Вибори до Європейського парламенту 1989 року проходили з середи 15 червня по неділю 18 червня у 12 державах-членах Європейського Союзу. Це були треті загальноєвропейські вибори, але перші, в яких Іспанія та Португалія голосували одночасно з іншими державами після їхнього вступу в 1986 році. Загальна явка знизилася до 59%.

Виборча система Єдиної виборчої системи для всіх держав-членів не існувало; кожна з них застосовувала власний метод, встановлений національним законодавством.

Велика Британія використовувала однотурову () систему у 78 виборчих округах в Англії, Уельсі та Шотландії, тоді як у Північній Ірландії 3 місця розподілялися за пропорційною системою. Бельгія, Ірландія та Італія використовували пропорційну систему з поділом території на виборчі округи. Данія, Франція, Західна Німеччина, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія використовували єдину національну пропорційну систему, хоча у випадку Західної Німеччини три місця для території Західного Берліна не обиралися прямим голосуванням, а призначалися Палатою депутатів Берліну, зважаючи на особливий статус міста.

Зміни у розподілі місць Це були перші вибори, в яких Португалія та Іспанія брали участь разом з іншими державами. Іспанія отримала 60 місць, а Португалія — 24; кількість місць для решти країн залишилася незмінною, збільшивши загальну кількість мандатів з 434 до 518. Національний розподіл місцьДержаваМісцьДержаваМісць81248124812481166015256 Результати Вибори до Європейського парламенту 1989 — Остаточні результати станом на 25 липня 1989ГрупаОписГоловаЄвродепутати  SOCСоціал-демократи180  EPPХристиянські демократиЕґон Клепш121  LDRЛіберали та ліберал-демократиВалері Жискар д'Естен 49  EULКомуністи та крайні ліві 42LU  EDКонсерватори 34  GЗелені 30  EDAНаціонал-консерватори 20  DRУльтраправі націоналістиЖан-Марі Ле Пен 17  RBWРегіоналісти 13  NIНезалежнінемає12Усього: 518Джерела: Соціалісти здобули третю перемогу поспіль, збільшивши своє представництво до 180 мандатів (порівняно зі 166 до виборів), тоді як Народна партія змогла отримати лише 8 додаткових місць. Водночас Європейські демократи зазнали значних втрат, позбувшись 32 зі 66 мандатів, що відкинуло їх з третьої на шосту позицію серед партій. Ліберали, які вже піднялися на одну позицію завдяки довиборам в Іспанії та Португалії раніше, здобули ще одне місце, зберігши своє новознайдене третє місце після того, як групи "Веселка" та комуністи розділилися після виборів.

Результати за країнами

ФракціяКраїнаSOCEPPLDREDEDAGEULDRLURBWNIРазомБельгія5 PS 3 SP5 CVP 2 PSC2 PVV 2 PRL2 Еколо 1 Агалев1 VB1 VU 24Данія4 A2 D3 V2 C1 SF4 16Франція22 PS4 CDS 1 CNI 1 Незал.12 UDF 1 UDF diss.12 RPR 1 CNI8 Verts10 FN7 PCF1 UPC1 Незал. 81Греція9 ПАСОК10 ND1 DIANA4 Synaspismos 24Ірландія1 LAB4 FG1 PDs 1 Незал.6 FF1 WPI1 Незал. 15Італія12 PSI 2 PSDI26 DC 1 SVP 3 PRI3 LV 2 VA 1 DP 1 LA22 PCI2 LL 1 PSd'Az4 MSI 1 Незал. 81Люксембург2 LSAP3 CSV1 DP 6Нідерланди8 PvdA10 CDA3 VVD 1 D662 Regenboog1 SGP25Португалія8 PS3 CDS–PP9 PSD1 CDU (PEV)3 CDU (PCP) 24Іспанія27 PSOE15 PP 1 CiU (UDC)5 CDS 1 CiU (CDC)1 IP4 IU1 PA 1 PEP2 Ruiz-Mateos 1 CN 1 HB60Велика Британія45 LAB 1 SDLP1 UUP32 CON1 SNP1 DUP81Західна Німеччина31 SPD25 CDU 7 CSU4 FDP7 Grünen6 REP 81Разом180121493420283117141312518

