Річард Абель Масґрейв (англ. Richard Abel Musgrave; 14 грудня 1910 — 15 січня 2007) — американський економіст німецького походження, який став одним із фундаторів сучасної теорії суспільних фінансів. Його найбільш цитованою працею є «Теорія суспільних фінансів» (, 1959), яку наукова спільнота характеризує як перший системний англомовний трактат у цій галузі та визначний концептуальний внесок у фіскальну теорію повоєнного періоду.

Біографія Ранні роки та освіта Масґрейв народився в місті Кенігштайн-ім-Таунус (Німеччина) в родині письменника та перекладача Курта Абеля Масґрейва, який за фахом був хіміком. Його дід по батьковій лінії, відомий професор лінгвістики Берлінського інституту Гумбольдта Карл Абель, а також бабуся по матері мали єврейське коріння, проте згодом навернулися в християнство. У юності Річард захоплювався літературою та планував побудувати кар'єру театрального режисера, але під час навчання зацікавився філософією та економікою.

Він здобував вищу освіту в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана та Гейдельберзькому університеті, який успішно закінчив у 1933 році, отримавши диплом економіста (). Через прихід до влади націонал-соціалістів емігрував до США, де продовжив навчання в Гарвардському університеті. У 1937 році захистив дисертацію й здобув ступінь доктора філософіфої (Ph.D.) під науковим керівництвом видатного кейнсіанця Елвіна Гансена.

Академічна та урядова кар'єра Після здобуття наукового ступеня Масґрейв упродовж чотирьох років працював економістом-дослідником у Федеральній резервній системі США. Згодом викладав у кількох провідних американських університетах, зокрема в Мічиганському університеті, де з 1951 по 1959 рік здійснив левову частку досліджень для свого головного економічного трактату.

Він регулярно залучався як фіскальний радник уряду США та міжнародних інституцій. У 1965 році повернувся до Гарвардського університету на посаду професора політичної економії факультету мистецтв і наук та Школи права. Також тривалий час обіймав посаду головного редактора престижного наукового часопису Quarterly Journal of Economics.

Його академічний підручник «Суспільні фінанси в теорії та практиці» (, 1973), написаний у співавторстві з дружиною Пеггі Брюер Масґрейв, залишався базовим посібником для багатьох поколінь студентів-економістів у Сполучених Штатах. Масґрейв помер 15 січня 2007 року в місті Санта-Крус (штат Каліфорнія).

Науковий внесок Масґрейв докорінно трансформував сутність аналізу державних фінансів у 1950–1960-х роках. До його робіт ця дисципліна мала описовий та суто інституційний характер, натомість він інтегрував у неї аналітичний інструментарій мікроекономіки та кейнсіанської макроекономіки для вивчення системних ефектів оподаткування.

У своїй класичній праці «Теорія добровільного обміну в суспільному господарстві» (, 1939) він запропонував концептуальну рамку, яка згодом еволюціонувала в так звану трифункціональну модель суспільних фінансів Масґрейва. Відповідно до цієї моделі, економічну діяльність уряду та структуру бюджету слід розділяти на три автономні функціональні гілки: Алокаційна гілка () — відповідає за ефективне розміщення ресурсів у тих сферах, де механізми вільного ринку, на думку прихильників державного регулювання, зазнають фіаско (насамперед у виробництві суспільних благ). Розподільча гілка () — спрямована на коригування розподілу доходів і багатства в суспільстві з метою досягнення нормативно визначеної «справедливості». Стабілізаційна гілка () — використовує інструменти фіскальної політики для забезпечення високого рівня зайнятості, завантаження потужностей та стабільності загального рівня цін.

У статті «Множинна теорія бюджетного визначення» (1957) Масґрейв запровадив в економічний обіг поняття мериторних благ () та протилежних їм демериторних благ. Мериторними є товари чи послуги, індивідуальне споживання яких приватними особами відстає від оптимального з погляду суспільства (наприклад, освіта, охорона здоров'я, cultural заходи), через що країна має субсидувати чи стимулювати їх виробництво.

Завдяки європейській освіті Масґрейв вільно орієнтувався в працях німецької (традиції соціології фінансів — ), австрійської, італійської та шведської шкіл політичної економії, завдяки чому зміг здійснити масштабний синтез континентальної фінансової думки з американським неокласичним мейнстримом.

