Ян Єжи Пшебендовський гербу Куна ( 1 листопада 1638 — 24 лютого 1729) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, каштелян хелмінський (1693—1697), воєвода мальборкський (1697—1703), підскарбій великий коронний (1703—1729), староста генеральний великопольський (1728—1729); староста міраховський (1677—1729), кішпорський (1697—1703), покшивненський (1698—1729), пуцький (1699—1717), ґрабовський (1712—1729); граф Священної Римської імперії, кавалер ордена Білого орла.
Життєпис Ян Єжи народився 1 листопада 1639 року в Лемборкському повіті Лемборксько-Битомської землі Поморського воєводства, ймовірно в родинному Саме така дата вказана на епітафії його надгробка; Wiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 10, 11.. Походив із середньозаможної кальвіністської шляхти з Королівської Пруссії. Батько — суддя земський лемборкський і битомський Пйотр Пшебендовський, мати — Катажина з Кроковських (фон Кроков ). Навчався в колегіумі єзуїтів у Старих Шкотах під Ґданськом. Імовірно під впливом навчання, а також, перебуваючи потім у здебільшого католицькому середовищі під час служби в королівській гвардії та при дворі короля, Ян Єжи врешті перейшов на католицизмWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 11, 12, 13..
Молоді роки Пшебендовський провів при дворі короля Яна II Казимира, був його камердинеромAndrzej Szutowicz, Konstanty hr. Przebendowski. Napoleoński pułkownik z kaszubskim rodowodem, [w:] Biuletyn Kawaliera, Nr. 3/2010, s. 8.. Вступив на військову службу, брав участь, зокрема, в битвах під Ставищами (1664—1665), де був поранений в ногуHerbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 7 : [O-P], Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1841, s. 531.. У червні 1666 року Пшебендовський був прийнятий до королівської гвардії в званні корнета. Імовірно, брав участь у битві під Монтвами 13 липня того ж року проти сконфедерованих військ колишнього польного гетьмана Єжи ЛюбомирськогоWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 14.. Влітку 1668 року Пшебендовський отримав офіцерське звання капітана-поручника гвардіїWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 15.
Брав активну участь у політичному житті Королівської Пруссії, звідки починаючи з 1668 року неодноразово обирався послом на сейми. В жовтні цього року був обраний разом із батьком послом від Тчевського повіту на тогорічний конвокаційний сейм. У лютому 1669 року був обраний від того ж повіту послом на елекційний сейм. На коронаційний сейм того ж року був обраний разом із батьком від Пуцького повіту. Тут він був уперше і, мабуть, єдиний раз титулований як придворнийWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 16..
У липні 1672 року Ян Єжи Пшебендовський продовжував службу як «капітан драбантської гвардії Його Королівської Милості». 24 червня 1673 року отримав звання полковникаWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 17.. Під час Хотинської кампанії він очолив один із підрозділів, зробив вагомий внесок у перемогу коронного війська. Веспасіян Коховський згадав його серед особливо доблесних «командирів піхотних полків і відважних героїв, славних на вічні часи»Wiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 18..
Брав участь у дипломатичних місіях до Саксонії, Бранденбурга та Франції. На елекційному сеймі 1674 року Ян Єжи підписав «pacta conventa» та елекцію Яна Собєського як посол від Поморського воєводстваWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 19.. Був послом Пуцького повіту на сейми 1676, 1681, 1683 років, послом сеймику мальборкського на сейм 1677 року, послом сеймику міраховського на сейми 1685, 1690 роківRobert Kołodziej, Ostatni wolności naszej klejnot. Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana III Sobieskiego, Poznań, 2014, s. 630.. 1676 року був обраний депутатом від Мальборкського воєводства на Коронний Скарбовий трибунал до Львова. До липня 1677 року, за згодою й ініціативою короля, викупив за 38 тисяч злотих у ґданського бурґомістра Адріана фон дер Лінде староство міраховськеWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 20..
15 травня 1693 року Пшебендовський отримав посаду каштеляна хелмінськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. V: Pomorze — Prusy Królewskie, Zeszyt 2: Urzędnicy Prus Królewskich XV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Mikulski; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1990, s. 56.. Як сенатор брав участь у сеймах: 1696, 1697 (I), 1698 i 1699 роківLeszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa, 2017, s. 131..
