Джордж Ремус (; 14 листопада 1878, Ландсберг-ам-Лех, Німецька імперія — 20 січня 1952, Ковінгтон, Кентуккі) — американський адвокат німецького походження, один із найвідоміших бутлегерів епохи сухого закону. Створив одну з найбільших нелегальних алкогольних імперій у США у 1920-х роках, за що отримав прізвисько «Король бутлегерів» (). Відомий також судовим процесом після вбивства своєї дружини Імоджен Ремус та використанням захисту на підставі тимчасового божевілля.

Біографія

Ранні роки

Джордж Ремус народився в місті Ландсберг-ам-Лех у Німецькій імперії в родині Франка та Марії Ремусів. У 1882 році сім'я емігрувала до Сполучених Штатів Америки. Спочатку вони проживали в Меріленді, потім у Вісконсині, а 1885 року оселилися в Чикаго.

У 14-річному віці Ремус був змушений утримувати родину через хворобу батька, працюючи в аптеці свого дядька. Закінчивши Чиказький фармацевтичний коледж у дев'ятнадцять років, він став дипломованим фармацевтом. У двадцять один рік придбав власну аптеку, а згодом розширив бізнес, купивши ще одну.

10 липня 1899 року одружився з Ліліан Клауфф. У шлюбі народилася донька Ромола Ремус, яка стала акторкою німого кіно та виконала роль Дороті Ґейл в одній із перших екранізацій твору Чарівник країни Оз 1908 року. Незабаром Ремус втратив інтерес до аптечної справи та вирішив здобути юридичну освіту.

Юридична кар'єра

Ремус навчався в Іллінойському юридичному коледжі, який пізніше увійшов до складу юридичного факультету Університету Де Поля. У 1904 році був допущений до адвокатської практики в штаті Іллінойс.

Він спеціалізувався на кримінальному захисті, особливо у справах про вбивства. Загальнонаціональну популярність здобув після справи Вільяма Чейні Елліса 1914 року. Саме тоді Ремус уперше використав концепцію «тимчасового божевілля», яка згодом стала одним із визнаних різновидів захисту в американському кримінальному праві.

До 1920 року його річний дохід перевищував 500 тисяч доларів, що робило його одним із найбільш високооплачуваних адвокатів країни.

Алкогольна імперія

Після набуття чинності Вісімнадцятої поправки до Конституції США та ухвалення Акта Волстеда у січні 1920 року Ремус побачив можливість швидкого збагачення. Ретельно вивчивши законодавство, він виявив юридичну лазівку, яка дозволяла виробництво та продаж алкоголю для медичних потреб за спеціальними державними ліцензіями. Використовуючи цю схему, Ремус почав скуповувати винокурні, аптечні мережі та склади алкогольної продукції. Переїхавши до Цинциннаті, він встановив контроль над значною частиною запасів ліцензованого віскі в США. За два роки через його структури пройшла приблизно сьома частина всього легального алкогольного запасу країни.

Для нелегального продажу спиртного використовувалася схема, за якою працівники Ремуса формально викрадали алкоголь із його власних складів, після чого він реалізовувався на чорному ринку. До 1923 року Ремус контролював бізнес із трьома тисячами працівників і статками близько 40 мільйонів доларів. Йому належали численні підприємства, зокрема знаменита Fleischmann Distillery.

Ремус прославився не лише як бутлегер, а й як ексцентричний багатій. У Цинциннаті він збудував розкішний маєток, відомий під назвою «Мармуровий палац» (), де регулярно проводив грандіозні прийоми. Під час новорічного балу 1922 року серед гостей були представники найвпливовіших родин регіону. На прощання всі чоловіки отримали діамантові шпильки для краваток, а дружинам гостей подарували нові автомобілі. Подібні прийоми Ремус організовував і надалі навіть тоді, коли вже перебував під слідством федеральної влади.

У 1920 році шлюб із Ліліан Клауфф завершився розлученням після того, як Ремус розпочав роман зі своєю секретаркою Августою Імоджен Голмс. Того ж року він одружився з Імоджен у місті Ньюпорт, штат Кентуккі. Вона мала доньку від попереднього шлюбу — Рут Голмс.