Статистика Вибори до Європейського парламенту 1989 — СтатистикаРегіонДатиМісцяВиборціЯвкаПопередніНаступніВиборча системаДжерелаЄвропейська спільнота(ЄС-12)15-18 червня1989518244 951 37958,5%19841994Усюди пропорційна, за винятком Великої Британії (крім Північної Ірландії), де використовувалася мажоритарна система відносної більшості Вибори до Європейського парламенту 1989 — Хронологія змінДругий парламентВибори 1989 та перегрупуванняТретій парламентГрупиДовиборчий складОстання сесіяЗмінаРезультати25 липняНовігрупиПерша сесія25 липня  SOC 166 +14 180  SOC 180  EPP 112 +9 121  EPP 121  LDR 46 +3 49  LDR 49 RBW20 +23 13  RBW 13 30  G 30 COM48 -6 28  EUL 28 14  LU 14  ED 66 -32 34  ED 34   EDA 30 -10 20   EDA 20  ER 16 +1 17  DR 17  NI 14 -2 12  NI 12Разом 518 0 518Разом 518Джерела Вибори до Європейського парламенту 1989 — Делегації станом на 25 липня 1989ГрупаОписДеталі%Євродепутати  SOCСоціал-демократиФРН 31, Бельгія 8, Данія 4, Франція 22, Ірландія 1, Італія 14, Люксембург 2, Нідерланди 8, Велика Британія 46, Греція 9, Іспанія 27, Португалія 835%180  EPPХристиянські демократиФРН 32, Бельгія 7, Данія 2, Франція 6, Ірландія 4, Італія 27, Люксембург 3, Нідерланди 10, Велика Британія 1, Греція 10, Іспанія 16, Португалія 323%121  LDRЛіберали та ліберал-демократиФРН 4, Бельгія 4, Данія 3, Франція 13, Ірландія 2, Італія 3, Люксембург 1, Нідерланди 4, Іспанія 6, Португалія 99%49  EUL та LUКомуністи та крайні лівіДанія 1, Франція 7, Ірландія 1, Італія 22, Греція 4, Іспанія 4, Португалія 38%42 (28+14)  EDКонсерваториДанія 2, Велика Британія 327%34  GЗеленіФРН 8, Бельгія 3, Франція 8, Італія 7, Нідерланди 2, Іспанія 1, Португалія 16%30  EDAНаціонал-консерваториФранція 13, Ірландія 6, Греція 14%20  DRУльтраправі націоналістиФРН 6, Бельгія 1, Франція 10 3%17  RBWРегіоналістиБельгія 1, Данія 4, Франція 1, Ірландія 1, Італія 3, Велика Британія 1, Іспанія 23%13  NIНезалежніФранція 1, Італія 5, Нідерланди 1, Велика Британія 1, Іспанія 42%12Джерела: 100%518

Представництво Східної Німеччини після возз'єднання

Вибори 1989 року відбулися до падіння Берлінського муру. Коли 3 жовтня 1990 року відбулося офіційне возз'єднання Німеччини, до складу Європейської Спільноти автоматично увійшли території колишньої НДР із понад 16 мільйонами населення. Оскільки базові договори не передбачали негайного розширення складу Європейського парламенту посеред каденції, було знайдено тимчасове політичне рішення без внесення змін до установчих документів.

21 лютого 1991 року Бундестаг делегував до Європейського парламенту 18 представників від нових східнонімецьких земель у статусі спостерігачів. Вони мали право бути присутніми на пленарних засіданнях, брати участь у роботі комітетів та приєднуватися до політичних фракцій, однак не мали офіційного права голосу.

Цей статус-кво діяв до кінця скликання. Вже на наступних регулярних виборах 1994 року квоту Німеччини було офіційно збільшено на ці 18 мандатів — з 81 до 99 повноправних місць.

Додаткова література

Спеціальний випуск Electoral Studies, присвячений виборам.

Примітки

Посилання Вибори депутатів Європейського парламенту European Navigator Повні результати виборів Elections Online