Під час безкоролів'я після смерті в червні 1696 року Яна III, Пшебендовський був прихильником кандидатури Якуба Собєського, потім Франсуа Луї Бурбон-Конті. Після зірваного конвокаційного сейму увійшов 28 вересня до генеральної конфедераціїKonfederacya Generalna Ordinvm Regni & Magni Dvcatus Lithvaniæ Po niedoszłey Konwokacyey głowney Warszawskiey umowiona Roku Pańskiego 1696. dnia 29 Miesiąca Sierpnia, , [b.n.s.]. Пізніше він підтримував Августа Веттіна, співпрацював із саксонським послом, полковником Якобом Генріхом фон Флеммінгом, з двоюрідною сестрою якого був одружений. Пшебендовський відіграв провідну роль у обранні Августа II; він також став головним радником і соратником нового монарха, 1697 року підписав елекцію останньогоElektorów poczet, którzy niegdyś głosowali na elektorów Jana Kazimierza roku 1648, Jana III. roku 1674, Augusta II. roku 1697, i Stanisława Augusta roku 1764, najjaśniejszych Królów Polskich, Wielkich Książąt Litewskich, i.t.d. / ułożył i wydał Oswald Zaprzaniec z Siemuszowej Pietruski, Lwów, 1845, s. 288., підписав також його pacta conventaActum in Curia Regia Varsaviensi, 1697 feriâ secundâ post festum Sanctae Margarethae Virginis […] proximâ anno […] 1697, s. 19..
Новообраний король віддячив Пшебендовському за підтримку наданням 17 вересня 1697 року посади воєводи мальборкськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. V: Pomorze — Prusy Królewskie, Zeszyt 2: Urzędnicy Prus Królewskich XV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Mikulski; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1990, s. 56, 111.. Разом із останньою, Пшебендовський отримав староство кішпорське (дзєжґонське), яким володів до 1703 рокуPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń, 1921, s. 109.. У другій половині 1698 року він також отримав староство покшивненське, а в травні 1699 року — привілей на староство пуцьке. Останнє захопили спадкоємці померлого короля Яна III і попри королівський привілей для Пшебендовського та зусилля прусських станів, його не вдавалося повернути аж до 1717 року. Проте з 1699 року Пшебендовський офіційно іменував себе пуцьким старостоюWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 26-27..
У січні він 1702 року підписав акт пацифікації Великого князівства ЛитовськогоDiariusz Sejmu Walnego Warszawskiego 1701—1702, Warszawa 1962, s. 305.. 9 лютого 1703 Ян Єжи Пшебендовський став підскарбієм великим короннимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 126.. Він значною мірою відповідав за внутрішню політику короля. Був автором монетарної (1703) і скарбової (1710) реформ, вжив заходів для стимулювання торгівлі та інтенсифікації праці селян. Його називають одним із провідних польських меркантилістів, тобто прихильників підвищення цінності польських грошей, суворого покарання за фальшування монет і зміцнення польського фінансового (скарбничого) апарату, зокрема через ведення суворої митної політики. Як великий підскарбій коронний він також підтримував торгівлю в Короні, укладав угоди з угорськими та турецькими купцями, а також намагався протидіяти протекціонізму щодо російських купців, яких захищали російські війська. Він був ініціатором будівництва нових срібних копалень, завдяки йому було відкрито нові родовища цього благородного металу в околицях Олькуша. Крім того, він планував роботи для покращення судноплавства на Віслі та Сяні.
У 1701 та 1704 роках їздив у посольства до Берліна, в першу чергу домовлявся про позику, а також, про союз із Фрідріхом I, який, однак, не був у ньому зацікавлений. На одній з печаток підскарбія 1704 року над щитом розміщена графська корона. Факт володіння такою печаткою вже у 1704 році підриває усталений у науці погляд, ніби Ян Єжи Пшебендовський отримав титул імперського графа лише 1711 року. Право надання такого титулу належало виключно імператорам Священної Римської імперії з династії Габсбургів. Поява печатки 1704 року свідчить, що титул міг бути наданий імператором Леопольдом IWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 7., імовірно, під час однієї з вищезгаданих дипломатичних місій.
Ян Єжи Пшебендовський був членом Сандомирської конфедерації 1704 рокуActum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].. 1706 року, після зречення від трону Августа II, не визнав елекцію Станіслава Лещинського, емігрував із країни. Після поразки шведів у Полтавській битві повернувся разом із Августом II до Речі Посполитої. Був учасником Вальної ради варшавської 1710 рокуVolumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 99., на якій обстоював податкову реформу.
18 квітня 1712 року разом із дружиною отримав Ґрабовське староство у Велюнській земліWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 29.. 1713 року єдиний із поляків увійшов до складу саксонського Таємного Кабінету. Брав також участь у так званому «Німому сеймі» 1717 року. 1727 року уклав торговельну угоду з імператором Священної Римської імперії, за якою забезпечувався вільний транзит товарів між Сілезією та Україною.
Генерал-майор коронного війська 1728 рокуTomasz Ciesielski, Generałowie wojska koronnego w latach 1717—1763, w: Organizacja armii w nowożytnej Europie: struktura — urzędy — prawo — finanse, Zabrze 2011, s. 467.. 19 червня 1728 рокуWiesław Nowosad, Jan Jerzy Przebendowski, podskarbi wielki koronny i jego archiwum, [w:] Archiwa–Kancelarie–Zbiory, nr 16 (18), 2025, s. 36. отримав посаду старости генерального великопольськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I, Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 2. Urzędnicy wielkopolscy XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Adam Bianiaszewski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1987, s. 166..