Університет Росаріо (), офіційна назва — Вища школа Богоматері Росаріо (), — приватний колумбійський університет, заснований на римсько-католицьких засадах ченцем Крістобалем де Торресом у 1653 році. Розташований у Боготі, завдяки своєму важливому місцю в історії Колумбії він відомий як «Колиска Республіки». Більшість факультетів розташовані в Клуастрі — головному кампусі, що знаходиться в історико-географічному центрі Боготи. До 2008 року університет також мав приватну традиційну школу для хлопців початкового та середнього рівня освіти.
Сьогодні заклад ґрунтується на світських ідеях і залишається дуже впливовим у колумбійській культурі та суспільному житті. Щонайменше 28 президентів Колумбії навчалися в цьому університеті. Він впливав на важливі перехідні процеси та брав участь у них, зокрема в революції за незалежність від Іспанії та в розробці Національної політичної конституції 1991 року. Один із найважливіших складів Верховного суду, пов’язаного з Конституцією 1886 року (суд 1936 року, так званий «золотий суд»), переважно складався з юристів факультету юриспруденції.
Історія За дозволом короля Іспанії Філіпа IV архієпископ Санта-Фе Крістобаль де Торрес заснував Вищу школу Богоматері Росаріо у 1653 році. Королівським указом 1768 року Карл III визнав цей заклад «колегіумом» поряд із шістьма колегіями Іспанії, які продовжували традицію Університету Саламанки.
Перші статути університету були написані його засновником Фраєм Крістобалем де Торресом і опубліковані Крістобалем де Араке Понсе де Леоном, тодішнім канцлером.
Засновник установив хрест Калатрави як символ університету та видав статути, які й надалі залишаються основними керівними документами закладу. Університет Росаріо завжди був «університетом студентів і для студентів», створеним на основі принципу «Universitas Scholarium».
Це найстаріший вищий навчальний заклад Колумбії, який майже за 360 років існування ніколи не припиняв навчальний процес, за винятком кількох років у 1819 році, коли іспанський генерал Морільйо здійснював спробу повернути контроль над колумбійськими територіями. У цей період університет використовувався як в’язниця, і в ньому утримували багатьох найвідоміших діячів республіки.
Хосе Селестіно Мутіс почав викладати астрономію та математику в університеті 13 березня 1762 року. Він похований у каплиці університету. Понад п’ять років, з 1762 до 1767 року, Хосе Селестіно Мутіс був професором Росаріо. Він викладав математику, а також фізичні й природничі науки латиною.
У 1790 році після кількох спроб створити медичний факультет доктор Вінсенте Кансіно Роман був призначений відповідальним за медичну програму. Серед його перших учнів лише один — молодий Хуан Баутіста Варгас — здобув диплом у 1974 році, незадовго до смерті свого наставника. Таким чином, університет став першою медичною школою в Колумбії.
Це єдиний колумбійський університет, який пройшов процес акредитації за підтримки Європейської асоціації університетів. Він отримав оцінку «дуже високий рівень» від ICFES.
Відомі випускники За майже чотири століття історії в Університеті Росаріо навчалося багато видатних діячів, серед яких двадцять вісім президентів Республіки та багато інших членів урядів. Не було жодного уряду в історії Колумбії, у якому не був би представлений хоча б один випускник цього університету. Серед них:
Каміло Торрес Теноріо — політик Хосе Хоакін Камачо — політик Рамон Гонсалес Валенсія — військовик і політик Мігель Абадія Мендес — дипломат Едуардо Сантос — журналіст Альберто Льєрас Камарґо — президент Колумбії Альфонсо Лопес Мікельсен — президент Колумбії Андрес Пастрана — президент Колумбії Альваро Мутіс — поет і прозаїк
Примітки
Посилання