Олексій Сергійович Кузьмук (14 лютого 1978, смт Ворзель, Київська область — 25 червня 2026, Київ) — український історик, архівіст. Кандидат історичних наук (2005), дослідник історії Української православної церкви та козаччини у XVII—XVIII ст.
Біографічні відомості
У 1995 р. закінчив Український гуманітарний ліцей та вступив до історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Далі — аспірантура та написання кандидатської дисертації під керівництвом проф. В. Ульяновського «Військо Запорозьке Низове і київські чоловічі монастирі в XVII—XVIII ст.: еволюція взаємовідносин», яку успішно захистив у 2005 році.
У 2010 р. проходив навчання в Університеті імені Зріні Міклоша (м. Будапешт, Угорщина).
Трудовий шлях розпочав у 2005 р. в Київському обласному державному центрі охорони пам'яток історії, археології та мистецтва. З 2007 по 2010 рр. — науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень.
З 10 січня 2012 працював в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ, спочатку старшим науковим співробітником, а згодом завідувачем сектору відділу довідкового апарату та обліку документів, де займався організацією роботи сектору, вдосконаленням описів фондів архіву, написанням наукових досліджень за документами архіву, тощо. Прийшовши одного разу до архіву, Олексій на все своє життя лишився в ньому і як працівник і як дослідник: розбирав фонди, готував описи, покажчики та довідники, публікував документи, досліджував питання історії Української православної церкви та козаччини у XVII—XVIII ст. і регулярно публікував результати своїх наукових досліджень, виступав на конференціях.
З 2020 також був за сумісництвом науковим співробітником Міжнародного інституту афонської спадщини.
Протягом 2023—2024 р. працював завідувачем архіву Національного музею народної архітектури та побуту України.
У січні 2025 р. приєднався до колективу Державного архіву м. Києва і опікувався питаннями забезпечення збереженості документів, упорядкування фондів, створення довідкового апарату.
Протягом всього часу навчання та трудової діяльності щороку їздив на волонтерських засадах до археологічних експедицій: «Генуезька фортеця» в м. Судак (АР Крим), археологічний комплекс «Острів» у с. Пугачівка (Черкаська обл.), у смт Меджибіж (Хмельницька область), у м. Києві (Михалівський-Золотоверхий монастир, Поділ, Кудрявець, Феофанія) та інших місць.
Мешкав у Києві на Борщагівці. Гарно малював.
Наукова діяльність
Його дослідження були присвячені переважно історії духовно-культурної спадщини України, зокрема духовній спадщині козацтва та «козацьких монастирів», серед яких він найбільше присвятив Києво-Межигірському монастирю та Києво-Печерській Лаврі.
Багато зусиль доклав археографічному опрацюванню та підготовці до видання синодиків печерної Введенської церкви Києво-Печерської лаври та Києво-Межигірського монастиря; підготовці до видання документів монастирських та світських установ XVII—XХ ст. Працював над вдосконаленням і описом архівних фондів Київської духовної консисторії, Києво-Печерської лаври, Київського поштово-телеграфного округу та військових поселень Слобожанщини.
Праці
Був автором понад 70 наукових праць, присвячених історії київських монастирів, козацтва та культурної політики.
Найбільш відомі його праці: «Козацьке благочестя»: Військо Запорозьке Низове і київські чоловічі монастирі в ХVІІ-ХVІІІ ст.: еволюція взаємовідносин (Київ: Стилос, 2006. — 171 с. : іл.); «Межигірська старовина: нариси з історії Києво-Межигірського в ім'я Преображення Господнього чоловічого монастиря в XVI—XVІII століттях» (Київ, 2014. — 624 с.; друге видання — Київ, 2017. — 632 с.); «Києво-Межигірський чоловічий монастир» (Київ, 2019); «Бібліотека Межигірського монастиря XVII—XVIII cт.: історія та аналіз книгозбірні»; «Поменник Межигірського монастиря: публікація рукописної пам'ятки XVII ст.»; «Опис архіву Межигірського монастиря»; «Ставропігійний статус Межигірського монастиря у XVII—XVIII cт.»; «Січовий побут православних монахів у XVIII ст.»; «Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври»; «Начальники січових церков (До історії церковного устрою Нової Січі)»; «Запорожці — паломники до київських святинь»; «Приписні монастирі Києво-Печерської Лаври: джерела та проблеми дослідження».
Джерела і посилання Кузьмук О. Межигірська старовина: нариси з історії Києво-Межигірського в ім'я Преображення Господнього чоловічого монастиря в XVI—XVІII століттях. 2-ге видання. — К.: Видавець Олег Філюк, 2017. — 632 с. Олексій Кузьмук. Зображення сакральних споруд Київської губернії ХІХ століття у матеріалах фонду 127 ЦДІАК України Як козаки Богу молились: історик Олексій Кузьмук про міфи і факти релігійності козаків // Громадське радіо Відомий історик знайшов старовинний «пом'яник» Межигіського монастиря // Вечірній Київ