Антімос Газіс (; ) — грецький письменник і картограф, видатний представник новогрецького Просвітництва, один із керівників Філікі Етерія.

Життєпис Антімос Газіс народився у 1758 році в селі Міліес. Освіту здобув на батьківщині та в Константинополі, де був висвячений на архімандрита. У 1796 році став парафіяльним священником православного храму грецької громади у Відні.

Картографія У 1799–1812 роках розгорнув активну письменницьку та видавничу діяльність, публікуючи праці грецьких та іноземних авторів у власному перекладі. Серед його найважливіших праць — п'ятитомна «Грецька бібліотека» (, 1807), що містила біографії давньогрецьких письменників, а також тритомний «Словник давньогрецької мови» (, 1809—1816). У 1811 році, за порадою Адамантіоса Кораїса та зважаючи на те, що в Австрійській імперії тоді проживало близько 80 тисяч грецьких сімей (приблизно 400 тисяч осіб), Газіс почав видавати у Відні журнал «Ерміс о Логіос» (; «Освічений Гермес») — найвизначніше грецьке друковане видання до революції 1821 року, у якому висвітлювалися філологічні події та європейські інтелектуальні течії. Газіс очолював журнал до 1814 року, а саме видання виходило до 1821 року, коли було закрите австрійською владою після відмови редакції опублікувати анафему Григорія V проти Грецької революціїΔημήτρης Φωτιάδης, Ή Επανάσταση του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ, τ.Α,σ.230.

Внесок Газіса у картографію був значним. Найважливішою його працею стала «Географічна карта Греції» (), видана у Відні 1800 року й задумана як нове, дещо менше за розміром (102 × 104 см), видання карти Рігаса Ферреоса. Нині карта Газіса є однією з найрідкісніших грецьких карт: відомо лише шість її примірників, один із яких зберігається в Національній центральній бібліотеці Флоренції.

Іншу рідкісну карту Газіса — «Атлас, що містить загальні географічні карти земної кулі» () — придбала Національна бібліотека Австралії.

Товариство друзів муз (Відень) Газіс вважав, що лише через духовне пробудження поневолених греків можна прийти до революції, і прагнув піднести рівень освіти на батьківщині. У 1813 році з ініціативи Александроса Логотетіса та за непрямої підтримки Великої Британії у тоді ще малонаселених Афінах було створено Товариство друзів муз, яке займалося археологією, підвищенням культурного рівня населення та будівництвом шкіл. Газіс був уповноважений представляти товариство в Німеччині[Απόστολος Ε. Βακαλόπουλος, Επίλεκτες Βασικές Ιστορικές Πηγές της Ελληνικής Επαναστάσεως , Βάνιας Θεσσαλονίκη 1990 , τ.Α, σ.37].

У 1814 році, скориставшись прибуттям до Відня численних високопоставлених осіб у зв'язку з Віденським конгресом, Газіс зустрівся з Іоаннісом Каподистрією і повідомив його про створення товариства, чим викликав інтерес як Каподистрії, так і імператора Олександра I. Згодом разом з єпископом Угорщини та Волощини Ігнатієм, заручившись підтримкою Олександра I, його оточення та інших дипломатів, Газіс заснував у Відні однойменне товариство, метою якого була допомога афінському товариству у виданні творів античних авторів, матеріальній підтримці бідних учнів, проведенні археологічних розкопок, збереженні старожитностей і створенні на Пеліоні школи, подібної до європейських академій. Газіс уклав статут товариства, який через Каподистрію був схвалений Олександром I. Після цього імператор став першим членом товариства зі щорічним внеском у 200 голландських дукатів, а імператриця зобов'язалася щороку сплачувати 100 дукатів. Зібрані кошти були розподілені на дві частини: одну надіслали товариству в Афінах, іншу — на заснування школи на Пеліоні. Афінське товариство залишалося під британським впливом, оскільки один із трьох його засновників був британським консулом, тоді як віденське товариство перебувало під російським впливомNoti Botzari, Visions Balkaniques dans la préparation de la révolution grecque (1789—1821), p. 79-80. Крім того, грецький історик Танасіс Вереміс вважає, що ідея створення цього товариства належала саме Каподистрії й була підтримана Олександром I, який не бажав поступатися своїм впливом на православних греків британцямΜεγάλοι Έλληνες , Ιωάννης Καποδίστριας, 2009, σ.62. Члени афінського товариства носили персні із зображенням сови — священного птаха давніх Афін, тоді як члени віденського товариства, оскільки Газіс походив із Пеліону, носили персні із зображенням кентавра Хірона — наставника Ахілла.