Арешт і ув'язнення

У 1925 році федеральна влада висунула Ремусу тисячі звинувачень у порушенні Акта Волстеда. Суд присяжних визнав його винним менш ніж за дві години. Ремус був засуджений до двох років ув'язнення у федеральній в'язниці Атланти.

Під час перебування у в'язниці він довірив управління своїми фінансами дружині ІмодженHaunted Cincinnati and Southwest Ohio by Jeff Morris, Michael A. Morris; Arcadia Publishing, 2009. Цим скористався агент Бюро сухого закону Франклін Додж, який під прикриттям перебував серед ув'язнених. Після звільнення з державної служби Додж розпочав роман із дружиною Ремуса. Разом вони розпродали значну частину його майна та приховали більшість активів. Також було продано винокурню Fleischmann Distillery. За повідомленнями сучасників, Імоджен залишила чоловікові лише сто доларів із багатомільйонної імперії, яку він створив. Голмс і Додж намагалися депортувати Ремуса і навіть найняли кілера для його вбивства за 15 000 доларів. Потенційний вбивця не виконав своєї ініціативи, боячись бути обманутим, і натомість розповів Ремусу про змову.

Вбивство Імоджен Ремус

Наприкінці 1927 року Імоджен подала на розлучення. 6 жовтня 1927 року дорогою до суду Ремус наказав своєму водієві переслідувати автомобіль, у якому перебували його дружина та падчерка. В Іден-парку в Цинциннаті автомобіль було змушено зупинитися. Ремус вискочив із машини та смертельно поранив Імоджен пострілом у живіт на очах численних свідків.

Судовий процес став сенсацією національного масштабу. Прокуратуру представляв молодий адвокат Чарльз Фелпс Тафт II, син колишнього президента США Вільяма Говарда Тафта. Ремус захищав себе, використовуючи ту саму концепцію тимчасового божевілля, яку колись допоміг запровадити в американській судовій практиці. Він переконував присяжних, що зрада дружини та втрата майна спричинили психічний зрив.

Після лише дев'ятнадцяти хвилин наради присяжні визнали його невинуватим через неосудність. Після цього його помістили до психіатричної лікарні штату Огайо, однак уже через сім місяців він був звільнений.

Останні роки

Після виходу з лікарні Ремус певний час консультував молодих адвокатів у Цинциннаті. Пізніше він переїхав до міста Ковінгтон у штаті Кентуккі, де прожив близько двадцяти років без нових конфліктів із законом.

Втретє одружився зі своєю багаторічною секретаркою Бланш Вотсон. До 1950 року керував невеликою будівельною компанією Washington Contracting. Після перенесеного у серпні 1950 року інсульту перебував під наглядом медичної сестри.

Помер 20 січня 1952 року у віці 75 років. Похований поруч із третьою дружиною на кладовищі Ріверсайд у Фалмуті, штат Кентуккі.

У масовій культурі Деякі дослідники вважають, що Джордж Ремус став одним із прототипів персонажа Джея Гетсбі з роману Великий Гетсбі письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда. Джордж Ремус став одним із центральних персонажів документального серіалу «Заборона» (, 2011) режисера Кена Бернза. У телесеріалі «Підпільна імперія» роль Ремуса виконав Гленн Флешлер. Однією з характерних рис персонажа в серіалі стало звернення до самого себе в третій особі — звичка, якою Ремус був відомий і в реальному житті.

Примітки

Джерела The Ghosts of Eden Park: The Bootleg King, the Women Who Pursued Him, and the Murder that Shocked Jazz-Age America by Karen Abbott, Crown, New York City, 2019, King of the Bootleggers: A Biography of George Remus by William A. Cook, McFarland, Jefferson, NC. 2008. The Long Thirst—Prohibition in America: 1920-1933 by Thomas M. Coffey, W.W. Norton & Co., New York City 1975. Prohibition: Thirteen Years That Changed America by Edward Behr, Arcade Publishing, New York City 1996. , Brandon Brady, CityBeat of Cincinnati, January 3, 2002

The Bourbon King by Bob Batchelor

McCullough, David Willis (February 17, 2002). "The Bootlegger's Wife". The New York Times. "Law: American Justice". Time. January 2, 1928. Meade, Bryan (February 2003). "Gangsters in Our Own Back Yard". Better Living Magazine.

Посилання