Вибори до Європейського парламенту 2009 року відбулися у 27 державах-членах Європейського Союзу (ЄС) з 4 по 7 червня 2009 року. Загалом було обрано 736 депутатів (ЄД), які представляли близько 500 мільйонів європейців, що зробило ці вибори найбільшими транснаціональними виборами в історії. Ще 18 спостерігачів («віртуальних євродепутатів») мали бути попередньо обраними.

Більшість євродепутатів було обрано в неділю, 7 червня, але через традиційні дні голосування, які різняться від країни до країни відповідно до місцевих звичаїв, деякі держави проводили вибори у три попередні дні:

Четвер 4 червня: Велика Британія (включно з Гібралтаром), Нідерланди (включно з Арубою та Нідерландськими Антильськими островами)Telegraaf.nl 1500 votes on the Antilles П'ятниця 5 червня: Ірландія, Чехія (день 1) Субота 6 червня: Кіпр, Франція (для частини заморських територій),У порядку часових поясів: Сен-П'єр і Мікелон, Французька Гвіана, Гваделупа, Мартиніка, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен, Французька Полінезія Італія (день 1), Латвія, Мальта, Словаччина, Чехія (день 2) Неділя 7 червня: Австрія, Бельгія, Болгарія, Німеччина, Данія, Іспанія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Італія (день 2), Литва, Люксембург, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Швеція

У семи державах-членах ЄС одночасно з виборами до Європейського парламенту відбувалися інші голосування: в Люксембурзі; вибори до місцевих органів влади в Латвії, частині Великої Британії, Німеччини, Італії, на Мальті та в Ірландії (а також два довибори в Ірландії: у Центральному та Південному Дубліні); в Бельгії; та в Данії, який мав надати жінкам однакові права через рівне право первородства.

Це були перші вибори до Європейського парламенту, в яких Болгарія та Румунія брали участь одночасно з іншими державами-членами. Коли ці країни приєдналися до ЄС у 2007 році, вони провели вибори євродепутатів поза звичайним виборчим календарем.

Опитування громадської думки Аналіз дев'ятнадцяти національних опитувань прогнозував такі результати: EPP — 265 місць, PES — 195, ALDE — 95, GUE–NGL — 40, Greens-EFA — 35, UEN — 35. Решта 70 євродепутатів не були чітко спрогнозовані, але очікувалося, що близько 20 місць здобудуть ультраправі кандидати або кандидати від «Лібертас». Прогнозувалося зникнення IND/DEM через очікуваний успіх «Лібертас».

Прогноз політологів Саймона Гікса (Лондонська школа економіки), Майкла Марша (Триніті-коледж у Дубліні) та Ніка Вів'яна (Лондонська школа економіки) передбачав незначні зміни у розподілі мандатів: 249 місць для EPP, 209 для PES, 87 для ALDE, 58 для UEN або Європейських консерваторів, 48 для GUE–NGL, 39 для Greens–EFA, 17 для IND/DEM (що означало б її розпуск) і 29 незалежних депутатів (NI); очікувалося, що «Лібертас» не отримає жодного місця. Пізніший прогноз показував 262 місця для EPP, 194 для PES, 85 для ALDE, 53 для UEN або Європейських консерваторів, 40 для GUE–NGL, 50 для Greens–EFA, 23 для IND/DEM (з її подальшим розпуском) та 29 NI.

Розподіл місць

На попередніх виборах державам-членам була надана фіксована квота місць для обрання, як визначено положеннями Ніццького договору (поточний розподіл наведено у колонці 2007 року нижче). Вступ Болгарії та Румунії в середині терміну повноважень попереднього Парламенту збільшив загальну чисельність асамблеї до 785 осіб, і за умовами Ніццького договору вимагалося, щоб квоти були змінені для цих виборів, скоротивши 49 місць для збереження загального розміру Парламенту.

Уряди держав-членів заявляли про бажання ратифікувати Лісабонський договір до виборів, щоб його статті, які регулюють діяльність Європейського парламенту, могли набути чинності саме під час цих виборів. Однак це було заблоковано через відхилення договору на референдумі в Ірландії. Відповідно до Лісабонського договору передбачався дещо інший розподіл місць: менша кількість мандатів мала бути скорочена, що призвело б до іншого розподілу із загальною кількістю 751 євродепутат. У разі подальшої ратифікації Лісабонського договору планувалося заздалегідь, до наступних виборів, надати додаткові місця тим країнам, які мали б отримати збільшення представництва за положеннями Лісабонського договору; це б збільшило кількість євродепутатів до 754 на перехідний період до 2014 року.Europa.eu, EP Press Release 16 December 2008

Щоб підготувати додаткових євродепутатів, передбачалося обрати 18 «фантомних депутатів» під час цих виборів (чого, однак, не сталося у Франції). Очікувалося, що вони отримають статус спостерігачів у Європейському парламенті та повну зарплату з дня набуття чинності Лісабонським договором (чого також не сталося), але стануть повноправними членами парламенту лише у разі ратифікації додаткового протоколу. Останнє вимагало рішення Європейської ради.

