«Книга істини» () — збірка малюнків французького живописця-пейзажиста Клода Лоррена, який працював в Італії. Малюнки відтворюють мальовничі оригінали самого художника.
Історія Книга зберігається в Британському музеї в Лондоні, раніше, в 1720—1957 роках, належала герцогам Девонширським. Малюнки були відтворені в гравюрах англійським рисувальником та гравером, майстром техніки мецо-тинто Річардом Ірломом у період 1774—1777 років. Книга мала значний вплив на багатьох художників, переважно через особливе значення пейзажного живопису Клода Лоррена. Назва «Liber Veritatis», очевидно, була придумана для гравюр, але потім її почали використовувати й для малюнків.
Малюнки в книзі, як і більшість малюнків Клода Лоррена, виконані пером і пензлем — аквареллю і коричневою або сірою сепією, іноді в поєднанні з невеликою кількістю білил і золотистим або синім тоном. Оригінальна книга є своєрідним альбомом для малювання, що складається з білих і блакитних сторінок, які чергуються по чотири, із середнім розміром сторінки 19,4 на 25,7 см.
Клод Лоррен почав свій альбом з автопортрета, потім відводив кожному малюнку, що відтворює конкретну картину, сторінку, зазвичай відзначаючи кілька деталей на зворотному боці малюнка: номер посилання, підпис, ім'я покровителя і звідки він родом (якщо місцевий) та, іноді, пояснення сюжету. За кілька років він почав додавати дати. У такий спосіб було відтворено 195 картин. Є також два рукописні покажчики, принаймні перший з них вважається написаним самим КлодомBritish Museum collection database .
Подібні записи про творчість художника в цей або раніший періоди зустрічаються дуже рідко і вкрай важливі для істориків мистецтва. Клод розповів своєму біографу Філіппо Бальдінуччі, якому він показав книгу в кінці свого життя, що він зберігає записи як захист від фальсифікаторів, що видають свої роботи за його, що вже траплялося. З роками малюнки ставали дедалі складнішими, поки «книга не стала його найціннішим надбанням і практично самоціллю як витвір мистецтва».
«Книга істини» має величезне іконографічне значення для вивчення еволюції творчості художника, походження багатьох картин та його сюжетів. Малюнки «Liber Veritatis» є не лише свідченням завершених робіт, а й фіксацією підготовчих ескізів та моделей, які часто робили Клод та інші художники до або під час роботи над живописом. Такі «малюнки для запису» зазвичай важко відокремити від підготовчих етюдів, але систематичний підхід Клода Лоррена до творчості є винятковим. Остання картина Клода, «Асканій, що полює на оленя Сільвіни» (1682, Музей Ешмола, Оксфорд), була не закінчена і не фігурує в книзі; за припущеннями дослідників, на момент смерті художника вона все ще стояла на мольберті, тому малюнок для книги ще не був готовий.
У книзі представлені не всі картини, які зараз сприймаються як роботи Клода Лоррена. Оновлення книги, що почалося в 1635, протягом перших двох років, схоже, було доволі безладним. Менші роботи та другі версії сюжету, які часто створював Клод, іноді опускаються. Серія, мабуть, почалася з окремих аркушів, але незабаром Клод зброшурував готові та багато порожніх аркушів у книгу. Оригінальна книга, мабуть, була завершена на LV 185 25 березня 1675, як зазначено в примітці Клода Лоррена на зворотному боці, але потім додали й інші аркуші.
Подальша історія Спеціально згадавши у своєму заповіті про незавершену «Книгу істини», Клод залишив книгу своїй прийомній дочці Аньєзі (яку дослідники вважають його справжньою дочкою від служниці). Вірогідно, вона померла до 1716 року, і спадщина перейшла до племінника Клода Жозефа. Близько 1717 року, ймовірно в Парижі, було додано другий покажчик французькою мовою, в якому були зазначені власники картин. На початку 1720-х років книгу придбав Вільям Кавендіш, 2-й герцог Девонширський. Книга зберігалася в будинку герцогів у Лондоні, де її 1835 року її побачив німецький історик мистецтва та колекціонер Густав Фрідріх Вааген. Проте для художників книга залишалася невідомою, і подальша друкована версія стала справжнім одкровенням для школи англійського пейзажного живопису, що інтенсивно розвивалася. Завдяки обмеженому доступу малюнки збереглися у «виключно хорошому» стані, попри те, що папір був тонким.
