Тоба Спітцер — американська рабинка, письменниця та активістка. Вона є першою відкрито лесбійкою серед рабинів, яка очолила рабинську організацію у США.

Раннє життя та освіта Тоба Спітцер родом з Чеві-Чейз, штат Меріленд, і виросла в нерелігійній єврейській родині. Однак у дитинстві її родина відвідувала хавуру в районі Вашингтона. Вона навчалася в Гарвардському університеті, який закінчила в 1986 році, а потім провела рік у Яффі, Ізраїль, працюючи в «Шляху дружби», позашкільній програмі для єврейських та арабських студентів. Там вона викладала іврит та арабську мови та допомагала у відкритті громадського центру. Після повернення до США вона працювала політичною активісткою у Вашингтоні, округ Колумбія, де займалася реєстрацією молоді для участі у виборах, а також працювала в Jewish Peace Lobby. Там вона допомагала розбудовувати єврейську правозахисну групу, що підтримувала розв’язання ізраїльсько-палестинського конфлікту на основі принципу двох держав. Натхненна доктором Мартіном Лютером Кінгом-молодшим, вона зрозуміла, що хоче, щоб її активізм був пов'язаний з релігією, і в 1992 році вступила до Реконструкціоністського рабинського коледжу . Коли вона вступила до рабинської школи, її попереджали, що відкриті ЛГБТ-випускники не зможуть знайти роботу. Рабинка Шерон Кляйнбаум, яка була відкритою лесбійкою на момент випуску в 1990 році, згадувала, що після закінчення навчання не змогла знайти посаду рабинки в синагозі. Однак коли у 1997 році випустився курс Спітцер, трьох відкритих ЛГБТ-рабинів — двох лесбійок і одного гея — найняли громади, які пройшли серію воркшопів, розроблену реконструкціоністським рухом. Її метою було допомогти громадам стати відкритішими до рабинів-геїв і рабинок-лесбійок.

Кар'єра З 1997 року Спітцер служить рабинкою Congregation Dorshei Tzedek у Вест-Ньютоні, штат Массачусетс. На той час громада налічувала 37 домогосподарств, більшість із яких становили гетеросексуальні пари, що жили в Ньютоні. У 2012 році вона вже налічувала 190 домогосподарств і мала різноманітніший склад, зокрема геїв і лесбійок, неодружених людей та одиноких батьків. Оскільки члени громади також відрізнялися за економічним становищем, синагога розробила систему членських внесків, за якою кожен мав сплачувати мінімальну суму, а людей із вищими доходами просили додатково сплачувати від 0,09 до 1,6 % свого доходу. До 2024 року синагога зросла приблизно до 260 домогосподарств.

У 2007 році її обрали на дворічний термін президенткою Reconstructionist Rabbinical Association. Вона стала першою відкритою лесбійкою серед рабинів, яка очолила національну рабинську асоціацію у США. Вона високо оцінила свою деномінацію за сміливість і толерантність. і вважала, що це призначення сприяло тому, що Newsweek у 2007 та 2008 роках назвав її однією з 50 найвпливовіших рабинів у Сполучених Штатах Вона також була включена до списків Forward «Forward 50» (2007) та «50 жінок-рабинів, які змінюють світ на краще» (2010).

Для Спітцер її рабинат є продовженням її відданості миру та справедливості. Вона відома своєю діяльністю, спрямованою на мирне врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту, а також роботою у сфері економічної справедливості з такими організаціями, як Jewish Funds for Justice, нині Bend the Arc. Вона обіймала посаду скарбника організації «Truah: the Rabbinic Call for Human Rights» у дорадчій раді J Street та була співголовою бостонського відділення рабинського кабінету J Street. У 2015 році вона отримала «Нагороду миру Елізабет Вайнер Марк» від організації «Американці за мир зараз», а в 2024 році була удостоєна «Нагороди рабинського героя за права людини» від Truah . У квітні 2024 року вона була серед приблизно 30 рабинів із групи Rabbis for Ceasefire, які намагалися доставити продукти харчування до Гази, але були зупинені біля кордону між Газою та Ізраїлем. Спітцер зазначила, що визволення євреїв і палестинців взаємопов’язані.

Спітцер писала есеї та проповіді, деякі з яких опубліковані на сайтах Reconstructing Judaism і Congregation Dorshei Tzedek. Вона є авторкою книги «Бог тут: переосмислення божественного» (2022). Починаючи з 2007 року з нею зв’язувалися літературні агенти, які читали її проповіді онлайн і вважали, що з них може вийти книжка. У 2011 році вона зустрілася з ними й зрозуміла, що вони хотіли, аби вона написала книжку про Бога. Книжка ''God is Here'' має на меті зробити божественне доступнішим через метафори з природи, зокрема води, вогню та каменю. У ній наголошується на практичних духовних практиках і переосмисленій мові для розмови про Бога, покликаних підтримувати й скеровувати людей на їхньому духовному шляху. Поєднуючи особисті історії з ідеями юдейської традиції та сучасних джерел, книжка пропонує різні шляхи для переживання божественного й встановлення зв’язку з ним.

Посилання

Зовнішні посилання

Біографія Шпітцера, Доршеї Цедек