Держава-член20072009ЗмінаНімеччина9999±0Чехія2422−2Словаччина1413−1Франція7872−6Греція2422−2Ірландія1312−1Італія7872−6Угорщина2422−2Литва1312−1Велика Британія†7872−6Португалія2422−2Латвія98−1Іспанія5450−4Швеція1918−1Словенія77±0Польща5450−4Австрія1817−1Кіпр66±0Румунія3533−2Болгарія1817−1Естонія66±0Нідерланди2725−2Фінляндія1413−1Люксембург66±0Бельгія2422−2Данія1413−1Мальта55±0Разом:785736−49 † – Включає Гібралтар, але не поширюється на жодну з інших заморських територій чи коронних володінь.Курсивом виділено країни, розділені на субнаціональні виборчі округи.

Джерела: Інституції: ЄП , Зміни до конституції, Протокол 34.

Роль Лісабонського договору Спочатку передбачалося, що Лісабонський договір набуде чинності до моменту цих виборів, що зробило б їх першими, проведеними за його положеннями. Однак, насамперед через голосування «проти» на , знову була використана правова база, встановлена Ніццьким договором. Кількість євродепутатів, обраних за правилами Ніцци, становила 736; ця цифра зросла б до 751, якби діяли правила Лісабона.

Ще однією зміною, яку запровадив би Лісабон, було збільшення повноважень Парламенту, включаючи повноваження щодо призначення президента Європейської комісії. Деякі оглядачі пропонували, щоб політичні партії висували своїх кандидатів на посаду Голови Комісії;Size shouldn't matter commentisfree.guardian.co.uk 10 January 2007 оскільки лідери тепер пов'язували б цю посаду з виборами, а ця конвенція була б закріплена в Конституції, що ще більше сприяло б цій можливості.Too much champagne, not enough leadership opendemocracy.net 10 July 2003

У 2007 році стало відомо, що тодішній голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу, ймовірно, буде претендувати на другий термін,European politics to get more political, EU Observer 27 June 2007 що він і підтвердив 19 липня 2008 року, а згодом отримав підтримку Президента Франції Ніколя Саркозі. Розпочинаючи формалізацію політико-партійного характеру посади, правоцентристська Народна партія підтримала Баррозу як свого кандидата на початку 2009 року. Лівоцентристські соціалісти виступили проти цієї підтримки, але не висунули власного офіційного кандидата.EU Socialists disagree with early choice of commission chief, EU Observer

Результати Національні результати станом на 8 червня 2009 року виглядають наступним чином. (на основі прогнозів, підлягають підтвердженню)

Повноправні члени 736 членів з повним правом голосу (вказані групи, з якими вони були пов'язані безпосередньо перед виборами):

