Світлана Дзантемирівна Адирхаєва (, ; ) — радянська і російська артистка балету та педагогиня. Прима-балерина Большого театру у 1960–1988 роках. Народна артистка СРСР (1984).
Життєпис Світлана Адирхаєва народилася 12 травня 1938 року в селі Хумалаг (нині — Правобережний район Північної Осетії) в осетинській родині.
У 1946 році у складі національної групи вступила до Ленінградського хореографічного училища. Навчалася у класах Варвари Мей (молодші класи) та Олени Ширипіної. Після закінчення училища у 1955 році була прийнята до трупи Челябінського театру опери та балету. У 1958–1960 роках виступала в Одеському театрі опери та балету. У 1960 році взяла участь у Декаді літератури і мистецтва Північно-Осетинської АРСР у Москві, після чого отримала запрошення до Большого театру для виконання партії Одетти — Оділлії в балеті «Лебедине озеро». До 1988 року була солісткою Большого театру. Удосконалювала майстерність у класі Асафа Мессерера. Позувала для фотографій до його підручника «Уроки класичного танцю». Навчаючись на балетмейстерському відділенні Державного інституту театрального мистецтва, паралельно у 1978—1981 роках викладала там методику класичного танцю. Диплом здобула у 1980 році.
У 1991–1996 роках разом із чоловіком, артистом балету Олексієм Закалінським, створила власну трупу — Театр балету Світлани Адирхаєвої, художнім керівником якого була протягом усього періоду його існування. У 1995–2001 роках викладала класичний танець в Академії хореографії Нового гуманітарного університету Наталії Нестерової. З 1997 року була головою Асоціації діячів хореографічного мистецтва. У 2001 році повернулася до Большого театру як педагогиня-репетиторка. Працювала з такими балеринами, як Анна Антонічева, Катерина Крисанова, Євгенія Образцова, Анастасія Сташкевич, Анастасія Яценко, Анастасія Горячева, Марія Семеняченко та інші. З 2013 року була членом Художньої ради балетної трупи Большого театру.
Померла 27 серпня 2023 року в Москві після тривалої хвороби. Церемонія прощання відбулася 30 серпня в Большому театрі. Похована на Троєкуровському кладовищі в Москві поруч із чоловіком.
Сім'я Світлана Адирхаєва була одружена з артистом балету, балетмейстером і педагогом Олексієм Закалінським (1941–2009). У 1969 році в подружжя народилася донька Фатіма.
Звання та нагороди
І премія Всесоюзного фестивалю музичних театрів, ансамблів і хорів (1958, Москва); Заслужена артистка Північно-Осетинської АРСР (1960); Народна артистка Північно-Осетинської АРСР (1963); Заслужена артистка РРФСР; Народна артистка РРФСР (1974); Народна артистка СРСР (1984); Народна артистка Республіки Південна Осетія (2008); Орден Трудового Червоного Прапора (1976); Орден «Знак Пошани» (1960); Орден «Слава Осетії» (2013); Орден Пошани (Південна Осетія) (2013); Орден Дружби (Південна Осетія) (2018); Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2014) — за заслуги у розвитку вітчизняної культури і мистецтва, телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність; Медаль «За доблесну працю. На відзначення 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна»; Медаль «На славу Осетії»; Почесна грамота Республіки Північна Осетія — Аланія (1998) — за високу виконавську майстерність і значний внесок у розвиток культури республіки; Премія «Душа танцю» журналу «Балет» у номінації «Метр танцю» (2009);
Герой Праці Осетії (2023).
Репертуар
Челябінський театр опери і балету ім. М. І. Глінки
Зарема — «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва; Вулична танцівниця — «Дон Кіхот» Л. Мінкуса; Флер-де-Ліс — «Есмеральда» Ц. Пуні в редакції Р. Глієра;
Половчанка — «Половецькі танці» з опери «Князь Ігор» О. Бородіна.