Філікі Етерія Під час поїздки зі збору коштів для товариства та будівництва школи на Пеліоні Газіс прибув до Одеси у червні 1816 року. Там його відвідав Ніколаос Скуфас, який розкрив йому таємницю існування Філікі Етерії та запропонував вступити до товариства. Газіс відповів: «Ви молоді. Дозвольте нам, старшим, іти шляхом просвіти народу. З усім, що ви мені сказали, я не погоджуюся, але й не заперечую»Φιλήμων, Δοκίμιον ιστορικίν περί της Φιλικής Εταιρίας, σ.186.. Проте Скуфасу все ж вдалося переконати Газіса, який вступив до товариства й став членом його Верховного начала. У таємному коді організації серед членів Верховного начала Газіс позначався літерами A.Z.Δημήτρης Φωτιάδης, Ή Επανάσταση του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ, τ.Α, σ.247.. У 1817 році члени Етерії мали намір перенести свою штаб-квартиру до Греції, обравши для цього село Міліес. Із цією метою в жовтні 1817 року сюди прибув Афанасіос Цакалов, якого зустрів Газіс. Загалом у цей період Газіс не виявляв особливої активності в діяльності товариства. Він негативно поставився до пропозиції перенести штаб-квартиру, посилаючись на близькість підконтрольного османам міста ВолосΔημήτρης Φωτιάδης, Ή Επανάσταση του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ, τ.Α, σ.274..

Однак коли 1818 року етристи вирішили звернутися до Каподистрії з пропозицією очолити товариство і знали про його повагу до Газіса, Еммануїл Ксантос вирушив на Пеліон. Залишивши Газісу на зберігання частину архіву товариства, Ксантос попросив у нього рекомендаційного листа до Каподистрії, який Газіс йому надавΔημήτρης Φωτιάδης, Ή Επανάσταση του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ, τ.Α, σ.293..

Грецька революція Каподистрія відмовився очолити товариство, після чого етристи звернулися до генерала російської армії, колишнього ад'ютанта імператора, Олександра Іпсіланті. Після того як Філікі Етерія ухвалила рішення розпочати повстання, Газіс почав формувати військове ядро у своєму регіоні, посвятивши до товариства воєначальника Костаса Басдекіса. 1 травня 1821 року, коли православні греки святкували Великдень, Газіс зачитав відозву Іпсіланті й проголосив початок революції в області Магнесія та в усій Фессалії, незважаючи на протести противників повстання. 7 травня до Пагасетської затоки увійшла невелика флотилія із семи кораблів із повсталих островів Ідра, Спеце та сусіднього Тріккері. Повстанці вирушили з Міліеса до Волоса, вбиваючи дорогою турків. Турецький гарнізон Волоса замкнувся у міській фортеці, під час облоги якої Басдекіс був тяжко поранений. Ця подія, а також прибуття османських військ стали причиною згортання повстання його противниками. При цьому було здійснено замах на життя Газіса, який дивом урятувався й був змушений втекти до ПелопоннесуΔημήτρης Φωτιάδης, Ή Επανάσταση του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ, τ.Β, σ.82.. Тут Газіс, представляючи Фессалію, взяв участь у Перших Національних зборах в ЕпідавріHistory of the Greek revolution: and of the wars and campaigns arising from the struggles of the Greek patriots in emancipating their country from the Turkish yoke, Τόμος 1, Thomas Gordon, Έκδοση 2, σελ. 323, εκδ. W. Blackwood, 1844Οι εγγενείς αδυναμίες των Εθνοσυνελεύσεων και των Προσωρινών Κυβερνήσεων και οι επιπτώσεις τους στην εκπαίδευση της επαναστατικής περιόδου (1821—1827) Γιώργος Τσουκαλάς, Eπιστημονικό Bήμα, τ. 6, Ιούνιος 2006, Других Національних зборахΣυγκριτική μελέτη της Εκπαιδευτικής Πολιτικής του 19ου και του 20ου αιώνα στην πρωτοβάθμια εκπαίδευση. Αθανασία Λουκοβίτη, Μεταπτυχιακή Διατριβή, Πάντειο Πανεπιστήμιο, Αθήνα 2007 , 2.1. Η περίοδος του απελευθερωτικού αγώνα та Третіх Національних зборахΚωνσταντάς Γρηγόριος 1753(;), Μηλιές Πηλίου — 1844, Μηλιές Πηλίου «όπου θα λάβει μέρος μαζί με τον Γαζή στην Εθνοσυνέλευση της Τροιζήνας. Βουρβέρης, 1974: 17», Βουρβέρης Κ., (1974), Γρηγόριος Κωνσταντάς, Ελληνική Ανθρωπιστική Εταιρεία, σ. 7-22, Αθήνα. Згодом Газіс очолив школи на островах Тінос і Сірос. На останньому він помер 1828 року у віці 70 роківBibliothèque nationale de France Gazís, Ánthimos // Autorités BnF (фр.): платформа відкритих даних — 2011..

