Якоб Вайс (; 13 травня 1879, Мандельбахталь — 18 березня 1948, Цвайбрюккен) — німецький римо-католицький священник.

Біографія Якоб Вайс був висвячений на священника 4 жовтня 1901 року в Шпаєрському соборі. Потім він служив капеланом у Міттельбексбаху (10 жовтня 1901 — 30 серпня 1905), у Герсгаймі (31 серпня 1905 — 16 жовтня 1905) та в Ландау-ін-дер-Пфальц (з 17 жовтня 1905 року по 30 червня 1909 року). З 1 липня 1909 року по 27 лютого 1921 року Вайс служив тюремним капеланом у виправній колонії Цвайбрюккен, що було надзвичайно складною та невдячною пастирською посадою. У цей період спалахнула Перша світова війна.

4 серпня 1914 року Вайс вступив до лав Баварської армії. Як військовий капелан, Якоб Вайс спочатку служив капеланом польового шпиталю, а згодом став дивізійним капеланом 12-ї Баварської піхотної дивізії. Він також став католицьким радником з питань пастирської опіки у Верховному командуванні армії під керівництвом Августа фон Макензена. Наприкінці війни священник добровільно здався армії, щоб продовжувати надавати пастирську допомогу «Армії Макензена», яка була відрізана в Румунії після поразки Німеччини восени 1918 року. Він був обраний військами делегатом Німецького Червоного Хреста і здійснював надзвичайно корисну діяльність, полегшуючи фізичні та психологічні страждання полонених. Оскільки Вайс добровільно залишався з ними, він користувався найвищою повагою як серед переможців, так і серед переможених. Він був останнім німцем, який покинув табір для військовополонених у Румунії влітку 1920 року.

Вайс, який брав участь у Румунській кампанії зі своєю дивізією, опублікував у 1917 році мемуари під назвою «З Баварською дивізією через Румунію». Вони були присвячені тодішньому командиру дивізії Гуго фон Гуллеру. Він також публікував пам'ятні листівки, намальовані на фронті. Прибуток від обох він перерахував до фонду допомоги солдатам у воєнний час.

Після повернення з війни він відновив службу тюремним капеланом. 1 березня 1921 року Якоб Вайс став парафіяльним священником Пірмазенса, де він рішуче виступав за будівництво другої парафіяльної церкви. Він став рушійною силою існуючої, але раніше недіючої, асоціації будівництва церков, яка звела нову парафіяльну церкву Святого Антонія в районі Вінцлер між 1923 і 1928 роками. З 1 квітня 1925 року священник служив лектором у Старшій реальній школі, пізніше у Гімназії в Цвайбрюккені. Там він також брав активну участь у будівництві філії церкви в Утвайлері. Якоб Вайс вийшов на пенсію в 1940 році та жив у Цвайбрюккені, продовжуючи свою пастирську роботу, хоча його здоров'я погіршилося в останні роки. Він помер там 18 березня 1948 року і був похований там.

Сім'я Якоб Вайс є двоюрідним дідом колишнього генерального вікарія та нинішнього чиновника Шпаєрської єпархії, каноніка, прелата Норберта Вайса. Обидва походять з однієї родини, що й відомий єпископ Шпаєра Ніколаус фон Вайс.

Оцінка сучасників У некролозі в Pilger (церковній газеті Шпаєрської єпархії) № 15/16 від 11 квітня 1948 року зазначається: «Людина розуму, з самобутнім характером та справді священницьким духом, він досяг великих успіхів у різних сферах своєї діяльності. Соціальна свідомість, яка спонукала його взяти на себе тюремне капеланське служіння, була так само очевидною в його пастирській опіці промислової парафії в Пірмазенсі. Для своїх учнів у Цвайбрюккені він був не лише вчителем, а й наставником та прихильником. Як проповідник і письменник, його вплив поширювався далеко за межі його безпосередньої роботи».

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами Медаль Червоного Хреста (Пруссія) 3-го класу Почесний хрест ветерана війни

Галерея

Література

Nachruf im Pilger, Speyer, Nr. 15/16, vom 11. April 1948. Jakob Weis: Mit einer Bayerischen Division durch Rumänien. Huber, Diessen bei München, 1917, Online Ludwig Börst: Die Pfälzer Theologen im Weltkrieg 1914–18. Pilger, Speyer (ohne Jahr, ca. 1930), Seite 27. Balthasar Meier: Der Bayerische katholische Klerus im Felde 1914–18. Brönner & Däntler, Eichstätt 1937, Seite 82. Schematismus des Bistums Speyer, 1934. Pilger, Speyer 1934, Seite 329. Michael Faulhaber (Hrsg.): „Das Schwert des Geistes“ (Feldpredigten im Weltkrieg). Herder, Freiburg, 1917 (enthält auf Seiten 443–446 zwei Ansprachen von Divisionspfarrer Jakob Weis, mit den Titeln „Glauben und Leben“ bzw. „Crux suprema lex“, gehalten anlässlich von Frontbegräbnissen). Festschrift zur Weihe der Pfarrkirche St. Anton, Pirmasens. Eigenverlag des Pfarramtes, Pirmasens 1931.

Посилання