Радянський госпітальний корабель Вірменія () — транспортне судно, що використовувалося Радянським Союзом під час Другої світової війни для перевезення поранених солдатів та військових вантажів. Спочатку судно було побудовано для пасажирських перевезень на Чорному морі.

«Вірменія» була потоплена 7 листопада 1941 року німецькими літаками під час евакуації цивільних осіб та поранених солдатів з Криму. За оцінками, під час затоплення загинуло приблизно від 5000 до 7000 людей, що робить її однією з найбільших морських катастроф в історії. Вижило лише 8 осіб.

Історія служби «Вірменія», побудована в 1928 році на Балтійських суднобудівних заводах у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) була одним із чотирьох пасажирських лайнерів класу «Аджаристан», спеціально розроблених для використання в Чорному морі. Це були перші пасажирські судна, побудовані в новоствореному Радянському Союзі. «Вірменія» була судном середнього розміру, здатним перевозити 1000 тонн вантажу, а також близько 550 пасажирів у номерах першого, другого та третього класів. У коротких рейсах вона могла перевозити на палубі ще 400—500 осіб. Її осадка 5,5 метра дозволяла доступ до мілководних портів Кримського півострова. Протягом 1930-х років вона та її аналогічні кораблі — «Грузія», «Аджаристан», «Абхазія», «Крим» та «Україна» — успішно перевозили пасажирів, пошту та вантажі між чорноморськими портами, такими як Одеса, Маріуполь, Севастополь, Ялта та Батум.

Після вторгнення німецьких військ до Радянського Союзу 22 червня 1941 року Вірменію реквізував радянський ВМС для використання як транспортний та госпітальний корабель. До кінця жовтня 1941 року 11-та армія німецького вермахту під командуванням генерала Еріха фон Манштейна відрізала Кримський півострів, захопивши Севастополь. Для радянських військ єдиним шляхом потрапити до обложеного міста або вийти з нього було море. На початку листопада «Вірменія», із зображеннями великих червоних хрестів госпітального корабля, отримала завдання вивезти поранених російських солдатів, медичний персонал та цивільних осіб із Севастополя. [ самовидане джерело ]

В ніч з 6 на 7 листопада 1941 року на борт «Вірменії» в Севастополі піднялися тисячі пасажирів, а навколо панував хаос. Хоча місто тримало оборону протягом дев'яти місяців, на той момент здавалося, що ворог захопить його з дня на день. Весь персонал радянських шпиталів, цивільні чиновники та їхні родини були взяті на борт разом із тисячами поранених, які прямували до міста Туапсе, що за 400 кілометрів (250 миль) на північно-східному узбережжі Чорного моря. Рано-вранці 7 листопада судно вийшло з порту, але невдовзі капітан «Вірменії» Володимир Плаушевський отримав наказ зайти в Ялту – всього за кілька кілометрів на схід від Севастополя. Там на переповнений корабель мала сісти чергова партія пасажирів. Цього разу людей навіть не намагалися реєструвати, поранених бійців та цивільних просто підіймали на палуби. Плаушевський прагнув якнайшвидше вийти в море, поки темрява давала хоч якийсь захист, проте отримав розпорядження чекати на супровід. О 07:00 «Вірменія» нарешті відчалила з Ялти в супроводі двох озброєних катерів та двох винищувачів.

[ самовидане джерело ]

Німці та їхні румунські й італійські союзники мали лише кілька надводних суден на Чорному морі; таким чином, воно залишалося фактично під радянським контролем протягом усієї Другої світової війни. Однак на початку війни країни Осі мали повну перевагу в повітрі. Було потоплено понад сто радянських торгівельних суден, а також десятки військово-морських суден. Лише найсильніше озброєні та супроводжувані кораблі могли подорожувати вдень з обґрунтованою надією на безпеку; кораблі, що зосталися в західній частині Чорного моря, скоріш за все, були атаковані.

Статус «Вірменії» як госпітального судна опинився під загрозою. Хоча її борти та палуба були розфарбовані великими символами Червоного Хреста, вона мала легке зенітне озброєння, раніше перевозила війська та військове майно, а вранці 7 листопада йшла у супроводі військового конвою, хоч і недостатнього". [ самовидане джерело ]

О 11:30, близько від Ялти, судно Вірменія, було атаковано середнім бомбардувальником Heinkel He 111 з 1-го штабу (Lufttorpedo)/ KG 28 під командуванням Ернста-Августа Рота, який скинув дві торпеди. Одна торпеда промахнулася; інша влучила прямо. Корабель розламався навпіл і затонув протягом чотирьох хвилин. Врятовано було лише вісім людей.

Навіть за мінімальними оцінками, що становлять близько 5 000 загиблих, затоплення «Вірменії» залишається наймасштабнішою морською катастрофою в радянській історії. За кількістю людських жертв унаслідок затоплення одного судна її часто ставлять на третє місце у світовій історії після затоплення «Вільгельма Густлоффа» та «Гойї» — німецьких військових кораблів, що перевозили військовослужбовців і цивільних біженців та були торпедовані радянськими підводними човнами в Балтійському морі у 1945 році.

У 2014 році австралійська компанія GeoResonance заявила, що у 2005 році знайшла залишок корабля «Вірменія» на глибині 520 м використовуючи засекречений метод дистанційного зондування. Однак ця заява не була підтверджена. Усі чотири однотипні судна «Вірменії» були потоплені під час війни.

Посилання