Ян Владислав Томаш Йордан Розвадовський гербу Труби (; 23 листопада 1889, Старий Майдан — весна 1940, Київ) — польський офіцер і військовий теоретик, дипломований полковник кавалерії.
Біографія Ян Владислав був другою дитиною Броніслава Розвадовського (помер 1912 року) та Ванди, уродженої Карневської (яка померла передчасно). Його братами та сестрами були Цецилія, Марта, Яніна та Антоній (нар. 1887 року). З 1899 року навчався в середній школі в Кошицях, а з 1903 року – у нижчій та середній школі Кавалерійської кадетської школи в Границі. У серпні 1909 року він закінчив Терезіанську військову академію у Вінер-Нойштадті, отримавши 1 вересня 1909 року звання лейтенанта кавалерії в Імператорсько-Королівській армії. Потім він служив у 4-му Імперському уланському полку в Жовкві, а приблизно з 1912 року у Вінер-Нойштадті (його брат Антоній Розвадовський також був там оберлейтенантом). З 1913 по 1914 рік він навчався у військовій школі у Відні, досягнувши звання оберлейтенанта кавалерії 1 травня 1914 року.
Під час Першої світової війни він залишався офіцером у своєму батьківському 4-му уланському полку, з якого був призначений до генерального штабу. Його направили до Перемишльської фортеці, де у 1915 році його захопили росіяни. Він залишався там зі своїм братом Антонієм до 1918 року, коли вони повернулися з Далекого Сходу до Львова. Після звільнення він знову служив у званні ротмістра в 12-й піхотній бригаді Австрійської армії. Брав участь у бойових діях на Італійському фронті.
Після відновлення незалежності Польщі 29 листопада 1918 року його було призначено до лав Польської армії. Він брав участь у Польсько-українській війні як начальник штабу Оперативної групи полковника Генрика Мінкевича на Галицькому фронті поблизу Хирова. Він співпрацював зі штабом генерала Вацлава Івашкевича (він був заступником начальника штабу Командування Галицько-Волинського фронту), потім генерала Тадеуша Розвадовського. Пізніше, під час Польсько-радянської війни, з жовтня 1919 року по березень 1920 року, він служив у Третій дивізії Верховного командування Польської армії. У той час він співпрацював із майором Шарлем де Голлем зі штабу французького генерала Максима Вейгана. Потім він обіймав посади начальника 4-го відділу Командування 6-ї армії, начальника штабу 2-ї кавалерійської дивізії, заступника начальника штабу Командування Малопольського фронту і, нарешті, начальника штабу 12-ї піхотної дивізії.
Після припинення бойових дій він став заступником начальника штабу Командування корпусного округу № 6 у Львові. 3 травня 1922 року йому було присвоєно звання майора, старшинство набуло чинності 1 червня 1919 року, а також 67-му посаду в кавалерійському офіцерському корпусі (з 1924 року — кавалерія), а його материнським підрозділом був 6-й Канівський уланський полк. З 1922 по 1923 рік він був заступником командира 8-го уланського полку імені князя Юзефа Понятовського у Кракові. У 1923–1925 роках він був студентом Вищої військової академії в Парижі. 1 січня 1926 року його було переведено до складу кавалерійських офіцерів з одночасним переведенням на два місяці до Канцелярії Тісної військової ради. 1 вересня 1926 року його було призначено до Військового кабінету Генерального інспектора Збройних Сил у Варшаві. З 1927 по 1931 рік він був командиром 3-го кінно-стрілецького полку у Волковиську. 1 січня 1928 року йому було присвоєно звання кавалерійського полковника зі старшинством, а в 1928 році він був завірений на 6-му місці в корпусі кавалерійських офіцерів. У 1931 році його було звільнено з посади командира 3-го кінно-стрілецького полку та одночасно призначено до Військово-історичного бюро. У 1932 році він залишався офіцером Військового бюро Військової академії гуманітарних наук. Був військовим теоретиком і публікував свої праці. 31 березня 1933 року був відправлений у відставку за наказом командира Корпусного округу № 1.
У 1920-х роках графиня Людвіка Розвадовська, уроджена Замойська, усиновила його як сина. Спочатку Ян Владислав Розвадовський успадкував маєток і палац у Тухові, де він раніше виховувався. Він одружився з Терезою, уродженою Янотою Бзовською, гербу Новина (сестрою його колеги з 8-го уланського полку, підполковника Владислава Бзовського, племінницею генерала Юзефа Довбора-Мусніцького). Пара одружилася в 1927 році кардиналом Александром Каковським. Потім вони жили на віллі в Саській Кемі. Графиня Розвадовська не схвалила шлюб, і в результаті вона зрештою не зробила Яна Владислава спадкоємцем Тухова (вона померла в 1928 році). Незважаючи на це, він успадкував маєтки в Дембінах, Ловчах і Замчиській, розташовані в Радзєхівському повіті. У Яна та Терези Розвадовських народився син Павло (1930–2012). Після 1934 року родина жила у Львові на вулиці Вінцентего Поля, 7.
Після початку Другої світової війни він не отримав мобілізаційного призначення, проте під час Вересневого походу він організував Громадянську гвардію у Львові. Після вторгнення радянських військ до Польщі 17 вересня 1939 року його заарештували радянські війська вдома 6 грудня 1939 року. Його утримували у в'язницях у Львові. Він також нібито був ув'язнений у Старобільському таборі для військовополонених. У 1940 році його перевели до в'язниці на вулиці Кароленківській, 17 у Києві. Там його вбили співробітники НКВС, ймовірно, навесні 1940 року. Його ім'я було внесено до так званого Українського Катинського списку, опублікованого в 1994 році (він був внесений до списку депортованих 55/5-17, йому було присвоєно номер 2506). Жертви цієї частини Катинського розстрілу були поховані на Польському військовому кладовищі в Києві-Биківні, відкритому в 2012 році.
Його брат, Антоній, також став кавалерійським офіцером Польської армії у званні майора. Серед їхніх родичів були генерал Тадеуш Розвадовський та полковник Віктор Розвадовський, якого також вбили під час Катинського розстрілу.
Нагороди
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (до 1917) мечі до хреста (до 1918) Virtuti Militari, срібний хрест (№2527; 10 серпня 1922) Хрест Хоробрих — нагороджений двічі (1922) Пам'ятний знак Генерального інспектора Збройних сил (12 травня 1936) Пам'ятний знак 3-го полку кінних стрільців
Вшанування пам'яті 26 квітня 2013 року в рамках акції «Катинь… ми пам’ятаємо» / «Катинь… Врятуй від забуття» на площі на вулиці Ігнація Дашинського в Тухуві було висаджено Дуб Пам’яті на честь Яна Владислава Розвадовського
Література
K. Banaszek, W. K. Roman, Z. Sawicki, Kawalerowie orderu Virtuti Militari w mogiłach katyńskich, Warszawa 2000, s. 244.