Дискусії щодо ядерної зброї стосуються суперечок навколо загрози, використання та накопичення ядерної зброї. Ще до того, як була розроблена перша ядерна зброя, вчені, які брали участь у Манхеттенському проєкті, мали різні думки щодо її використання. Єдиний раз, коли ядерна зброя була застосована у війні, був на завершальних етапах Другої світової війни, коли бомбардувальники B-29 Superfortress США скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму та Нагасакі на початку серпня 1945 року. Роль бомбардувань у капітуляції Японії та етичне виправдання цих бомб США були предметом наукових та популярних дискусій протягом десятиліть.
Ядерне роззброєння стосується як акту скорочення або ліквідації ядерної зброї, так і кінцевого стану світу, вільного від ядерної зброї. Прихильники роззброєння зазвичай апріорі засуджують загрозу або використання ядерної зброї як аморальну та стверджують, що лише повне роззброєння може усунути можливість ядерної війни. Критики ядерного роззброєння стверджують, що воно підірве стримування та зробить звичайні війни більш ймовірними, більш руйнівними або і тим, і іншим. Дебати стають значно складнішими, якщо розглядати різні сценарії, наприклад, повне чи часткове або одностороннє чи багатостороннє роззброєння.
Поширення ядерної зброї є пов'язаною проблемою, що насамперед стосується набуття ядерної зброї новими державами, внаслідок чого зростає ризик ядерної війни, спричиненої регіональними конфліктами. Поширення ядерних технологій, особливо технологій ядерного паливного циклу, які дають змогу виробляти придатні для створення ядерної зброї матеріали, такі як високозбагачений уран і плутоній, посилює ризик ядерного розповсюдження. Таку форму розповсюдження часто називають горизонтальним розповсюдженням, щоб відрізнити її від вертикального розповсюдження, тобто нарощування ядерних арсеналів держав, які вже володіють ядерною зброєю.
Історія
Манхеттенський проєкт Оскільки Манхеттенський проєкт вважався «цілком секретним», публічного обговорення використання ядерної зброї не велося, і навіть в уряді США знання про бомбу були вкрай обмеженими. Однак, ще до того, як була розроблена перша ядерна зброя, вчені, які брали участь у Манхеттенському проєкті, розділилися в думках щодо її використання.
Доповідь Франка 2 червня 1945 року Артур Комптон, керівник Металургійної лабораторії Манхеттенського проєкту, також відомої як Метеографічна лабораторія, в Чиказькому університеті, проінформував своїх співробітників про останню інформацію від Тимчасового комітету, який розробляв плани використання атомної бомби для примусу до капітуляції Японії. У відповідь на брифінг Комітет Метеографічної лабораторії з соціальних та політичних наслідків атомної бомби під головуванням Джеймса Франка написав Доповідь Франка. У звіті, до якого також внесли свій внесок Лео Сілард та Гленн Т. Сіборг, стверджувалося, що замість використання проти міста першу атомну бомбу слід «продемонструвати» японцям у безлюдній місцевості. З цією рекомендацією не погодилися військові командири, Цільовий комітет Лос-Аламоса (що складався з інших вчених) або політики, які брали участь у використанні цієї зброї.
У звіті також стверджувалося, що для запобігання гонці ядерних озброєнь та дестабілізації світового порядку існування цієї зброї має бути оприлюднено, щоб спільний міжнародний орган міг взяти під контроль атомну енергетику:
Петиція Сіларда 70 вчених, залучених до Манхеттенського проєкту, багато з яких були з Метеографічної лабораторії, частково представлених Лео Сілардом, у липні 1945 року подали петицію президенту Гаррі Трумену. У петиції Сілард закликали Трумена використати атомну бомбу лише за умови оприлюднення повних умов капітуляції, а Японія, повністю володіючи фактами, все ще відмовиться капітулювати.У петиції також містилися застереження щодо необхідності врахування майбутніх наслідків рішення про використання атомної бомби, включаючи ймовірність швидкої гонки ядерних озброєнь та погіршення глобальної безпеки, і прохання запобігти такій ситуації, якщо це можливо.