Критика з позицій Австрійської школи Концепції Масґрейва, особливо його трифункціональна модель суспільних фінансів та теорія мериторних благ, є класичним об'єктом фундаментальної критики з боку представників Австрійської економічної школи. У працях австрійських дослідників Масґрейв постає як один із найвидатніших представників неокласичної теорії державних фінансів, чий підхід до аналізу суспільного сектору суперечить методологічним засадам праксеології та каталактики.

Головні напрямки критики масґрейвівської фіскальної парадигми в літературі АЕШ зводяться до таких фундаментальних аспектів:

Ігнорування суб'єктивного розуміння витрат. Підхід Масґрейва до аналізу державних фінансів та оподаткування базується на калькуляції об'єктивних витрат. Проте з погляду методологічного індивідуалізму, витрати завжди є суб'єктивними оцінками альтернативних можливостей, які робить людина діюча (Homo agens). Дослідники наголошують, що саме суб'єктивна теорія витрат докорінно відрізняє австрійську традицію та близьку до неї теорію суспільного вибору (англ. Public Choice) Джеймса Б'юкенена від об'єктивістських моделей таких економістів, як Пол Самуельсон та Річард Масґрейв.

Авторитарність «функції суспільного добробуту». У неокласичній теорії суспільних фінансів, яку репрезентує Масґрейв, прикладний економіст бере на себе роль конструктора так званої «функції суспільного добробуту» та виступає в ролі технократичного радника для «освіченого деспота». За такої моделі функція суспільного блага будується умоглядно, навіть якщо реальні платники податків не мають жодного впливу на її структуру чи на вибір фіскальних інструментів. В австрійській літературі такий підхід визнано за своєю суттю авторитарним, оскільки в ім'я максимізації певної штучної концепції «загального блага» він повністю ігнорує реальну суб'єктивну цінність (англ. subjective value) та вподобання індивідів, які складають суспільство.

Упередженість щодо державних механізмів («провали ринку»). Аналізуючи аргументи Масґрейва на користь державного забезпечення суспільних благ, представники АЕШ вказують на методологічну асиметрію його підходу. Попри те, що Самуельсон і Масґрейв формально визнають наявність складних організаційних та політичних проблем під час фінансування благ через бюджет, у їхніх працях панує апріорне припущення (англ. presumption), що політичний механізм інтервенціонізму (англ. interventionism) за будь-яких умов виявиться ефективнішим за ринок, а проблема «провалів ринку» (англ. market failure) автоматично виправдовує фіскальне втручання.

Помилкові припущення щодо раціональності й реакції платників податків. Масґрейвівська модель розглядає платника податків спрощено — як пасивного суб'єкта, якого країна просто ставить перед фактом зміни його фінансового становища після сплати податків. Поза увагою неокласиків залишається той факт, що платники податків оцінюють самі податкові інструменти суб'єктивно й керуються багатьма різними мотивами, які не збігаються з математичними розрахунками прикладних економістів добробуту. Нав'язування урядом фіскальних рішень руйнує цінові сигнали та спотворює природний спонтанний порядок (англ. spontaneous order) вільного ринку.

Знаменита наукова дискусія Масґрейва з Б'юкененом (опублікована у формі монографії «Суспільні фінанси та суспільний вибір: два протилежні бачення країни», 1999) остаточно закріпила це розходження: якщо Масґрейв розглядає країну як інструмент доброзичливого виправлення ринкових недосконалостей, то австрійська школа розглядає подібні патерналістські спроби як зазіхання на суверенітет споживача, що підміняє добровільний ринковий вибір примусом з боку бюрократичного апарату.

Вибрані праці (у співавторстві з Дж. Б'юкененом), 1999. The Theory of Public Finance: A Study in Public Economy, 1959. Public Finance in Theory and Practice (у співавторстві з П. Масґрейв), 1973. The voluntary exchange theory of public economy, 1939. A multiple theory of budget determination, 1957.

Примітки

Література Buchanan, J. M., & Musgrave, R. A. (1999). Public Finance and Public Choice: Two Contrasting Visions of the State. MIT Press. DiLorenzo, T. J. (1990). The Subjectivist Roots of James Buchanan's Economics. The Review of Austrian Economics, 4, 180–195. Hummel, J. R. (1990). National Goods versus Public Goods: Defense, Disarmament, and Free Riders. The Review of Austrian Economics, 4, 88–122. Musgrave, R. A. (1959). The Theory of Public Finance: A Study in Public Economy. McGraw-Hill. Musgrave, R. A., & Musgrave, P. B. (1973). Public Finance in Theory and Practice. McGraw-Hill. Musgrave, R. A., & Peacock, A. T. (Eds.). (1958). Classics in the Theory of Public Finance. Macmillan.