Орнамент з окуття великого турячого рогу з кургану Чорна могила — пам'ятка декоративно-ужиткового мистецтва кінця Х — початку ХІ століття, виявлена під час археологічних досліджень кургану Чорна могила Дмитром Самоквасовим у Чернігові. Композиція, виконана на срібному окутті рогу-ритона, належить до найвідоміших художніх пам'яток Русі та є важливим джерелом для вивчення культурних контактів, світоглядних уявлень і мистецьких традицій тогочасного суспільства. Завдяки поєднанню скандинавських, візантійських і східних впливів орнамент посідає особливе місце серед археологічних артефактів Чернігова княжої доби.
Історія виявлення
Турячий ріг з орнаментом був виявлений під час археологічних досліджень кургану Чорна Могила, проведених у 1872—1873 роках археологом Дмитром Самоквасовим. Курган розташований поблизу Єлецького монастиря в Чернігові та вважається одним із найбільших поховальних насипів Східної Європи.
У ході розкопок було відкрито багатий комплекс поховального інвентарю, серед якого особливе місце посідають два турячі роги-ритони зі срібним окуттям. Вони були розміщені під час тризни — поминального обряду, що відбувався після спорудження основної частини курганного насипу. Завдяки цьому роги не зазнали впливу вогню, хоча саме поховання здійснювалося за обрядом кремації.
Турячі роги в культурі Русі Турячі роги в період Русі використовувалися як парадний посуд для вживання напоїв під час урочистих бенкетів і святкувань. Водночас вони могли виконувати символічні та сакральні функції. Наявність таких предметів у поховальному комплексі розглядається дослідниками як ознака високого соціального статусу похованого та його належності до військової або князівської еліти.
Художні особливості Срібне окуття великого рогу є високохудожнім виробом, виконаним у техніках чеканки, гравірування, тиснення та позолоти. Орнаментальна система пам'ятки поєднує риси різних мистецьких традицій, зокрема скандинавської, візантійської та східної.
Окремі елементи декору мають аналогії серед археологічних знахідок Скандинавії, тоді як окремі композиційні та стилістичні особливості співвідносяться з пам'ятками візантійського та давньоугорського мистецтва. Такий синкретизм відображає характер культурних зв'язків Русі другої половини Х — початку ХІ століття.
Сюжетна композиція Найбільший науковий інтерес викликає сюжетна сцена, розміщена на срібній пластині окуття. Незважаючи на тривалу історію дослідження пам'ятки, загальновизнаного тлумачення композиції не існує.
Інтерпритація Бориса Рибакова Одну з найвідоміших версій запропонував радянський археолог і історик Борис Рибаков. На його думку, композиція пов'язана з чернігівською билинною традицією та ілюструє сюжет про Івана Годиновича. Дослідник ототожнював антропоморфні постаті із персонажами билини — Кощеєм і Настасією, а окремі елементи сцени трактував як відображення язичницьких уявлень про клятву та покарання за її порушення. Проте ця інтерпретація не набула широкого визнання серед сучасних дослідників.
Східні та ірано-візантійські мотиви Частина науковців пов'язує сюжет із традиціями степового світу та східного епосу. Відповідно до цієї версії, композиція могла відтворювати мотиви легенд про боротьбу кочових правителів або інших героїчних оповідей.
Інші дослідники розглядають сцену як декоративне запозичення зі східних або ірано-візантійських художніх зразків. У такому випадку зображення не обов'язково мало конкретний міфологічний зміст, а наслідувало поширені орнаментальні мотиви боротьби людей і тварин або сцен полювання.
Також висловлювалася думка про можливий вплив візантійських оліфантів — багато оздоблених рогів зі слонової кістки. За цією версією, первісне значення сюжету могло бути втрачено під час адаптації композиції до нового художнього середовища.
Скандинавська інтерпритація Окрема група дослідників вбачає у композиції відображення мотивів скандинавської міфології. Відповідно до цієї гіпотези, сцена пов'язана з Рагнароком — комплексом міфологічних подій, що передують загибелі світу та останній битві богів.
Центральний образ композиції інтерпретується як вовк Фенрір, який звільняється від пут, тоді як зображений птах може ототожнюватися з півнем Гуллінкамбі, що сповіщає про початок останньої битви. Людські постаті при цьому трактуються як боги-аси або воїни, приречені взяти участь у фінальному протистоянні. На користь цієї версії наводяться численні знахідки скандинавського походження, виявлені на території Чернігова та його околиць.
Значення Орнамент із окуття великого турячого рогу належить до найвизначніших пам'яток археології та мистецтва ранньосередньовічного Чернігова, Русі та тогочасної Європи. Пам'ятка є важливим джерелом для вивчення культурних контактів Русі, соціальної структури давньоруського суспільства та художніх традицій кінця Х — початку ХІ століття. На сьогоднішній день у світі зберіглось небагато подібних пам'яток, що робить чернігівську знахідку винятковою серед подібних.
Сучасне міцезнаходження Нині окуття великого турячого рогу з Чорної Могили, як і багато інших унікальних українських артефактів, зберігається у фондах Державний історичний музей у Москві. Турячий ріг належить до комплексу знахідок із Чернігова, вивезених за межі України в період існування Російської імперії.
Література
Рыбаков Б. А. Древности Чернигова. Материалы и исследования по археологии СССР, № 11, Москва-Ленинград, 1949. Лушин В. Г. К вопросу о дате Чёрной Могилы. История. Археология. Культура. Материалы и исследования / Отв. ред. М. Г. Моисеенко, Е. П. Токарева. Зимовники: Зимовниковский краеведческий музей, 2019. К — 132 с. Васюта О. О. Курган Чорна могила в історичних дослідженнях минулого та сучасності. Сіверянський літопис. 2016. № 6. С. 3-18. Чернецов А. В. Турий рог из Черной Могилы (опыт интерпретации декора) // История, археология и этнография Кавказа. 2024. Т. 20. No 2. С. 398—416.