабську літературну мову (АЛМ) як офіційну мову та місцевий розмовний варіант арабської (зветься , у багатьох арабських країнах, в перекладі «сленг» або «повсякденна мова»; або , , в перекладі «проста, повсякденна мова» у Магрибі).

Ця ситуація у західній літературі порівнюється зі становищем латинської мови, що протягом століть існувала у престижному та кількох розмовних варіантах, допоки вона не зникла як розмовна мова та не утворились похідні романські мови, такі як італійська, каталонська, арагонська, окситанська, французька, франко-провансальська, іспанська, галісійська, португальська, астурлеонська, румунська тощо. Найбільш поширений у регіоні варіант є рідною мовою носіїв, а офіційній мові згодом навчають у системі освіти. Розмовні варіанти арабської суттєво між собою відрізняються, але «фусха» (, fuṣḥa), формальний регістр, є стандартизованим та однаково зрозумілим усім освіченим носіям мови. Мовознавці часто окремо розглядають класичну арабську мову та арабську літературну мову, а самі носії — ні.

Найбільші відмінності між літературною арабською та розмовною: відсутність відмінків; інший, обов'язковий порядок слів; втрата минулої системи способів дієслова та розвиток нової системи; зникнення відміненого пасивного стану, за винятком кількох архаїчних варіантів; обмежене використання двоїни та (в більшості різновидів) зникнення окремого відмінювання та узгодження для множини жіночого роду. У багатьох варіантах, зокрема у магрибській арабській, відбулися значні та є нехарактерні для інших різновидів . На відміну від інших діалектних груп, у магрибській арабській, дієслова першої особи однини починаються з n- (). Подальші значні розбіжності існують між мовою бедуїнів та арабів, мешканців сел та великих міст, представників різних етнічних та релігійних груп, соціальних прошарків, чоловіків та жінок, молоді та людей похилого віку. Носії мови можуть підлаштовувати своє мовлення, аби нівелювати деякі з цих відмінностей — для спілкування з особами з інших регіонів, аби продемонструвати власну освіченість або з огляду на того чи іншого різновиду.

У класифікації, діалектологи арабської виділяють дві базові стандарти: бедуїнський та осілий. Ці норми вирізняються наборами фонологічних, морфологічних та синтактичних характеристик. Однак, ця класифікація не може бути універсальною, з огляду на те, що сучасні діалекти, особливо міські, зазвичай переймають особливості з обидвох цих норм. Географічно, сучасні варіанти арабської поділяються на п'ять груп: магрибська, єгипетська (включає єгипетську арабську та ), месопотамську, левантійську та .

Коментарі

Примітки

Подальше читання Arabic Varieties: Far and Wide. Proceedings of the 11th International Conference of AIDA Bucharest 2015 A Bibliography of Association Internationale de Dialectologie Arabe AIDA — Association Internationale de Dialectologie Arabe George Grigore L'arabe parlé à Mardin. Monographie d'un parler arabe périphérique. Durand, O., (1995), Introduzione ai dialetti arabi, Centro Studi Camito-Semitici, Milan. Durand, O., (2009), Dialettologia araba, Carocci Editore, Rome. Fischer W. & Jastrow O., (1980) Handbuch der Arabischen Dialekte, Harrassowitz, Wiesbaden. Heath, Jeffrey «Ablaut and Ambiguity: Phonology of a Moroccan Arabic Dialect» (Albany: State University of New York Press, 1987) Holes, Clive (2004) Modern Arabic: Structures, Functions, and Varieties Georgetown University Press. Versteegh, Dialects of Arabic Kees Versteegh, The Arabic Language (New York: Columbia University Press, 1997) Columbia Arabic Dialect Modeling (CADIM) Group Israeli Hebrew and Modern Arabic — a Few Differences and Many Parallels Peripheral Arabic Dialects Varieties of Arabic Swadesh lists (from Wiktionary's Swadesh-list appendix)

Посилання Списки Сводеша для різновидів арабської