Варзейські ліси Ікітосу (ідентифікатор WWF: NT0128) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на заході Амазонії.

Географія Екорегіон варзейських лісів Ікітосу охоплює сезонно затоплювані заплави річок, розташовані в західній та південно-західній частинах Амазонської низовини, на території , бразильських штатів Амазонас та Акрі, а також на крайній півночі Болівії. Зокрема, він включає заплави Амазонки або Солімойнсу, заплави великих приток Амазонки, таких як Мараньйон та Укаялі, заплави у верхів'ях Журуа та Пурусу, а також заплави менших річок. Найбільша ділянка регіону знаходиться в перуанському департаменті Лорето, у межиріччі Мараньйону та Укаялі.

Більшість річок, що протікають через територію екорегіону, вважаються . У їх каламутних водах є багато завислих твердих органічних та неорганічних речовин, які переносяться потужною течією з Перуанських та Еквадорських Анд у Атлантичний океан. Щороку внаслідок сильних сезонних дощів, які випадають на території басейну Амазонки, ці річки розливаються та виходять з берегів, затоплюючи заплави. Поблизу Ікітоса, центра департаменту Лорето та найбільшого міста Перуанської Амазонії, Амазонка розливається двічі на рік. Висота затоплення тут може досягати 6-7 м, тривалість — до 10 місяців, а ширина смуги, на яку впливають повені, — до 20 км. Багаті на поживні речовини алювіальні відклади, які накопичуються в заплавах, роблять їх більш родючими, ніж навколишні території, на яких переважають незатоплювані ліси терра-фірме.

Основу заплав екорегіону складають голоценові алювіальні та флювіальні відклади віком менше 10 000 років. Як геоморфологія, так і біогеографія регіону залежать від дуже активної флювіальної динаміки. Річки регіону постійно змінюють своє русло, утворюючи численні стариці, дамби, меандрові заплави, піщані мілини та ефемерні річкові острови.

Екорегіон вологих лісів Ікітосу оточений екорегіонами вологих лісів Напо, вологих лісів Укаялі, вологих лісів Південно-Західної Амазонії та вологих лісів Солімойнсу і Жапури. В заплавах Центральної Амазонії, на схід від екорегіону, поширені варзейські ліси Пурусу.

Клімат В межах екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середньомісячні температури в регіоні коливаються від 22 °C до 32 °C, а середньорічна температура становить 26-27 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 2400 до 3000 мм. Зазвичай дощі в регіоні йдуть майже 300 днів на рік.

Флора Рослинний покрив екорегіону представлений різними типами варзейських лісів, які регулярно затоплюються водою. Їхнє структурне та видове різноманіття спричинене неоднорідністю місцевих ландшафтів. Топографічні відмінності лише в кілька метрів призводять до різких змін у видовому складі. Також флора різниться в залежності від типів ґрунтів та стадії сукцесії. Різні наземні та водні компоненти екосистем домінують у різні періоди року. Варзейські ліси виконують важливі екологічні функції: вони захоплюють поживні речовини, стабілізують ґрунти в затоплюваних районах та підтримують великі популяції різноманітних прісноводних риб та водних ссавців.

Поблизу постійних водойм екорегіону зустрічаються зарості (Gynerium sagittatum), (Paspalum repens) та (Echinochloa polystachya). Далі від річок поширені деревоподібні чагарники (Adenaria floribunda), (Alchornea castaneifolia) та (Salix martiana). В ранньосукцесійних лісах, що ростуть на низьких терасах, переважають (Annona hypoglauca), (Cecropia latiloba) та (Astrocaryum jauari), а у пізньосукцесійних лісах, поширених на давніх високих терасах, — (Calycophyllum spruceanum), динамітні дерева (Hura crepitans), (Ceiba samauma), (Cedrela odorata), (Copaifera reticulata), (Phytelephas macrocarpa) та різні види (Eschweilera spp.), свинячих слив (Spondias spp.), (Inga spp.) і (Virola spp.).

У деяких частинах екорегіону зустрічаються великі пальмові насадження, у яких домінують економічно важливі (Mauritia flexuosa) та (Oenocarpus bataua). У заплавах у верхів'ях Пурусу поширені (Guazuma crinita), а у заплавах Верхньої Амазонки — (Piptadenia pteroclada). У насадженнях, поширених поблизу Ікітосу, зустрічаються (Parkia nitida), (Septotheca tessmannii), (Dipteryx micrantha), (Ceiba samauma), звичайні бальсові дерева (Ochroma pyramidale), (Manilkara inundata) та (Iryanthera tessmannii). У прибережних районах часто зустрічаються чагарники (Myrciaria dubia), які добре переживають тривалі періоди повеней. У підліску варзейських лісів поширені великолистяні трав'янисті рослини з родин Імбирні (Zingiberaceae), Марантові (Marantaceae) та Геліконієві (Heliconiaceae), невисокі пальми та епіфіти.

Деякі види рослин, поширених у варзейських лісах екорегіону, обмежені заплавними районами та не зустрічаються у навколишніх незатоплюваних лісах терра-фірме. Однак, на відміну від Центральної Амазонії, де межа меж варзейськими лісами та лісами терра-фірме дуже виражена, у верхів'їв Амазонки межа між цими типами лісів є більш умовною. Це робить варзейські ліси Ікітосу більш різноманітними, ніж варзейські ліси, поширені в інших частинах Амазонії. Хоча альфа-різноманіття варзейських лісів все ж нижче, ніж різноманіття лісів терра-фірме, флора затоплюваних лісів має тенденцію до вищого бета-різноманіття через неоднорідність рельєфу.

