Царські врата іконостаса (вівтарна завіса) — пам'ятка барокового мистецтва початку XVIII ст. Вівтарні ширми були виготовлені у 1702 р. німецьким золотарем та ювеліром Філіпом Якобом IV Дрентветтом (нім. Philipp Jacob IV Drentwett) за розпорядженням і на кошти гетьмана Івана Мазепи.

Місто Чернігів було визначним центром стародавньої Чернігово-Сіверської землі, мало багату історію, сильні культурні та духовні традиції. З другої половини XVII ст. заможні і впливові родини козацької старшини — Лизогуби,  Дуніни-Борковські та Полуботки — розбудовували місто й відновлювали його старовинні церкви. Розвиток і процвітання міста підтримувало високоосвічене місцеве духовенство.  Перенісши єпископську кафедру та друкарню з Новгорода-Сіверського до Чернігова й заснувавши в місті колегіум, архієпископ Лазар  Баранович перетворив Чернігів на провідний культурний центр Лівобережної України.

Гетьман Іван Мазепа пожертвував 10 000 золотих на розбудову центру Чернігівської архієпархії — Борисоглібського монастиря: будівництво монастирської дзвіниці, колегіуму та інших споруд. Він також спонсорував будівництво папірні для друкарні при Троїцько-Іллінському монастирі. На знак подяки за його щедрість у цій друкарні були видані п'ять книг і два панегірики, присвячені гетьману Івану Мазепі. Крім цього, гетьман пожертвував понад 5000 золотих на будівництво дерев'яної церкви Святого Івана на території Чернігівської фортеці, що не збереглася до наших днів.  Наприкінці XVII ст. гетьман брав участь у відновленні середньовічної П'ятницької церкви, а його герб був установлений на її фронтоні. Гетьман Мазепа також надав 10 000 золотих на завершення будівництва ще одного чернігівського храму — величного Троїцького собору — та профінансував розкішне срібне обрамлення окладу («кіота») відомої чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Божої Матері.

Опис Розміри: 266 х 120 см.  Вага воріт іконостаса — 56 кг. (приблизно 70 % срібла та 30 % міді (сучасна 875 проба)). Лише деякі  деталі, як-от нижня пластина (додана під час реставрації воріт у 1861 р.), були зроблені з неблагородного срібла (білону) — 34 % срібла і 63 % міді (500 проба). Варіанти такого співвідношення срібла й міді використовували як у середньовічній Русі, так і на початку XVIII ст., коли врата були створені.

У нижній частині окладу царських врат розміщений герб гетьмана Івана Мазепи з монограмою «І. С. М. Г. З.» («Іван Степанович Мазепа, Гетьман  Війська Запорозького»). Праворуч від гетьманського герба прикріплена табличка, на якій кирилицею вказана дата — 1702 р.  Опанас Шафонський писав про срібні царські врата і стверджував, що вони були виготовлені з матеріалу дохристиянського срібного язичницького ідола.

Місце виготовлення царських воріт із Борисоглібського собору також указує на винахідливість первісного замовлення. Міські й авторські клейма, нанесені поряд із барельєфами восьми секцій, які в зібраному вигляді утворюють царські врата, свідчать про особу автора та місце, де вони були виготовлені. Розміщений автором герб міста мав вигляд стилізованої шишки (der Pinienzapfen) з короною внизу — таким у XVII ст. був герб південнонімецького міста Аугсбург. Усередині овала було розміщено клеймо майстра, що складається з трьох літер — PID. Це ініціали Філіпа Якоба IV Дрентветта (народився в протестантській родині, хрещений у 1646 р., помер у 1712 р., належав до відомого роду ювелірів Дрентветтів, діяльність яких охоплює першу  половину XVII — початок XVIII ст.). Аугсбург був одним із провідних центрів ювелірного виробництва в Європі в XVII ст., а також упродовж наступних двох століть.  Врата виконані у стилі західноєвропейського бароко. Фігури євангелістів та інших святих, обрамлені орнаментальним акантовим листям і виконані в реалістичній манері, виділяються індивідуальними рисами. Композиція воріт є традиційною для українського мистецтва XVII—XVIII ст.

Поміж традиційних фігур чотирьох євангелістів на царських вратах є зображення Святих Бориса й Гліба — перших давньоруських святих, на честь яких був названий собор.  У верхній частині воріт розміщений сюжет «Благовіщення».  У нижній частині — композиція «Дерево Єссея»: на середній вертикальній плиті міститься зображення пророка Єссея і царя Давида, а також десяти біблійних царів — родовід Ісуса Христа.

Традиційний характер сюжетів і композиційна структура воріт свідчать про те, що проєкт був розроблений місцевим художником. Автор його,  найімовірніше, належав до києво-чернігівського культурно-мистецького кола. Підготувати проєкт воріт могли відомі українські художники-гравери — Олександр Тарасевич (?–1727 р.), Леонтій Тарасевич (?–1710 р.) або ж Іван Щирський (1650—1714 рр.).

Царські врата іконостаса Борисоглібського собору є прикладом творчої співпраці західноєвропейських та українських майстрів, а також меценатської діяльності гетьмана Івана Мазепи.

Встановлені в Чернігівському кафедральному соборі Святих Бориса й Гліба, що нині є музеєм.

Посилання