Хіросіма і Нагасакі Атомна бомба «Літл Бой» була підірвана над японським містом Хіросіма 6 серпня 1945 року. Вибух з потужністю, еквівалентною 12 500 тонн тротилу, вибухова хвиля та теплова хвиля бомби зруйнували майже 50 000 будівель (включаючи штаб 2-ї Генеральної армії та П'ятої дивізії) та вбили приблизно 75 000 людей, серед яких 20 000 японських солдатів та 20 000 корейців. Детонація атомної бомби « Товстун » сталася над японським містом Нагасакі через три дні, 9 серпня 1945 року, знищивши 60% міста та вбивши приблизно 35 000 людей, серед яких 23 200–28 200 японських цивільних працівників боєприпасів та 150 японських солдатів. Роль бомбардувань у капітуляції Японії та етичне виправдання їх США були предметом наукових та популярних дискусій протягом десятиліть.
Дж. Семюел Вокер припускає, що
Після війни Після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі світові запаси ядерної зброї зрослиMary Palevsky, Robert Futrell, and Andrew Kirk. Recollections of Nevada's Nuclear Past UNLV FUSION, 2005, p. 20., і ядерна зброя була підірвана понад дві тисячі разів для випробувань та демонстрацій. Країни, які, як відомо, підривали ядерну зброю та визнають володіння такою зброєю, це (хронологічно) Сполучені Штати, Радянський Союз (який посів місце ядерної держави після Росії), Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан та Північна Корея.
На початку 1980-х років відродження гонки ядерних озброєнь спричинило виникнення народного руху за ядерне роззброєння. У жовтні 1981 року 500 000 людей вийшли на вулиці кількох міст Італії, понад 250 000 людей протестували в Бонні, 250 000 демонстрували в Лондоні, а 100 000 пройшли маршем у БрюсселіDavid Cortright (2008). Peace: A History of Movements and Ideas, Cambridge University Press, p. 147.. Найбільший антиядерний протест відбувся 12 червня 1982 року, коли один мільйон людей продемонстрував у Нью-Йорку проти ядерної зброїJonathan Schell. The Spirit of June 12 The Nation, July 2, 2007.David Cortright (2008). Peace: A History of Movements and Ideas, Cambridge University Press, p. 145.1982 - a million people march in New York City . У жовтні 1983 року майже 3 мільйони людей по всій Західній Європі протестували проти розгортання ядерних ракет і вимагали припинення гонки озброєньDavid Cortright (2008). Peace: A History of Movements and Ideas, Cambridge University Press, p. 148..
Аргументи За сценарієм повного багатостороннього роззброєння ядерна війна неможлива. За сценаріями часткового роззброєння існують розбіжності щодо того, як зміниться ймовірність ядерної війни. Критики ядерного роззброєння стверджують, що воно підірве здатність урядів погрожувати достатньою відплатою у разі нападу, щоб стримати агресію проти них. Застосування теорії ігор до питань стратегічної ядерної війни під час холодної війни призвело до появи доктрини взаємно гарантованого знищення (MAD), концепції, розробленої Робертом Макнамарою та іншими в середині 1960-х роківElliot, Jeffrey M. and Robert Reginald. (1989). The Arms Control, Disarmament, and Military Security Dictionary, Santa Barbara: ABC-CLIO, Inc.. Теоретично вважалося, що її успіх у запобіганні ядерній війні залежить від «готовності в будь-який час до, під час або після нападу знищити супротивника як функціонуюче суспільство»Gertcher, Frank L., and William J. Weida. (1990). Beyond Deterrence, Boulder: Westview Press, Inc..
Ті, хто вважає, що уряди повинні розвивати або підтримувати можливості ядерного удару, зазвичай виправдовують свою позицію посиланням на холодну війну, стверджуючи, що «ядерний мир» був результатом того, що як США, так і СРСР мали можливість завдати удару у відповідь у взаємному порядку.
З кінця Холодної війни теорії стримування в міжнародних відносинах отримали подальший розвиток та узагальнення в концепції парадокса стабільності-нестабільності Прихильники роззброєння ставлять під сумнів припущення, що політичні лідери є раціональними суб'єктами, які ставлять захист своїх громадян вище за інші міркування, та підкреслюють, як пізніше визнав сам Макнамара з ретроспективним оглядом, нераціональний вибір, випадковість та випадковість, які відіграли значну роль у запобіганні ядерній війні, як, наприклад, під час Карибської кризи 1962 року та кризи Able Archer 83 1983 рокуJames G Blight, Janet M. Lang. The Fog of War: Lessons from the Life of Robert S. McNamara, page 60.. Таким чином, вони стверджують, що докази переважають теорію, а теорії стримування не можуть бути узгоджені з історичними даними.