Політична групаКраїнаEPPPESЗ 23 червня 2009 року — S&DALDEGreens-EFAEUL-NGLІнші(вкл. NI)ЄДЯвкаДжерелаАвстрія6 (ÖVP)4 (SPÖ)2 (Grüne)3 ()2 (FPÖ)1745,97%Бельгія3 (CD&V)1 (N-VA)1 (CDH)1 ()3 (PS)2 (SP.A)3 (OpenVLD)2 (MR)1 (Groen!)2 (Ecolo)2 (VB)1 (Список Дедекера|LDD)2291%Болгарія5 (GERB)1 (SDS)1 (DSB)4 (BSP)3 (DPS) 2 (NDSV)2 (Attack)1837,49%Кіпр2 (DISY)1 (EDEK)2 (AKEL)1 (DIKO)658,88%Чехія2 (KDU–ČSL)7 (ČSSD)4 (KSČM)9 (ODS)2228,22%Данія 1 (C) 4 (A) 3 (V) 2 (F) 1 () 2 (O)1359,5%Естонія 1 (IRL) 1 (SDE) 1 (RE) 2 (KE) 1 (Tarand)643,9%Фінляндія3 (Kok.)1 (KD)2 (SDP)3 (Kesk.)1 (SFP)2 (Vihr.)1 (PS)1340,3%Франція24 (UMP)3 (NC)2 (LGM)14 (PS)6 (MoDem)14 (E-É)5 (FG)1 (Libertas)3 (FN)7240,48%Німеччина34 (CDU)8 (CSU)23 (SPD)12 (FDP)14 (Grüne)8 (Linke)9943,3%Греція8 (ND)8 (ПАСОК)1 (Greens)2 (KKE)1 (SYRIZA)2 (LAOS)2252,63%Угорщина14 (Fidesz-MPP)4 (MSZP)3 (Jobbik)1 (MDF)2236,28%Ірландія4 (FG)3 (Lab)3 (FF)1 ()1 (SP)1257,6%Італія29 (PdL) 5 (UDC) 1 (SVP)21 (PD)7 (IdV)9 (LN)7265,05%Латвія1 (JL)2 (PS)1 (LPP/LC)1 (PCTVL)1 ()2 (SC)852,57%Литва4 (TS-LKD)3 (LSDP)1 (DP)1 (LRLS)2 ()1 (LLRA)1220,54%Люксембург3 (CSV)1 (LSAP)1 (DP)1 (Gréng)691%Мальта2 (PN)3 (PL)578,8%Нідерланди5 (CDA)3 (PvdA)3 (VVD)3 (D66)3 (GL)2 (SP)2 (Християнський союз–CU-SGP)4 (PVV)2536,9%Польща25 (PO)3 (PSL)7 (SLD-UP)15 (PiS)5024,53%Португалія8 (PSD)2 (CDS–PP)7 (PS)2 (CDU)3 (BE)2236,77%Румунія10 (PD-L)2 (UDMR)1 (Băsescu)1 (Tőkés)11 (PSD-PC)5 (PNL)3 (PRM)3327,67%Словаччина2 (SDKÚ-DS)2 (KDH)2 (SMK)5 (Smer)1 (SNS)1 (LS-HZDS)1319,63%Словенія2 (SDS)1 (NSi)2 (SD)1 (LDS)1 (Zares)728,02%Іспанія23 (PP)21 (PSOE)1 (CDC) 1 (EAJ-PNV)1 (ERC) 1 (ICV)1 (IU)1 (UPyD)5046,0%Швеція 4 (M)1 (KD) 5 (SAP) 3 (FP)1 (C) 2 (MP)1 (PP) 1 (V)1845,53%Велика Британія 13 (Lab) 11 (LD) 2 (GPEW) 2 (SNP) 1 (PC) 1 (SF) 13 (UKIP)26 (Con/UCUNF)2 (BNP)1 (DUP)7234,48%Разом264161835334141811073643,24%Політична групаEPPPESALDEGreens-EFAEUL-NGLІнші(вкл. NI)ЄДЯвкаДжерелаПопередня загальна кількість(нескоригована)288 (−24)217 (−56)100 (−17)43 (+10)41 (−8)44 (−30)22 (−4)30 (+80)785 (−49)Попередня загальна кількість(скоригована)244 (+20)196 (−35)88 (−5)40 (+13)38 (−5)24 (−10)21 (−3)85 (+25)736 (±0) NB: «Скориговані» показники відображають кількість місць у групах пропорційно до скорочення розміру Парламенту на 49 мандатів, а також враховують такі зміни в політичних фракціях, про які було оголошено до виборів: DIKO (CY) перейшла від ALDE до «Інших»; ODS (CZ) — від EPP до «Інших»; FF (IE) — від UEN до ALDE; AN (IT) — від UEN до EPP; PD (IT) — від PES та ALDE до «Інших»; PiS (PL) — від UEN до «Інших»; Консерватори/UCUNF (UK) — від EPP до «Інших».

Примітка: Не вистачає голосів поштою від Словенії. Очікувалося, що повні результати будуть оголошені 15 червня.

Спостерігачі Ще 18 додаткових місць були виділені для заміщення «спостерігачами», коли набуде чинності Лісабонський договір, щоб врахувати новий розподіл місць згідно з Лісабонським договором. 23 червня міжурядова конференція (IGC) держав-членів ЄС внесла зміни до протоколу, що додається до Лісабонського договору про перехідні положення. Ці перехідні положення спочатку передбачали збільшення загальної кількості євродепутатів з 785 до 751 для виборів 2009 року. У зміненому тексті сказано, що протокол «набуває чинності, по можливості, 1 грудня 2010 року». Німеччині дозволили зберегти три додаткові мандати до наступних виборів 2014 року.

Держави-члени, які мали право на місця для спостерігачів, повинні були ще до виборів 2009 року визначити, хто отримає додаткові місця в Європейському парламенті. Однак Франція цього не зробила. Це створило підвішену ситуацію для спостерігачів, обраних від інших країн, оскільки всі спостерігачі мали розпочати свою роботу одночасно. У грудні 2011 року вони обійняли свої місця.

Нижче наведено перелік усіх місць для спостерігачів КраїнаНаціональна партіяПолітична групаАвстріяSPÖS&DАвстріяBZÖNIБолгаріяDSB (SK)EPPФранціяEÉLVGreens-EFAФранціяUMPEPPІталіяUDCEPPЛатвіяPSEPPМальтаPLS&DНідерландиPVVNIПольщаPSLEPPСловеніяSDSEPPІспаніяPPEPPІспаніяUDC (CpE)EPPІспаніяPSOES&DІспаніяPSOES&DШвеціяSS&DШвеціяPPGreens-EFAВелика БританіяКонсерваториECR

Зміни в групах Традиційно перегрупування між різними політичними фракціями та європейськими політичними партіями відбувається напередодні виборів і в період між виборами та першим засіданням Європейського парламенту, коли створюються політичні групи; перше засідання ЄП, обраного у 2009 році, було призначено на 14 липня 2009 року.