Титус Філіпович (21 листопада 1873, Варшава — 13 липня 1953, Лондон) — польський політичний діяч, дипломат та публіцист. До Першої світової війни один з лідерів Польської соціалістичної партіїŁoza S. (red.), Czy wiesz kto to jest?, (Przedr. fotooffs., oryg.: Warszawa : Wydaw. Głównej Księgarni Wojskowej, 1938.), Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe : na zam. Zrzeszenia Księgarstwa, 1983, s. 177.. Як голова Міністерства закордонних справ, 16 листопада 1918 року підписав телеграму, якою повідомив про створення Польської держави. Тимчасовий повірений у справах в більшовицькій Росії (1921), член парламенту, а потім посол Польщи у Сполучених Штатах Америки (1929–1932). Член масонської ложі у Варшаві в часи Другої Польської РеспублікиLudwik Hass, Ambicje, rachuby, rzeczywistość. Wolnomularstwo w Europie Środkowo-Wschodniej 1905–1928, Warszawa 1984, s. 232., засновник Національно-державного союзу у 1922 році.

Біографія Він був сином Казимира Філіповича, лікаря і ботаніка, та його дружини Зофії, уродженої Самборської. Титус виховувався під впливом Титуса Халубинського, родича по материнській лінії, в домі якого він потоваришував з молодим Ігнацієм Падеревським. Натхненний своїм дядьком, промисловцем Альфонсом Сужицьким, він почав навчатися в школі майстрів у Домброві-Гурничій у 1893 роціCzajka B., Tytus Filipowicz – zarys biografii (do 1939 r.), „Polonia Inter Gentes”, 1, 2020, s. 101–120, S. 102Łoza S. (red.), Czy wiesz kto to jest?, (Przedr. fotooffs., oryg.: Warszawa : Wydaw. Głównej Księgarni Wojskowej, 1938.), Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe : na zam. Zrzeszenia Księgarstwa, 1983, s. 177.. Після закінчення навчання працював майстром на шахті «Флора».

Спочатку пов'язаний із Соціал-демократією Польського Королівства в Домбровському басейні, він незабаром перейшов до Польської соціалістичної партії. У 1897 році він заснував другий нелегальний соціалістичний журнал після «Роботника» (Робітника) — «Гурник» (Шахтар) — і став його редакторомCzajka B., Tytus Filipowicz – zarys biografii (do 1939 r.), „Polonia Inter Gentes”, 1, 2020, s. 101–120, S. 102. Він очолював Домбровський робітничий комітет. Заарештований російськими жандармами на початку 1898 року, він втік і через два тижні вирушив до ЛондонаCzajka B., Tytus Filipowicz – zarys biografii (do 1939 r.), „Polonia Inter Gentes”, 1, 2020, s. 101–120, S. 102-103. Там він пропагував ідеї незалежності в соціалістичному журналі «Przedświt», редактором якого був Леон Василевський, і закінчив Школу політичних наукZofia Nałkowska, „Dzienniki 1930–1939”, Czytelnik, Warszawa 1988 ISBN 83-07-01579-0, s. 148. У ППС він тісно співпрацював з Юзефом Пілсудським. Разом з Пілсудським він у 1904 році вирушив до Японії, щоб схилити місцеву владу на користь польської справи.

У 1907–1914 роках він активно брав участь у Революційній фракції ППС. Перед Першою світовою війною він став одним із лідерів ППС. У 1915 році йому було доручено керувати таємним офісом Президії та Військового відділу Верховного національного комітету у Варшаві під керівництвом представника Австро-Угорської армійської команди у Варшаві полковника Йозефа фон Пайцю. Арешт Філіповича німецькою окупаційною владою 20 травня 1916 року спричинив кризу в австро-німецьких відносинах через викриття зв'язків відомства з імперсько-королівською адміністрацієюFilipowicz T., Listy ws. dymisji z urzędu Ministra Spraw Zagranicznych, [w:] Kolekcje Archiwalne Online, Instytut Józefa Piłsudskiego w Ameryce, 17 grudnia 1918, s. 212Gaul J., Tajna misja nadkomisarza policji Franciszka Charwata w Warszawie (lipiec–sierpień 1917 r.), „Przegląd Historyczny”, 93 (4), 2002, s. 428.. На початку 1917 року він служив юридичним та історичним референтом у Державному департаменті Тимчасової Державної ради. Водночас він очолював таємне бюро преси та інформації НКН у будівлі на вулиці Щигла, 12, де розташовувався паспортний стіл Паїча. В результаті, у травні 1917 року його знову заарештувала німецька поліція та звільнила за умови поїздки до КраковаФормально зберігши статус співробітника Державного департаменту.Włodzimierz Suleja, Tymczasowa Rada Stanu, Warszawa 1998, s. 80-81, 221; Damian Szymczak: Między Habsburgami a Hohenzollernami. Rywalizacja niemiecko – austro-węgierska w okresie I wojny światowej a odbudowa państwa polskiego. Kraków: Avalon, 2009, s. 283. ISBN 978-83-60448-71-7.Gaul J., Tajna misja nadkomisarza policji Franciszka Charwata w Warszawie (lipiec–sierpień 1917 r.), „Przegląd Historyczny”, 93 (4), 2002, s. 428..

