Комплекс молекулярних хмар Оріона (або просто комплекс Оріона) — це область зореутворення з віком зір до 12 мільйонів років. До його складу входять дві гігантські молекулярні хмари — Оріон A та Оріон B. Зорі, що зараз формуються в комплексі, розташовані в цих хмарах. До комплексу також входить ряд інших дещо старших зір, які більше не пов'язані з молекулярним газом, зокрема Пояс Оріона (Orion OB1b), а також розсіяна популяція на північ від нього (Orion OB1a). Біля голови Оріона також знаходиться популяція молодих зір, центр якої знаходиться в сузір'ї Мейсса. Комплекс знаходиться між 1 000 та 1 400 світлових років від нас, а ширина — сотні світлових років.

Комплекс Оріона є однією з найактивніших областей формування зір поблизу, видимих на нічному небі, і є домівкою як для протопланетних дисків, так і для дуже молодих зір. Значна його частина яскрава в інфрачервоному діапазоні довжин хвиль через теплоємні процеси, що беруть участь в утворенні зір, хоча комплекс містить темні туманності, емісійні туманності, відбивні туманності та області H II. Наявність брижів на поверхні молекулярних хмар Оріона була виявлена у 2010 році. Брижі є результатом розширення газу туманності над раніше існуючим молекулярним газом.

Комплекс Оріона включає велику групу яскравих туманностей і темних хмар у сузір'ї Оріона. Кілька туманностей можна спостерігати за допомогою біноклів і невеликих телескопів, а деякі частини (такі як туманність Оріона) видно неозброєним оком.

Туманності в комплексі

Нижче наведено список визначних регіонів у межах більшого комплексу:

Молекулярна хмара Оріона А Туманність Оріона, також відома як M42 (частина Меча Оріона) M43, що є частиною туманності Оріона Sh2-279 (частина меча Оріона) NGC 1980 (частина сузір'я Меч Оріона) Молекулярні хмари Оріона Молекулярна хмара Оріона 1 (OMC-1) з об'єктом Бекліна-Нойгебауера та туманністю Кляйнмана-Лоу Молекулярна хмара Оріона 2 (OMC-2) Молекулярна хмара Оріона 3 (OMC-3) Молекулярна хмара Оріона 4 (OMC-4) NGC 1981 NGC 1999 HH 222 (також відома як туманність Водоспад), вище NGC 1999 HH 34: об'єкт Хербіга — Аро із симетричними головними ударними хвилями ЛДН 1641 HH 1/2, перші розпізнані об'єкти Гербіга — Аро Молекулярна хмара Оріона B Туманність Полум'я (NGC 2024) IC 434, яка містить туманність Кінська Голова Туманність Кінська Голова (Барнард 33) M78, відбивна туманність (NGC 2068) Туманність Мак-Ніла — змінна туманність, відкрита у 2004 році поблизу галактики M78. Східна хмара Оріона (LDN 1621 + LDN 1622) HH 24-26 ця група містить три об'єкти Хербіга-Аро HH 111, один з найвідоміших об'єктів Хербіга-Аро Асоціація Оріона OB1 Пояс Оріона Скупчення Сигма Оріона Скупчення 25 Орі Молекулярне кільце Лямбда Оріона (Sh2-264) Скупчення Лямбда Оріона Барнард 30 Барнард 35 (туманність Риба-ангел) Надбульбашка Оріона-Ерідана Петля Барнарда (Sh2-276) IC 2118 Петля Ерідана Дуга А Дуга Б Дуга С

Більш повний список можна знайти, наприклад, у Маддалені та ін. (1986), таблиця 1

Окремі компоненти

Оріон А Гігантська молекулярна хмара Оріон А є найактивнішою областю зореутворення в локальній околиці Сонця. За останні кілька мільйонів років у цій області утворилося близько 3000 молодих зоряних об'єктів, включаючи близько 190 протозір та близько 2600 зір до головної послідовності. Хмара Оріон А має масу порядку 105 . Зорі в Оріоні А не мають однакової відстані до нас. «Голова» хмари, яка також містить туманність Оріона, знаходиться приблизно за 1300 світлових років (400 парсеків) від Сонця. Однак «хвіст» знаходиться на відстані до 1530 світлових років (470 парсеків) від Сонця.

Тому хмара Оріон А довша за прогнозовану довжину 130 світлових років (40 парсеків) і має справжню довжину 290 світлових років (90 парсеків).

Молекулярні хмари Оріона

Молекулярні хмари Оріона (OMC 1 - OMC 4) – це молекулярні хмари, розташовані за туманністю Оріона. Більша частина світла від OMC блокується матеріалом з туманності Оріона, але деякі особливості, такі як туманність Кляйнмана-Лоу та об'єкт Бекліна-Нойгебауера, можна побачити в інфрачервоному діапазоні. Хмари можна побачити в далекому інфрачервоному та радіодіапазоні. Скупчення Трапеція має невелику кутову відстань від туманності Кляйнмана-Лоу, але скупчення Трапеція розташоване всередині туманності Оріона, яка ближче до Землі.

Оріон B Оріон B знаходиться на відстані приблизно 1370 світлових років (420 парсеків) від Землі. Його розмір становить близько 1,5 кпк², а маса — близько 105 . Він містить кілька областей зореутворення, найбільшим з яких є зоряне скупчення всередині туманності Полум'я.

Асоціація Оріона OB1 Асоціація Orion OB1 представляє різні зоряні популяції, що накладаються вздовж нашого променя зору. Найстарша група з віком 8–10 мільйонів років — це Orion OB1a, яка знаходиться на північний захід від Поясу Оріона, а наймолодша група з віком менш як 2 мільйони років — Orion OB1d, яка містить скупчення Туманність Оріона та NGC 2024.

Молекулярне кільце Лямбда Оріона Кільце Лямбда Оріона — це велике молекулярне кільце, зосереджене навколо скупчення Лямбда Оріона (Мейсса). Було висловлено припущення, що це кільце утворилося після спалаху наднової всередині центральної області зореутворення, яка колись оточувала скупчення Лямбда Оріона, розпорошивши речовину в кільці, яке видно сьогодні. Зореутворення в деяких регіонах кільця все ще триває.

Надбульбашка . Частини надбульбашки Оріона-Ерідана вперше були помічені як петля Барнарда на зображеннях у форматі H-альфа, що викривляються навколо східної частини Оріона. Інша частина супербульбашки, яку видно в H-альфа, — це петля Ерідана. Стінки всієї бульбашки видно в далекому інфрачервоному та високочастотному діапазонах. Деякі особливості петлі Ерідана можуть знаходитися на відстані до 590 світлових років (180 парсеків) від Сонця

Зображення

Див. також

Зоря-втікач Хмарний комплекс Ро Змієносця Молекулярна хмара Тельця Молекулярна хмара Персея Асоціація Скорпіон-Центавр

Посилання