Фауна У заплавних лісах Верхньої Амазонії зустрічається 227 видів ссавців. Серед великих ссавців, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), (Ateles chamek), рудого ревуна (Alouatta seniculus), гігантську видру (Pteronura brasiliensis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus), (Choloepus didactylus), пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), а серед менших ссавців — західноамазонську нічну мавпу (Aotus nancymaae), (Leontocebus fuscicollis), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), чагарникового пса (Speothos venaticus), коротковухого пса (Atelocynus microtis), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), низинну паку (Cuniculus paca), чорного агуті (Dasyprocta fuliginosa), амазонського бамбукового щура (Dactylomys dactylinus), водяного опосума (Chironectes minimus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). У водах Амазонки та її приток зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis).

Майже ендемічними представниками регіону є (Alouatta puruensis), (Cacajao calvus), (Pithecia inusta), (Pithecia monachus), (Pithecia vanzolinii), (Plecturocebus cupreus), (Plecturocebus toppini), вусаті тамарини (Saguinus mystax), (Leontocebus illigeri), карликові ігрунки (Cebuella pygmaea), крихітні колючі миші (Neacomys minutus) та (Philander mcilhennyi).

Орнітофауна екорегіону нараховує 624 види птахів. Серед птахів, поширених у варзейських лісах регіону, слід відзначити сірого татаупу (Crypturellus cinereus), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), сірогузого ерміта (Phaethornis hispidus), буроголового колібрі-лісовичка (Thalurania furcata), амазонійську сплюшку (Megascops watsonii), короткохвостого папугу (Graydidascalus brachyurus), бразильського папугу (Touit purpuratus), рудоголового папугу-білочеревця (Pionites leucogaster), жовтощокого каїку (Pyrilia barrabandi), сірого кадука (Myrmotherula assimilis), чагарникового кадука (Myrmotherula multostriata), білочеревого гормігуеро (Myrmoborus lugubris), білоплечого покривника (Percnostola melanoceps), амазонійського покривника (Myrmelastes hyperythrus), амазонійського сорокуша (Thamnophilus amazonicus), дереволаза-долотодзьоба (Glyphorynchus spirurus), каштанового кокоа (Dendroplex kienerii), світлощоку курутію (Cranioleuca vulpecula), суринамського тиранця (Myiopagis flavivertex), амазонійського аду (Knipolegus poecilocercus), амазонійського поплітника (Cantorchilus leucotis), темнощокого поплітника (Pheugopedius coraya), амазонійського дрозда (Turdus hauxwelli), жовтоплечого трупіала (Icterus cayanensis), танагрового трупіала (Lampropsar tanagrinus), мангрового тамаруго (Conirostrum bicolor), маскову тапірангу (Ramphocelus nigrogularis) та маскового цукриста (Dacnis lineata).

Ендеміками екорегіону є чорні гормігуеро (Myrmoborus melanurus), а майже ендемічними його представниками — амазонійські кракси (Crax globulosa), андійські добаші (Picumnus castelnau), білогорлі якамари (Brachygalba albogularis), каштанові якамари-куцохвости (Galbalcyrhynchus purusianus), сірошиї лінивки-коротуни (Nonnula sclateri), перуанські котори (Pyrrhura rupicola), чорнохвості мурав'янки (Oneillornis lunulatus), сунські кадуки (Myrmotherula sunensis), західні кущівники (Thamnomanes schistogynus), еквадорські манакіни (Heterocercus aurantiivertex), рудоволі мухоїди (Tolmomyias traylori), сірі поплітники (Cantorchilus griseus), еквадорські касики (Cacicus sclateri), малі коноти (Cacicus latirostris), жовтоокі варілеро (Agelasticus xanthophthalmus) та амазонійські тамаруго (Conirostrum margaritae).

Герпетофауна екорегіону включає крокодилового каймана (Caiman crocodilus), чорного каймана (Melanosuchus niger), зелену анаконду (Eunectes murinus) , звичайну ігуану (Iguana iguana) та тракаксу (Podocnemis unifilis). Серед риб, поширених у річках регіону, слід відзначити (Colossoma macropomum), гігантську арапайму (Arapaima gigas) та (Triportheus angulatus), а також різні види метинісів (Metynnis), (Mylossoma) та піраній (Serrasalmus). З річок та озер екорегіону походить багато прекрасних риб, поширених в акваріумістиці. Серед таких видів слід відзначити (Symphysodon aequifasciatus), різноманітних цихлазом (Cichlasoma) та інших цихлід, тетр з родів і Hyphessobrycon, представників родини Аностомові (Anostomidae), а також різних сомів з родин Aspredinidae, Corydoradinae, Doradidae та Loricariidae.

Збереження Через те, що варзейські ліси екорегіону поширені уздовж великих річок, головних "водних магістралей" Амазонії, вони значно постраждали від людського втручання. Особливо активний людський вплив спостерігається поблизу міських центрів, таких як Ікітос та Пукальпа. Основними загрозами для збереження природи регіону є розвиток сільського господарства, зокрема скотарства, а також рибальство та видобуток корисних копалин, зокрема золота, який призводить до забруднення водойм. Вибіркова вирубка лісів у деяких районах призвела до майже повного зникнення цінних порід дерев, а також до локального вимирання великих ссавців, таких як тапіри та мавпи.

Оцінка 2017 року показала, що 40 314 км², або 35 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний заповідник Пакая-Самірія, та в Перу, а також в Бразилії.

Примітки

Посилання «Iquitos várzea». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Iquitos Várzea» — One Earth.