Віктор Йордан Розвадовський гербу Труби (; 28 листопада 1869 — 1940, Київ) — польський офіцер, титулярний полковник кавалерії, жертва Катинського розстрілу.

Біографія

Його предок, Мацей Розвадовський, продемонстрував хоробрість у битві під Віднем у 1683 році, його прадід, Казімеж Розвадовський, був бригадиром Костюшка, його дід, Віктор, брав участь у Листопадовому повстанні та був нагороджений орденом Virtuti Militari, його дядько, Тадеуш, загинув у Січневому повстанні, а його батько, Томіслав (1841–1920), воював у Січневому повстанні як командир кавалерії. Його матір'ю була Меланія (1842–1894), а братами — Тадеуш (1866–1928, генерал) та Самуель (1867-1915).

1 вересня 1890 року він був зведений у звання лейтенанта кавалерії Імператорсько-королівської армії. Він служив у лавах 13-го Галицького уланського полку в Золочеві (його брат, поручик Самуель Розвадовський, на той час вже служив там). Там він був підвищений до оберлейтенанта 1 листопада 1894 року і близько 1895 року був командиром піонерського взводу в 13-му полку. Приблизно з 1902 року він знову був офіцером у 13-му Галицькому уланському полку в Золочеві (його брат, капітан Самуель Йордан-Розвадовський, та двоюрідний брат, поручик Адам Розвадовський, служили там на той час), приблизно з 1903 по 1905 рік він служив командиром піонерського взводу. Близько 1905 року він був підвищений до ротмістра 1-го класу 1 листопада 1901 року. Він залишався дійсним офіцером 13-го піхотного полку приблизно до 1906/1907 років, після чого він все ще числився в обліку частини як офіцер зі званням приблизно до 1909 року. Під час Першої світової війни, наприкінці 1915 року, він отримав звання майора запасу.

8 листопада 1918 року його було прийнято до Польської армії з колишньої Австро-Угорської армії з підтвердженням звання підполковника. У 1919–1920 роках він служив штабним інспектором кавалерії в командуванні Генерального округу «Кельці» в Кельцях. 11 червня 1920 року йому було затверджено звання підполковника кавалерії, яке діє з 1 квітня 1920 року, в офіцерській групі колишньої Австро-Угорської армії. 1 травня 1921 року він був звільнений у відставку. 26 жовтня 1923 року президент Республіки Польща Станіслав Войцеховський затвердив його у званні полковника кавалерії. У відставці він жив у Львові. У 1934 році його було призначено до Офіцерського округу № VI як офіцера у розпорядженні командира VI Офіцерського корпусу і на той час залишався на обліку у Львівському міському районному вербувальному штабі.

Після початку Другої світової війни та вторгнення радянських військ до Польщі 17 вересня 1939 року його було заарештовано радянською владою. У 1940 році його перевели до в'язниці на вулиці Кароленківській, 17 у Києві. Там його вбили співробітники НКВС, ймовірно, навесні 1940 року. Його ім'я було внесено до так званого Українського Катинського списку, опублікованого в 1994 році (він був внесений до списку депортованих 55/5-31 під номером 2505). Жертви цієї частини Катинського розстрілу були поховані на Польському військовому кладовищі в Києві-Биківні, відкритому в 2012 році.

Сім'я Його дружиною була баронеса Анна фон Зеккендорф. Їхніми дітьми були Марія Анна (нар. 1897), Антоній (нар. 1898), Зофія (нар. 1899) та Едвард (нар. 1902). Брати Тадеуш, Самуель та Віктор Розвадовські успадкували маєток Глина поблизу Львова через свою тітку, баронесу Черко. Пізніше Віктор сплатив борги своїх братів і сестер від дружини. Його родич, Ян Владислав Розвадовський, також став жертвою Катинського розстрілу.

Нагороди

Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест

Література