Impossibilium nulla obligatio est, також відома у версії Ad impossibilia nemo obligatur (лат. «ніхто не зобов’язаний до неможливого») — римська юридична максима, яка стала основою однієї з основних засад верховенства права та концепції т. зв. внутрішньої моральності права, і яка означає, що добрий закон не вимагає неможливого від свого адресата. Не повинно існувати конфлікту між бажанням виконати обов’язок діяти відповідно до правових норм та реальною неможливістю його виконання. Ця паремія стосується головним чином зобов’язальних відносин, у формі неможливості виконання.
Цей принцип зустрічається вже в римському праві (Дигести 50, 17, 185).
У німецькому цивільному праві це виражається в тому, що згідно з § 275 абз. 1 BGB вимога про виконання виключається, якщо вона є неможливою для боржника або для будь-кого.
Це не зачіпає можливої вимоги про відшкодування збитків, поряд з якою, за певних умов, може існувати альтернативна вимога про замінну вигоду (лат. stellvertretendes Commodum).
Див. також Латина у праві
Посилання Impossibilium nulla est obligatio (PDF; 269 кБ)