Марго Сесіль Гойманн (;  — ) — американка німецького походження, яка пережила Голокост. Оскільки вона лесбійка, її вважають першою відомою квір-єврейкою, яка вижила в нацистських концентраційних таборах.

Коли Гойманн було десять років, її разом з молодшою сестрою виключили з державної школи за єврейське походження. 1942 року подружжя Гойманнів відправили до гетто Терезієнштадт. У своєму юнацькому будинку в гетто Гойманн познайомилася з австрійською дівчиною Дітою Нойманн, і між ними почалися таємні інтимні стосунки. 1943 чи 1944 році родини Гойманнів і Нойманн відправили до Аушвіца. Гойманн взяла участь у відборі на примусові роботи, щоб залишитися з Нойманн. Вона більше не бачила своїх батьків і сестру; всі троє загинули в концентраційних таборах.

Групу жінок, відібраних для примусових робіт, відправили до Дессауер-Уфер, а потім до Нойграбена та Тіфштака, усіх підтаборів концентраційного табору Ноєнгамме в місті Гамбург. У квітні 1945 року СС закрив Ноєнгамме, а єврейських жінок відправили до концентраційного табору Берген-Бельзен. 15 квітня 1945 року британські солдати звільнили Гойманн з концентраційного табору Берген-Бельзен.

Два роки навчалась в школі у Швеції, а потім переїхала до США, де вирішила залишитися, бо могла відкрито жити як лесбійка. Вона працювала в рекламному агентстві в Нью-Йорку, а на початку 1950-х років була у стосунках з редакторкою «Нью-Йоркер» Лу Берк. Одружилася з колегою з іншого рекламного агентства, щоб мати дітей. У 1970-х роках після роману з іншою одруженою жінкою вона покинула чоловіка. Пізніше переїхала на південний захід США і розповіла своїй родині про свою орієнтацію.

Біографія Гойманн піддавалася цензурі з боку багатьох архівів, присвячених Голокосту, які спочатку описували Нойманн як її "найкращу подругу", а не романтичну партнерку, попри відверту розповідь про їхні стосунки. Однак інтерв'ю з історикинею Анною Гайковою містило подробиці сексуального життя Гойманн; у червні 2021 року відбулася прем'єра документальної вистави «The Amazing Life of Margot Heuman», заснованої на інтерв'ю Гайкової. Гойманн померла в Аризоні у 2022 році.

Біографія Народилася 17 лютого 1928 року в Гелленталі, Німецький Рейх, недалеко від кордону з Бельгією. Вона жила над універсальним магазином, яким володіли та керували її батьки Карл Гойманн і Йоганна Фалькенштайн Гойманн, а її дідусь жив через дорогу. Коли Гойманн було чотири роки, її родина переїхала до Ліппштадта, де вона навчилася плавати в Ліппе. У неї була молодша сестра Лоре Гойманн.

Переслідування нацистів

Коли Гойманн було дев'ять років, її родина знову переїхала до Білефельда та записала її до державної школи. Її батько працював в Aid Association of German Jews. За рік її разом молодшою сестрою виключили зі школи. Батьки записали їх до єврейської школи, де працювали вчителі, яких звільнили зі шкіл нацисти. Гойманн з дитинства знала, що її приваблюють жінки.

1942 року більшість євреїв Білефельда відправили до таборів смерті, але Гойманни потрапили до гетто Терезієнштадт у червні того ж року або у 1943 році, оскільки батько працював на єврейську організацію. Дітей у Терезієнштадті розміщували в молодіжних будинках, де вони отримували краще харчування та житло. Марго і сестру Лору поселили в різних будинках. У молодіжному будинку Марго познайомилася з австрійкою Дітою Нойманн і вони спали разом і мали інтимні стосунки, але не займалися сексом. Стосунки дівчата приховували

У травні 1943 або 1944 року родину Гойманнів відправили до Аушвіца після того, як Карла Гойманна спіймали на крадіжці їжі. Нойманн і її тітка прибули через кілька днів. Батьки Гойманни не намагалися пройти відбір на примусову працю, оскільки її молодша сестра не змогла б його пройти, але Нойманн і її тітку відібрали, і Гойманн теж спробувала. Групу з приблизно 200 відібраних жінок перевезли поїздом з Аушвіца до концентраційного табору Ноєнгамме. Батько Гойманн помер в Аушвіці, а мати та сестру, вважається, що вбили там або вони померли в концентраційному таборі Штуттгоф. Вона більше нікого з них не бачила після того, як залишила з Аушвіц.