Одеський театр опери і балету
Нікія — «Баядерка» Л. Мінкуса;
Принцеса Будур — «Аладдін і чарівна лампа» Б. Савельєва
Большой театр
1960 — Одетта і Оділлія, «Лебедине озеро» П. Чайковського, хореографія М. Петіпа і Л. Іванова, редакція О. Горського у постановці А. Мессерера; 1960 — Вулична танцівниця, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, хореографія М. Петіпа в редакції О. Горського; 1962 — Зарема, «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва, хореографія Р. Захарова; 1962 — Гаяне, «Гаяне» А. Хачатуряна, хореографія В. Вайнонена; 1962 — Солістка, номер «Вальс-каприс» із програми «Російські мініатюри» на музику О. Аляб'єва, М. Глінки, О. Даргомижського, А. Лядова і П. Чайковського, хореографія В. Варковицького; 1963 — Осінь, «Попелюшка» С. Прокоф'єва, хореографія Р. Захарова; 1963 — Володарка Мідної гори, «Кам'яна квітка» С. Прокоф'єва, хореографія Ю. Григоровича; 1963 — Фея сміливості, «Спляча красуня» П. Чайковського, хореографія М. Петіпа в редакції Ю. Григоровича; 1964 — Принцеса Флоріна, Фея діамантів, «Спляча красуня» П. Чайковського, хореографія М. Петіпа в редакції Ю. Григоровича; 1964 — Повелителька дріад, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, хореографія М. Петіпа в редакції О. Горського; 1965 — Мехмене Бану, «Легенда про кохання» А. Мелікова, хореографія Ю. Григоровича; 1968 — Егіна, «Спартак» А. Хачатуряна, хореографія Ю. Григоровича; 1972 — Кітрі, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, хореографія М. Петіпа в редакції О. Горського; 1975 — Одетта—Оділлія, «Лебедине озеро» П. Чайковського, хореографія М. Петіпа і Л. Іванова, редакція Ю. Григоровича; 1976 — Беатріче, «Любов'ю за любов» Т. Хрєннікова, хореографія В. Боккадоро; 1977 — Магнолія, «Чиполіно» К. Хачатуряна, хореографія Г. Майорова; 1977 — Фрейліна, «Підпоручик Кіже» на музику С. Прокоф'єва, хореографія О. Лапаурі та О. Тарасової;
1981 — Бахор, «Індійська поема» на музику У. Мусаєва, постановка Ю. Скотт і Ю. Папка.
Гастролі Гастролювала в Японії, Італії, Великій Британії, Франції, Єгипті, Угорщині, Австрії, Індії, Бірмі, Югославії, Мексиці, Румунії, Туреччині, Сирії, Кубі, а також у країнах Південної Америки та Африки.
1964, Лондон, «Фестивальний балет» — Фея Драже, «Лускунчик» П. Чайковського, хореографія В. Вайнонена; 1965, Туркменський театр опери та балету імені Махтумкулі, Ашгабат — Одетта—Оділлія, «Лебедине озеро» П. Чайковського, хореографія Ю. Григоровича; 1971, Челябінський театр опери та балету — Одетта—Оділлія, «Лебедине озеро» П. Чайковського, хореографія Ю. Григоровича; 1972, Париж — Егіна, «Спартак» А. Хачатуряна, хореографія Ю. Григоровича; 1976, Челябінський театр опери та балету — Кітрі, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса; 1977, Афіни — Егіна, «Спартак» А. Хачатуряна, хореографія Ю. Григоровича; 1979, Північно-Осетинський театр опери та балету, Владикавказ — Чабахан, «Хетаг» Д. Хаханова, хореографія О. Закалінського; 1985, Куйбишевський театр опери та балету — Жизель, «Жизель» А. Адана в редакції А. Шелест.
Вистави
1977, Челябінський театр опери та балету — «Гран па» з балету «Пахіта» (спільно з Олексієм Закалінським);
1991, Театр балету Світлани Адирхаєвої — «Осінні сильфи» на музику К. М. фон Вебера (спільно з Олексієм Закалінським).
Фільмография
1980 — «Великий балет», фільм-концерт;
1991 — «Одкровення балетмейстера Федора Лопухова», документальний фільм.
Пам'ять
У 2001 році ім'я Світлани Адирхаєвої було присвоєно Владикавказькій балетній школі-студії. З нагоди 75-річчя балерини 27 жовтня 2013 року на Основній сцені Большого театру відбувся гала-концерт.
Примітки
Посилання
Світлана Адирхаєва на сайті Большого театру