Праці Граматика філософських наук Бенжаміна Мартена, Відень, 1799 Атлас, що містить загальні географічні таблиці земної кулі, Відень, 1800 Carte de la Grece або Географічна Таблиця Греції, 1800 (βλ. http://issuu.com/pinax.gazis/docs/gazis20100710versionb) Географічна Таблиця Греції, 1807 Географічна Таблиця Азії, 1807 Географічна Таблиця Америки, 1807 Географічна Таблиця Африки, 1807 Άνθιμος Γαζής. Βιβλιοθήκης Ελληνικής βιβλία δύο, Τόμος Α' : Περιέχοντα κατά χρονικήν πρόοδον τας περί των εξόχων Ελλήνων Συγγραφέων βεβαιωτέρας ειδήσεις / Συνερανισθέντα εκ παλαιών και νεωτέρων Κριτικών, και εκδοθέντα υπό Ανθίμου Γαζή του Μηλιώτου (грецьк.). — Εν Βενετία: Εκ της Τυπογραφίας Πάνου Θεοδοσίου του εξ Ιωαννίνων, 1807. Άνθιμος Γαζής. Βιβλιοθήκης Ελληνικής βιβλία δύο, Τόμος Β' : Περιέχοντα κατά χρονικήν πρόοδον τας περί των εξόχων Ελλήνων Συγγραφέων βεβαιωτέρας ειδήσεις / Συνερανισθέντα εκ παλαιών και νεωτέρων Κριτικών, και εκδοθέντα υπό Ανθίμου Γαζή του Μηλιώτου (грецьк.). — Εν Βενετία: Εκ της Τυπογραφίας Πάνου Θεοδοσίου του εξ Ιωαννίνων, 1807. Λεξικόν Ελληνικόν, Α΄ τόμος, Βενετία, 1809 Грецький словник, II том, 1812 Магнісія, 1814 Грецький словник, III том, 1816

Редакція та видання робіт

Αδολεσχία Φιλόθεος του Ευγένιου Βούλγαρη, Відень, 1801 Εις δόξαν Πατρός, Υιού και Αγ. Πνεύματος, του ενός Θεού, Відень, 1801 Логіка Кодіяка, Відень, 1801 Εγχειρίδιον συμβουλευτικόν περί φυλακής των πέντε αισθήσεων του Νικόδημου Αγιορείτου, Відень, 1801 Хімічна філософія Фуркруа, Відень, 1802 Однотомник Астрономії Лаланда, Відень, 1802 Синопсис конічних перерізів Гвідона Гранда, Відень, 1802 Ακολουθία των μαρτύρων Μανουήλ, Σαβέλ και Ισμαήλ, Βιέννη, 1803 Аналітичний огляд конічних перерізів Кайле, Відень, 1803 Географія, Ніколаос Теотокіс, Відень, 1804 Історія Карла XII, короля Швеції, Вольтер, Відень, 1806 Географія, Мелетій Мітрос, Венеція, 1807

Примітки

Посилання Γαζής Άνθιμος, 1758, Μηλιές Πηλίου — 1828, Ερμούπολη Σύρου, Ελληνομνήμων. Για τον Πίνακα Γεωγραφικό της Ελλάδος βλ. http://issuu.com/pinax.gazis/docs/gazis_20100710versionb Βαγγέλης Σκουβαράς και Κίτσος Μακρής, Αρχαιολογικός και ιστορικός οδηγός Θεσσαλίας. Εκδόσεις Όμηρος, Βόλος 1999, σσ. 66-69.