Групу єврейських жінок відправили до Гамбурга, де вони будували укриття для німецьких цивільних осіб і розчищали завали. Ця група, включно з 16-річними Гойманн і Нойманн, була першою, яка прибула до підтабору Ноєнгамме. З липня по вересень 1944 року вони перебували в Дессауер-Уфері, з вересня 1944 року по лютий 1945 року — у Нойграбені, а з лютого по квітень 1945 року — у Тіфштаку. Гойманн і Нойманн спали разом у ліжку в кінці бараків для групи, це хвилювало інших, але тітка Нойманн захищала пару, стверджуючи, що вони ще діти. Гойманн і Нойманн займалися сексом з чоловіками в Ноєнгамме за їжу. На початку квітня 1945 року СС закрив табір, а єврейок відправили до концентраційного табору Берген-Бельзен. Гойманн пройшла 100 км босоніж від Ноєнгамме до Берген-Бельзена за два дні

Пізніше життя 15 квітня 1945 року британські солдати звільнили Гойманн. Вона хворіла на тиф і важила 35 кг при зрості 1,67 м. Вона лежала в лікарні два місяці, потім Шведський Червоний Хрест доправив її до Швеції для відновлення, а Нойманн залишилася. Гойманн залишилася у Швеції, де жила зі шкільним вчителем і навчалася в школі. 1947 року вона переїхала до Нью-Йорка за наполяганням свого дядька по материнській лінії, який хотів зібрати сім'ю разом; вона планувала пожити у США рік, але залишилася, бо могла не приховувати орієнтацію. Після переїзду до США вона змінила написання свого прізвища на «Гойман». У Нью-Йорку вона була нянькою й офіціанткою, а також працювала на фабриці ґудзиків. Мала романтичні стосунки з Лу Берк, яка стала копірайтеркою у «Нью-Йоркері». Вони жили разом у Вест-Вілледжі. На початку 1950-х років їх іноді бачили разом у лесбійських барах у Гринвіч-Вілледжі. Берк допомогала Гойманн покращити її англійську мову.

Гойманн навчалася у Міському коледжі Нью-Йорка, а на початку 1950-х років влаштувалася на роботу в Doyle Dane Bernbach. До виходу на пенсію працювала в рекламній фірмі. 1953 року розійшлася з Берк, бо хотіла мати дітей, вважаючи це обов'язком перед батьками, і розуміючи, що для цього їй доведеться вступити в шлюб з чоловіком. 1952 році вона одружилася з бухгалтером Чарльзом Мендельсоном і народила двох дітей, яких не виховувала у релігійному дусі. Вона повернулася до роботи в рекламі, найнявши темношкіру домогосподарку, а також зав'язала роман з одруженою жінкою, яка жила по сусідству.

У 1970-х роках чоловік Гойманн став залежним від азартних ігор і почав чинити проти неї домашнє насильство?, тому вона кинула його і оформила розлучення у 1976 році. У 88 років Гойманн переїхала на південний захід США і рохповіла своїй родині, що вона лесбійка, що їх не здивувало.

Після Голокосту Гойманн страждала від важкої депресії та роками зверталася до психіатра. 2018 року історикиня Анна Гайкова відвідала її і провела інтерв'ю, в якому Гойманн описала стосунки з Нойманн як романтичні. 2019 року вона відвідала меморіал концентраційного табору Ноєнгамме, де поспілкувалася зі школярами. У 92 роки вона жила в Грін-Вейлі в пустелі Аризони зі своїм собакою. Померла 11 травня 2022 року у лікарні Грін-Вейлі.

Історичне значення Гойманн стала першою відомою жінкою, яка вижила в нацистських концентраційних таборах, попри те, що була і єврейкою, і негетеросексуальною. Вона відкрито говорила про свою сексуальну орієнтацію у кількох інтерв'ю для архівів про Голокост, але в архівах приховували це, натомість описуючи Нойманн як найкращу подругу. У статті про Гойманн у «Der Tagesspiegel» історикиня Анна Гайкова написала, що «трагічно, що гомофобні упередження завадили багатьом квір-єврейкам, які пережили концентраційні табори, залишити свідчення свого життя», стверджуючи, що історія Гойманн була ще важливішою саме тому.

«The Amazing Life of Margot Heuman» Документальна п'єса «The Amazing Life of Margot Heuman», заснована на інтерв'ю Анни Гайкової з Гойманн, прем'єра відбулася під час фестивалю Brighton Fringe у червні 2021 року. У цій одноактній п'єсі режисерки Еріки Г'юз головними героїнями були Гайкова та Гойманн. Гайкову зіграла акторка її віку, тоді як акторці, яку зіграла Гойманн, було трохи більше за двадцять, що приблизно відповідає віку Гойманн під час Голокосту. Під час вистави персонажки ламають четверту стіну.

Виноски

Примітки

Джерела

Посилання