«Дар вдячності… Найсвятійшій Марії Діві і Матері Божій… офірований» («Dar wdzięcznosci… Nayświętszey Maryi Pannie y Matce Boskiey… ofiarowany») — збірник чуд (оповідань-міракулів) ікони Богородиці з місту Бар, виданий у 1764 р. у Львові у друкарні Івана (Яна) Филиповича.

Повна назва, зазначена на титульному аркуші — «Dar wdzięcznosci Nayiaśnieyszey Monarchini Nieba y Ziemi Krolowey Nayświętszey Maryi Pannie y Matce Boskiey w Obrazie Jey w Cerkwi Parochialney murowaney Barskiey cudownie Łaskami słynącym od Przełożonego tey że Cerkwi ofiarowany» (Дар вдячності Найяснішій Володарці неба та Цариці землі, Найсвятішій Марії Діві і Матері Божій, в образі її в церкві парафіяльній мурованій Барській дивовижно милостями відомому, від настоятеля тієї ж церкви офірований). Збірка видана польською мовою із вкрапленням латини.

Відомо про два збережених примірники видання — у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського та Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. У праці Я. Запаска та Я. Ісаєвича «Пам'ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні» екземпляр НБУВ не вказано.

Склад і зміст видання Книжка містить 32 ненумеровані аркуші, зокрема аркуш із гравірованим зображенням ікони Барської Богородиці. За структурою видання складається з титульного аркуша, анонімної посвяти («Dedykacya») видання Діві Марії, декрету (розпорядження щодо ікони) львівського греко-католицького єпископа Лева Шептицького (1717—1779, майбутнього митрополита Київського, Галицького і всієї Русі) цільносторінкової гравюри з Богородицею та коротких оповідей про чудеса.

У посвяті вказано провідну роль Лева Шептицького в збиранні чуд та їх публікації. У декреті від 26 липня 1756 р. («Datum w Krylosie dnia dwodziestego szostego Lipca roku 1756») єпископ закликав збирати свідчення про чуда під присягою і записувати їх до спеціальної книги. За його розпорядженням чудотворний образ Барської Богородиці розмістили у великому вівтарі храму.

Усього у збірці зафіксовано 82 чуда від образу чудотворної барської ікони. Чуда розташовані в хронологічній послідовності, охоплюють час від 1750 р. до 7 березня 1764 року. Останні чуда до нього долучили незадовго до друку книжки. Нижня часова межа відповідає заявленій Л. Шептицьким інформації про те, що про чудотворність образу Барської Богородиці почали говорити за шість років до самого декрету.

Оповідання про чудеса займають один абзац і чітко структуровані. Окрім дати, у них вказано ім'я, а також часто — суспільний статус чи рід занять та місце проживання людини, із якою це чудо сталося, і яка його засвідчує.

Питання авторства У бібліографії опис пам'ятки наводять без вказівки авторства. Серафим Богацький слідом за Юхимом Сіцинським вважає, що автором праці є Тимофій Матковський, настоятель і ктитор Успенської церкви в Барі. Це суголосно із назвою збірки, яка проголошується «даром», «офірованим» настоятелем цієї ж церкви. Однак наприкінці книги серед співпричетних до її друку зазначено також ім'я львівського офіціала Антонія Левинського («Ex speciali assensu illustrissimi ac Reverendissimi Domini Episcope Leopoliensis etc Imprimatur Antonius Lewiński, vicarius in spiritualibus et officialis generalis leopoliensis»), унійного священника, настоятеля собору св. Юра та Успенської церкви у Львові, близького до Афанасія та Лева Шептицьких, власника великої приватної бібліотеки.

Художнє оформлення Художнє оформлення видання «Dar wdzięcznosci» здійснювалося, очевидно, самим видавцем І. Филиповичем, який був також визначним гравером.

У виданні є одна ілюстрація — гравюра на міді із зображенням образу Богородиці роботи Івана Филиповича, розміщена на ненумерованому аркуші 6. Вгорі гравюри у картуші стилізована анаграма імені Марії, увінчана хрестом. Внизу підпис «I. Filipowicz Delin[eavit] Leopoli» («Зобразив у Львові І. Филипович»). Іконографічний тип Богородиці на гравюрі — Одигітрія (Марія вказує рукою на немовля Ісуса, який сидить у неї на руках). Майстер детально відтворив мафорій Марії, прикрашений пишним бароковим орнаментом із зображенням квітів. Богонемовля однією рукою тримає розгорнуту книгу, іншою — торкається підборіддя Матері. Внизу у картуші підпис церковнослов'янською: «Истин[н]оє изображенїє Чудотворной Икони Пр[е]с[вя]той Б[огороди]ци въ Барѣ Градѣ Благодатми сіяющой». Отже, гравер засвідчує, що його робота точно відтворює шановану ікону.

Чудотворний образ, із якого І. Филипович створив гравюру, шанувався християнами і східного, і західного обрядів. У Барі існувало кілька богородичних ікон, які вважалися чудотворними. Одна з них зберігалася у монастирі отців-василіян і є копією т. зв. Римської Богородиці; натомість інша, створена на початку XVIII ст. меджибізьким маляром Олексієм (Олександром)" — це власне та, якій присвячено «Dar wdzięcznosci». Зараз ікона перебуває в Успенській церкві у місті Бар.

Оцифрована копія примірника з Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського:

Примітки

Література

Богацький Серафим, свящ. Храми і святині міста Бар (XVIII — поч. ХХ ст.). Бар, 2025. 118 с. Максимчук О. Рідкісний збірник міракул «Dar Wdzięcznosci» (Львів, 1764) з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір: матеріали Міжнародної наукової конференції (8–10 жовтня 2024 р.): у 2 т. Київ, 2024. Т. 2. С. 306—311. Сецинский Е. Храмы города Бара Могилевского уезда. Исторический очерк. Каменец-Подольский: Типография С. П. Киржацкого, 1903. 51 с. Яковенко Н. Милість і кара: богородичні чудотворні ікони в Україні XVII—XVIII століть. Київ, Львів: Критика — Вид-во УКУ, 2026. 632 с.