Carex plectobasis — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: сх. Афганістан, південно-центральний Китай, Непал, Пакистан, Тибет, Індія (Західні Гімалаї). Цей кореневищний геофіт росте переважно в субальпійському біомі.
Середовище проживання Населяє піски, кам'янисті сонячні схили; на висотах 3000-4300 метрів.
Опис Кореневище дерев'янисте, косе. Стебла утворюють дернини, 20–65 см заввишки, тонкі, тупотригранні; при основі вкриті червонувато-бурими або темно-бурими піхвами, що згодом розщеплюються на паралельні волокна. Листки коротші за стебло, згорнуті, дещо жорсткі, сіро-зелені, з шорсткими краями та загостреною верхівкою. Колосків 4–6; верхні 3 або 4 — чоловічі, зближені, лінійно-циліндричні, 0,8–2 см завдовжки, сидячі; решта колосків — жіночі, віддалені один від одного, довгасто-циліндричні, 1–3 см завдовжки, на тонких, дещо шорстких ніжках. Луски жіночих квіток каштанового кольору, світліші посередині, широкояйцеподібні або довгасто-яйцеподібні, 4–4,5 мм завдовжки, з широким білим плівчастим краєм. Мішечки жовто-зелені, зверху бурі, довші за луску, майже прямостоячі, довгасто-еліптичні, сплюснуто-тригранні, 5–7 мм завдовжки, плівчасті, з численними жилками; основа поступово звужується в ніжку, краї дрібнощетинисті, верхівка різко звужується в довгий конічний дзьобик. Горішки солом'яно-жовті, довгасто-оберненояйцеподібні, тригранні, бл. 2,5 мм завдовжки; біля основи мають ніжку завдовжки бл. 0,7 мм. Цвітіння та плодоношення — у липні.
Примітки