Кеннет Волтц висловився на користь подальшого розповсюдження ядерної зброї. У випуску журналу «Foreign Affairs» за липень 2012 року Волтц не погодився з думкою більшості американських, європейських та ізраїльських коментаторів та політиків, що ядерний Іран був би неприйнятним. Натомість Волтц стверджує, що це, ймовірно, було б найкращим можливим результатом для відновлення стабільності на Близькому Сході, оскільки це збалансувало б регіональну монополію Ізраїлю на ядерну зброю.
Професор Джон Мюллер з Університету штату Огайо, автор книги «Атомна одержимість, також відкинув необхідність втручання в ядерну програму Ірану та висловив думку, що заходи щодо контролю над озброєннями є контрпродуктивнимиBloggingheads.tv from 19:00 to 26:00 minutes. Під час лекції 2010 року в Університеті Міссурі, яку транслював C-Span, доктор Мюллер також стверджував, що загроза від ядерної зброї, включаючи загрозу від терористів, була перебільшена в популярних ЗМІ та посадовцями.
На противагу цьому, різні американські урядовці, включаючи Генрі Кіссінджера, Джорджа Шульца, Сема Нанна та Вільяма Перрі, які обіймали посади в період Холодної війни, зараз виступають за ліквідацію ядерної зброї, вважаючи, що доктрина взаємного радянсько-американського стримування застаріла, а залежність від ядерної зброї для стримування стає дедалі небезпечнішою та менш ефективною з моменту закінчення Холодної війниGeorge P. Shultz, William J. Perry, Henry A. Kissinger and Sam Nunn. A World Free of Nuclear Weapons Wall Street Journal, January 4, 2007, page A15..
У статті, опублікованій у The Economist у 2011 році, аналогічно стверджувалося, що ризики є особливо високими в умовах суперництва між відносно новими ядерними державами, які не мають механізмів стримування та гарантій безпеки, сформованих у відносинах між США та Радянським Союзом. Додаткові загрози, на думку видання, пов'язані з появою держав-ізгоїв, таких як Північна Корея (і, можливо, у перспективі Іран), що володіють ядерною зброєю, а також із задекларованими намірами терористичних угруповань викрасти, придбати або самостійно створити ядерний вибуховий пристрій.
Див. також Договір про всеохопну заборону ядерних випробувань Дебати щодо атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі Глобальний катастрофічний ризик Міжнародний день боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї Список ядерної зброї Без першого використання N-й експеримент з країною Ядерний переломний момент Ядерне табу Три неядерні принципи Японії Дебати щодо видобутку урану
Посилання
Додаткова література
М. Кларк та М. Моулам (ред.) (1982). Дебати щодо роззброєння, Routledge та Kegan Paul. Кук, Стефані (2009). У руках смертних: повчальна історія ядерної ери, Black Inc. Фальк, Джим (1982). Глобальне поділ: битва за ядерну енергетику, Oxford University Press. Мерфі, Артур В. (1976). Суперечка щодо ядерної енергетики, Prentice-Hall. Малхейрос, Таня. Brasiliens geheime Bombe: Das brasilianische Atomprogramm. Переклад: Марія Консейсао да Коста та Паулу Карвалью да Сілва Філью. Франкфурт-на-Майні: Report-Verlag, 1995. Малхейрос, Таня. Brasil, a bomba oculta: O program Nuclear Brasileiro . Ріо-де-Жанейро: Gryphus, 1993. Малхейрос, Таня. Histórias Secretas do Brasil Nuclear . (WVA Editora; ) Вокер, Дж. Семюел (2004). Три-Майл-Айленд: ядерна криза в історичній перспективі, Видавництво Каліфорнійського університету. Вільямс, Філ (ред.) (1984). Ядерні дебати: проблеми та політика, Routledge & Keagan Paul, Лондон.