Ян Кантій Мошинський гербу Наленч ( 19 вересня 1737, Варшава) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, крайчий великий коронний (1729), підскарбій надвірний (1729—1736) і великий коронний (1736—1737); староста ґостинінський (1726), іновлодзький (1726—1737), уцсьцький (1731—1737); кавалер ордену Білого Орла.

Життєпис Ян Кантій народився, ймовірно, близько 1690 року, в бідній шляхетській сім'ї скарбника підляського Александра Міхала Мошинського та Терези з Оссолінських. Мав двох братів і сеструZnakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 119..

Завдяки дядьку Францішеку Максимільяну Оссолінському, молодий Ян Кантій потрапив до двору Августа II Сильного. Він навчався в школі для пажів при дворі саксонського курфюрста в Дрездені. Там вивчалися декілька іноземних мов, логіка, риторика, право, генеалогія, геральдика, хронологія, географія, фізика, геометрія, математика, а також цивільна та військова архітектуриJerzy Kowalczyk, Die Bedeutung des wettinischen Königshofes für den kulturellen Austausch — Polen in Sachsen, Sachsen in Polen, [in:] Quellen und Studien, Bd. 18, 2005, p. 209.. Протягом 1715—1717 років як придворний паж королевича Фрідріха Августа супроводжував його під час подорожі по Італії (Венеція, Болонья) та ФранціїJerzy Kowalczyk, Die Bedeutung des wettinischen Königshofes für den kulturellen Austausch — Polen in Sachsen, Sachsen in Polen, [in:] Quellen und Studien, Bd. 18, 2005, p. 207..

Згодом Мошинський став шамбеляном короляZnakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 121.. 26 лютого 1726 року отримав від короля староство ґостинінське, а 8 травня того ж року поміняв на нього в Францішека Ієроніма Ґрановського староство іновлодзьке<ref>'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 124.</ref>. 4 травня 1729 був призначений крайчим великим короннимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 66., а через два тижні, 20 травня був номінований на посаду підскарбія надвірного коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 131.. 18 лютого 1730 року був нагороджений орденом Білого Орла. Того ж року Ян Кантій Мошинський був призначений гофмаршалом спадкоємця престолу Фрідріха КрістіанаJerzy Kowalczyk, Die Bedeutung des wettinischen Königshofes für den kulturellen Austausch — Polen in Sachsen, Sachsen in Polen, [in:] Quellen und Studien, Bd. 18, 2005, p. 208..

У грудні 1731 року Мошинський став старостою уйсьцьким'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 131.</ref>, у квітні 1732 року отримав панцерну хоругву в коронному війську, а 27 вересня король подарував йому з дружиною , де вони після перебудови замешкали<ref>'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 135.. Мошинський взяв участь у двох надзвичайних сеймах у Варшаві 1732 і 1733 років.

Після смерті Августа II Мошинський у лютому 1733 року виїхав до Саксонії'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 137.</ref> та перебував при Августові III Саксонському. Він утратив займані посади, залишився лише шамбеляном курфюрста<ref>'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 139.. Повернувся до Польщі разом із Августом III лише на його коронацію в Кракові 1734 року'Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 140.</ref>. 24 січня 1735 року був призначений адміністратором коронного скарбуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 126.. Оскільки посада великого підскарбія коронного була дожиттєвою, то допоки був живий Францішек Оссолінський (дядько — прибічник Лещинського), попри те, що фактично Мошинський керував скарбом, він не міг носити цього титулу. Лише після від'їзду Оссолінського до Лотарингії та добровільної відставки з посади, 6 липня 1736 року Ян Кантій Мошинський став підскарбієм великим коронним. 1735 року підписав ухвалу Генеральної ради Варшавської конфедерації 1733 рокуUchwała Rady Generalnej Konfederacji, 1735, s. 21.. 1 липня 1736 року Мошинський разом із і Генріхом фон Брюлем, орендували на 8 років соляні жупи в Величці, Бохні та в Руському воєводстві.

Мошинський узяв участь в пацифікаційному сеймі 1736 року, підписав «pacta conventa» й елекцію Августа III. Після закінчення сейму поїхав з королем до Саксонії. В січні та лютому 1737 року проводив разом із краківським єпископом Яном Александром Ліпським ревізію королівської скарбниці в Кракові. 10 липня 1737 року підписав у Всхові конкордат із ВатиканомVetera monumenta Poloniae et Lithuaniae gentiumque finitimarum historiam illustrantia maximam partem nondum edita ex tabulariis Vaticanis, deprompta collecta ac serie chronologica disposita. T. 4, Ab Innocentio PP. XII usque ad Pium PP. VI 1697—1775.P.1–2, wydał Augustyn Theiner, Rzym 1864, s. 127..

Помер, за різними даними, 14 чи 15 вересня<ref>Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 143.. 1737 року в Варшаві, 18 вересня відбувся його похорон у під головуванням єпископа познанського .

Маєтності, фундації 27 вересня 1732 року придбав у підстолія сєрадзького село Суха Воля з ключем (тепер Сусковоля та Суха) у повіті РадомськомуZnakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 136.</ref>. 1736 року, ймовірно, придбав частину маєтків, що належали його дядьку, колишньому підскарбієві Францішекові Оссолінському. Зокрема, в його власності звідтоді перебував (тепер — частина Варшави).

З Яном Кантієм Мошинським, ймовірно, пов'язаний початок графічної колекції та бібліотеки Мошинських. Про це свідчать, насамперед, гравюри з колекції, що зображують плани велицьких копалень авторства Вільгельма Гондіуса та , а також портрети членів саксонської родини. Також Ян Кантій був власником колекції гем.

Сім'я Вираженням найвищої симпатії та довіри короля до Яна Кантія Мошинського став його шлюб 18 лютого 1730 року в Дрездені з донькою короля та Анни Констанції Козель — . Весілля вшанував своєю присутністю прусський король Фрідріх-Вільгельм I<ref>Znakomici mężowie polscy w XVIII wieku: wizerunki historycznych osób skreślone przez Juljana Bartoszewicza, T. 2, Petersburg, B. M. Wolffa, 1856, s. 127—128.. Подружжя мало двох синів: Авґуста Фридерика Константія (1731—1786) — стольника великого коронного, старосту димерського, іновлодзького, ситихівського; масона, архітектора, колекціонера, економіста; керівника мистецьких і театральних справ при дворі короля Станіслава Авґуста Понятовського. Фридерика Юзефа (народився після смерті батька, 1738—1817) — секретаря, референдаря й обозного великого литовського, маршалка великого коронного, генерала-лейтенанта коронного війська.

Примітки

Джерела Andrzej Link-Lenczowski, Moszyński Jan Kanty (zm. 1737), [w] Polski słownik biograficzny, T. 22: Morsztyn Zbigniew — Niemirycz Teodor, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977, s. 118—119) Piotr Biliński, Moszyńscy: Studium z dziejów łoniowskiej linii rodu w XIX wieku'', Kraków, 2006.

Посилання