Carex peckii — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Аляска, Альберта, Британська Колумбія, Колорадо, Айова, Мен, Манітоба, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Небраска, Нью-Брансвік, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Північна Дакота, Нова Шотландія, Онтаріо, Квебек, Саскачеван, Південна Дакота, Вермонт, Вісконсин, Вайомінг, Юкон). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє переважно вапняні ґрунти на сухих до мезичних схилах, у півтіні в багатих, листяних або змішаних листяно-хвойних, відкритих лісах, біля підніжжя схилів або на повному сонці на відкритих виходах пагорбів; на висотах 10–2000 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини утворюють нещільні дерновини; кореневища висхідні, червонувато-коричневі, 0–15(30) мм, тонкі. Стебла 21–47 см, гладкі або слабо шорсткі дистально. Листкові пластинки блідо-зелені, коротші за стебла, 1–3,3 мм завширшки, трав'янисті, знизу сосочкові, зверху шорсткі. Суцвіття з тичинковими та маточковими колосками. Колоски: проксимальних маточкових колосків 2–3 (базальних колосків 0); стеблові колоски з проксимальними 2 колосками, що перекриваються, розділені менш ніж 7 мм, з 3–10 перигініями; тичинкові колоски 5,3–8,6 × 0,8–1,7 мм. Луска: маточкові луски від червонувато-коричневих до блідо-коричневих, з широкими білими краями, яйцеподібні, 2,2–3,2 × 1,2–1,8 мм, від 1/2 до 2/3 довжини перигінії, верхівка від гострої до загостреної; тичинкові луски еліптичні, 2,4–3,2 × 0,9–1,8 мм, верхівка гостра. Перигінія світло-зелена, без жилок, еліпсоїдна, 3,2–4,2 × 1,1–1,3 мм, довша за ширину; дзьоб прямий, блідо-зелений, 0,7–1 мм, війчасто-пилчастий, верхівкові зубці 0,2–0,4 мм. Сім'янки коричневі, від оберненояйцеподібних до еліпсоїдної, тупо-трикутні в поперечному перерізі, 1,9–2,4 × 1–1,3 мм. 2n = 36. Плодоношення з середини травня до середини липня.
Примітки