Петер Ойген Бенціно, з 26 лютого 1908 року Ріттер фон Бенціно (; 11 жовтня 1856, Ландштуль, Баварське королівство — 28 листопада 1915, Віньєль-ле-Аттоншатель, Франція) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія

Ойген був старшим сином Карла Бенціно та Пауліни, уродженої Гесс. Вона була дочкою художника Петера фон Гесса, якого пізніше посвятили у дворяни. Його братами були Герман (нар. 1862) та Генріх (нар. 1868).

11 вересня 1875 року вступив у піхотний лейбполк у Мюнхені, з 1884 року — батальйонний ад'ютант. З 1 жовтня 1886 по 1 жовтня 1889 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. З 23 грудня 1889 року — ад'ютант 2-ї піхотної бригади в Байройті. 14 грудня 1890 року відряджений у баварський Генштаб у Мюнхені. 1 листопада 1892 року повернувся в піхотний лейбполк. З 22 січня 1893 року — командир роти 1-го піхотного полку «Король» у Мюнхені, з 30 червня 1893 року — роти піхотного лейбполку. 14 квітня 1894 року призначений у центральний відділ баварського Генштабу. З 20 червня 1896 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 1-ї піхотної дивізії в Мюнхені. 1 жовтня 1898 року повернувся в центральний відділ баварського Генштабу і того ж дня був відряджений у прусський Великий Генштаб у Берліні. З 19 вересня 1900 року — командир батальйону піхотного лейбполку, з 8 червня 1902 року служив в штабі полку. З 28 жовтня 1904 року — командир 11-го піхотного полку «фон дер Танн» у Регенсбурзі. З 12 жовтня 1906 року — начальник штабу 3-го армійського корпусу в Нюрнберзі. З 12 листопада 1907 року — комендант імперської фортеці Ульм. З 22 травня 1908 року — командир 10-ї піхотної бригади в Байройті, з 22 травня 1910 року — 1-ї піхотної дивізії в Мюнхені. 17 грудня 1913 року звільнений у відставку.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року Бенціно був відновлений на службі й призначений командиром запасної дивізії. Цей великий підрозділ воював на Західному фронті в горах Вогези в 1914/15 роках. Бенціно помер у від пневмонії, на яку захворів під час інспекції лінії фронту своєї дивізії.

Сім'я Бензіно одружився з Анною Буміллер у січні 1882 року, від якої у нього народилася одна дитина. Пізніше він одружився вдруге з Грейс Чемпіен, від якої народилася ще одна дитина. Його онуком був віцеадмірал бундесмаріне Вольфганг Бенціно.

Звання

Фанен-юнкер (11 вересня 1875) Фенріх портупеї (22 березня 1876) Другий лейтенант (23 листопада 1877) Перший лейтенант (6 липня 1887) Гауптман (19 червня 1892) Майор без патенту (28 жовтня 1897; отримав патент 12 серпня 1898) Оберстлейтенант (14 липня 1902) Оберст (28 жовтня 1904) в ранзі командира бригади (12 жовтня 1906) Генерал-майор (8 березня 1907) Генерал-лейтенант (4 травня 1910) Генерал піхоти запасу (17 грудня 1913) Генерал піхоти (16 грудня 1914)

Нагороди

Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Орден Червоного орла 4-го класу (11 жовтня 1899) 2-го класу (8 вересня 1909) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 1-го класу (18 грудня 1901) офіцерський хрест (10 липня 1905) 2-го класу (17 вересня 1909) зірка до ордена 2-го класу (15 лютого 1911) 1-го класу з мечами (25 вересня 1914) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» в сталі (19 березня 1907) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (20 листопада 1907) Орден Грифона, великий хрест (7 січня 1911) Орден Філіппа Великодушного, великий хрест (19 грудня 1912) Орден Залізної корони 1-го класу (Австро-Угорщина; 14 лютого 1913) Залізний хрест 2-го класу (22 вересня 1914) 1-го класу (25 жовтня 1914) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест з мечами (17 грудня 1914)

Вшанування пам'яті Одностайним рішенням студентського корпусу «Трансренанія Мюнхен» від 19 липня 1924 року його було включено до списку загиблих побратимів корпусу.Nachruf. In: Corpszeitung der Transrhenania. Nr. 11, 2. Jg., Juni 1931.

Примітки

Література

Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867—1914). C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 405—406. (Benzino Nebeneintrag in der Genealogie) Viktor Carl: Lexikon Pfälzer Persönlichkeiten. Hennig Verlag, Edenkoben 2004, ISBN 3-9804668-5-X, S. 57.

Посилання

Бенціно на сайті The Prussian Machine.