До кінця XVIII століття книгу розібрали, аркуші змонтували окремо і помістили в нову палітурку. Кріплення з цукрового паперу було зрізано, щоб можна було бачити зворотний бік аркушів. До книги додали ще п'ять малюнків Клода, тепер книга мала всього 200 малюнків.
До 1850 року книгу перемістили в Чатсуорт-хаус у Дербіширі, заміський маєток герцогів Девонширських. У 1957 році книгу передали державі в рамках врегулювання податку на спадок після смерті 9-го герцога і помістили в Британський музей. «Liber Veritatis» була представлена фотографіями деяких сторінок на першій виставці Клода Лоррена в 1969 році в Ньюкасл-апон-Тайн і в Лондоні.
Лондонський видавець Джон Бойделл доручив Річарду Ірлому, провідному англійському граверу, скопіювати всі 200 малюнків у вигляді гравюр, які були опубліковані з 1774 по 1777, коли також опублікували зібрання малюнків у двох томах під назвою «Liber Veritatis». Повна назва збірки гравюр: "Збірка з двохсот гравюр за оригінальними малюнками Клода ле Лоррена з колекції його світлості герцога Девонширського, виконані Річардом Ірломом у манері та смаку малюнків…. з написом на реверсі … "(A Collection of Two Hundred Prints, After the Original Designs of Claude le Lorrain, in the Collection of His Grace the Duke of Devonshire, Executed by Richard Earlom, in Manner and Taste of the Drawings …. with inscription on the reverses…). Ще один том зі 100 гравюр за іншими малюнками Клода Лоррена з різних британських колекцій додали у 1819 році, також із використанням як назва «Liber Veritas».
При виготовленні гравюр використовувалася техніка офортного штриха для відтворення ліній, зроблених Клодом Лорреном у малюнку пером, та техніка мецо-тинто для відтворення розмивання чорнила та сепії, що дозволило максимально наблизитися до оригіналів. У кольорі гравюри відтворювали коричневий тон малюнків, ігноруючи синій колір половини оригінальних сторінок. Відбитки мали величезний успіх, були перевидані, а пластини перероблені для детальніших репродукцій. Вони були рекомендовані як зразки для копіювання і вплинули, зокрема, на техніку англійських художників-акварелістів, наприклад Френсіса ТаунаWilcox T. Francis Towne, 1997. excerpted by the British Museum .
Ще один повний набір гравюр опублікував Лудовіко Караччоло у Римі у 1815 році. Всі сторінки були відтворені в книзі Майкла Кітсона про «Liber Veritatis», і тепер всі вони доступні онлайн на вебсайті Британського музею.
«Liber Veritatis» надихнула англійського живописця Вільяма Тернера на створення своєї «Liber Studiorum» (Книги досліджень), збірки з 71 гравюри за мотивами власних картин та акварелей, надрукованих з 1807 по 1819 рік. Деякі пізніші художники прийняли назву «Liber Veritatis» для власних подібних збірок, записів своїх творів, зокрема голландський пейзажист Андреас Шелфгаут (1787—1870) і швейцарський художник Ежен Бернан (1850—1921).
Аркуші з «Liber Veritatis»
Примітки
Література Kitson, Michael (1969), The Art of Claude Lorrain (exhibition catalogue), 1969, Arts Council of Great Britain Lambert, Susan, The Image Multiplied; Five centuries of printed reproductions of paintings and drawings, p. 112, 1987, Trefoil Publications, London, Sonnabend, Martin and Whiteley, Jon, with Ruemelin, Christian. 2011. Claude Lorrain: The Enchanted Landscape. Farnham: Lund Humphries; in association with the Ashmolean Museum, Oxford. Stein, Perrin, French Drawings: Clouet to Seurat, 2005, British Museum Press, Wilcox, T., Francis Towne, 1997, excerpted by the British Museum Wine, Humphrey, National Gallery Catalogues (new series): The Seventeenth Century French Paintings, 2001, National Gallery Publications Ltd,