З червня по грудень 1917 року він очолював інформаційне бюро Верховного національного комітету у Відні, а з січня по листопад 1918 року обіймав посаду заступника представника Регентської ради у ВідніKrzysztof Smolana: Polski Instytut Dyplomacji im. Ignacego Jana Paderewskiego. 2009. [dostęp 2014-12-17]. [zarchiwizowane z tego adresu (2014-03-17)]. (pol.).;Stanisław Jan Rostworowski: Nie tylko pierwsza brygada. T 3. Wyd. I. Warszawa: P.W. Egross - Oficyna Wydawnicza, 1993, s. 150, 164.. З 16 по 17 листопада 1918 року він очолював Міністерство закордонних справ16 листопада виконував обов’язки заступника міністра – депутат № 206 від 18 листопада 1918 року, 17 листопада 1918 року – керівник Міністерства юстиції Республіки Польща – відділ № 208 20 листопада 1918 року.. Потім він обіймав посаду заступника міністра в Міністерстві закордонних справ до свого звільнення Василевським 13 грудня 1918 року, яке він вважав незаконнимFilipowicz T., Listy ws. dymisji z urzędu Ministra Spraw Zagranicznych, [w:] Kolekcje Archiwalne Online, Instytut Józefa Piłsudskiego w Ameryce, 17 grudnia 1918, s. 212.

У 1921–1933 роках обіймав низку посад: голова «Спеціальної місії на Південному Кавказі» в ранзі повноважного міністра III класуУ лютому 1921 року під час переговорів з представниками Азербайджанської Демократичної Республіки в Баку його заарештували окупаційні війська російських більшовиків, що вторглися до Азербайджану, а потім разом з іншими членами місії доставили до Москви., повірений у справах у РРСФР (1921), посланник у Фінляндії, посланник у Бельгії, посланник, потім посол у США (1929–1932), з 1930 року також посланник у Мексиці.

Після повернення з місії у Вашингтоні він вийшов у відставку в 1933 році. Ініціатор та президент Ліги економічного відродження, перетвореної в січні 1936 року на Польську радикальну партію. ​​У грудні 1937 року він вступив до Демократичного клубу. Після агресії Третього Рейху та Совєтів проти Польщі виїхав до Франції. У 1941–1942 та 1949–1953 роках він був членом Національної ради Республіки Польща. У січні 1937 року він був президентом головного комітету Польського Червоного ХрестаObrady Polskiego Czerwonego Krzyża. „Gazeta Lwowska”, s. 1, Nr 13 z 19 stycznia 1937..

Після Другої світової війни він залишався у вигнанні у Великій Британії. Обіймав посаду голови Польської демократичної партії (1945–1947), з якої його було виключено у 1947 році за підтримку Августа ЗалеськогоAndrzej Friszke, Druga Wielka Emigracja 1945–1990. T. 1. Życie polityczne emigracji, Warszawa 1999, s. 84.

Він помер у Лондоні 13 липня 1953 рокуCzajka B., Tytus Filipowicz – zarys biografii (do 1939 r.), „Polonia Inter Gentes”, 1, 2020, s. 101–120, S. 116.

Ордени та нагороди Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (2 травня 1922 р.)

Примітки

Джерела Czajka B., Tytus Filipowicz – zarys biografii (do 1939 r.), „Polonia Inter Gentes”, 1, 2020, s. 101–120, DOI: 10.56583/pig.513.