Геннадій Олександрович Бабенко () — український кримський політичний діяч, що перейшов на бік Росії. Міський голова Сімферополя (2006–2010). Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (III, IV та VI скликань). Заступник голови Ради міністрів Криму (2002–2005).

Кандидат економічних наук (2001). Член-кореспондент Кримської академії наук (2002). Член-кореспондент Інженерної академії України (2002). Академік Інженерної академії України (2003). Дійсний член Кримської академії наук (2004). Академік Міжнародної академії духовної єдності народів світу (2006). Член Ради Союзу юристів Криму (з 1997).

Життєпис

Ранні роки Геннадій Бабенко народився 24 червня 1950 року в Мар'яновці, Омська область. У 1967 році закінчив середню школу № 5 у Житомирі.

У 1972 році закінчив Севастопольський приладобудівний інститут за спеціальністю «радіотехніка». Член асоціації випускників-радіоінженерів. На початку 1972 року працював лаборантом Ленінградського науково-дослідного інституту телебачення. Потім працював на Сімферопольському заводі «Фіолент». Спочатку як інженер та інженер-технолог, а потім заступником секретаря та секретарем комітету комсомолу. Після чого став завідувачем відділу комсомольських організацій Сімферопольського міськкому комсомолу. З 1981 року по 1983 рік навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України в Києві.

Потім повернувся до Сімферополя, де працював партійним працівником. Був інструктором оргвідділу центрального райкому партії, секретарем парткому виробничого шкіряно-взуттєвого об’єднання ім. Ф. Е. Дзержинського, другим, першим секретарем центрального райкому партії. У листопаді 1990 року став головою Центральної районної ради Сімферополя, а з лютого 1991 року по травень 1998 року обіймав посаду голови виконкому цього району.

Голова Кримської федерації бейсболу та софтболу України (з 1996 року).

Депутат У 1998 році був обраний депутатом кримського парламенту, де очолював комісію з питань промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку та паливно-енергетичного комплексу. У 1999 році закінчив Кримський інститут економіки та господарського права за спеціальністю «фінанси та кредит». У 2001 році закінчив Одеську національну юридичну академію.

У 2002 році знову був обраний до Верховної Ради Криму. З 2002 по 2005 рік був заступником голови Ради міністрів Криму.

16 травня 2005 року обійняв посаду міністра будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК в уряді Анатолія Матвієнка, де пропрацював протягом року.

У березні 2006 року Бабенко балотувався на посаду міського голови Сімферополя за підтримки Партії регіонів, членом якої він був. На виборах Бабенко набрав 26 % голосів виборців. Однак, попри це, Сімферопольська міська територіальна виборча комісія призначила повторні вибори міського голови. Причиною стало виключення з виборчих бюлетенів члена Республіканської партії Олександра Гресса в день виборів та поновлення його в цьому списку того ж дня. Апеляційний суд Криму визнав це рішення незаконним. Апеляційний суд Криму зобов’язав провести перевибори міського голови. Незважаючи на це, Територіальна виборча комісія 4 червня 2006 року зареєструвала Бабенка міським головою. На першому ж засіданні Бабенко запропонував на посаду секретаря міськради кандидатуру члена «Російського блоку» Володимира Блінова, яку підтримали депутати міськради.

31 серпня 2006 року Бабенко очолив кримське відділення Асоціації міст України. У вересні 2007 року Бабенко став членом «Земляцтва сибіряків у Криму».

Наприкінці 2008 року стався розкол у кримському відділенні Партії регіонів. Внаслідок цього Сімферопольська міська рада не змогла провести засідання через конфлікт між частиною представників Партії регіонів та Бабенком. Лідером противників Бабенка став секретар міської ради Володимир Блінов. Депутат від фракції «За Януковича!» Борис Фротман звинуватив Бабенка в узурпації влади та корупційній складовій його діяльності. Ці звинувачення підтримали депутати міськради від фракцій Блоку Юлії Тимошенко, Комуністичної партії, партії «Союз», «Руського блоку» та виборчого блоку «Не так», які об’єдналися в «антибабенківську опозицію». У лютому 2009 року Політрада Партії регіонів виключила Бабенка з партії.

19 березня 2009 року на засіданні міськради депутатка від партії «Руський блок» Наталія Лантух розбила об голову Бабенка чотири сирі курячі яйця на знак протесту проти звільнення з посади Бєлова. Залізничний районний суд визнав Лантух винною у хуліганстві та зобов’язав її сплатити штраф у розмірі 119 гривень. Апеляційний суд Автономної Республіки Крим підтвердив це рішення.

14 вересня 2009 року Рада кримської організації Партії регіонів повторно виключила Бабенка. У жовтні 2009 року лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що не підтримуватиме Бабенка на наступних виборах мера Сімферополя.

Начальник головного управління кримської міліції Геннадій Москаль звинуватив Геннадія Бабенка в ухваленні рішень, пов’язаних із розподілом землі та питаннями відчуження власності, лише після узгодження «з членами організованого злочинного угруповання — паном Мельником і паном Лукашевим».

Під час керівництва Сімферополем Бабенко виступав проти повернення історичних назв вулицям Катерининській, Долгоруковській, Потьомкінській, Олександра Невського2007 год. «Крымская правда» — Все обо всем — газета Крымская правда. Також він підтримував присвоєння аеропорту Сімферополя імені льотчика Султана Амет-Хана.

У грудні 2010 року Бабенко потрапив до реанімаційного відділення міської клінічної лікарні № 6 із діагнозом «компресійний перелом хребта».

З 2010 по 2014 рік — депутат кримського парламенту. З жовтня 2011 року — заступник начальника Управління служби Голови Верховної Ради Криму та його заступників.

Після анексії Криму Геннадій Бабенко продовжив працювати в Криму після окупації та анексії півострова Російською Федерацією.

З лютого по жовтень 2014 року — голова Постійної комісії Верховної Ради Криму з питань промислової політики, транспорту, зв’язку та паливно-енергетичного комплексу.

З 2014 року — член партії «Єдина Росія».

З 2014 року по 2015 рік — радник Голови Державної Ради Криму.

Нагороди й звання

Почесний громадянин міста Сімферополя (2007) Заслужений працівник промисловості Автономної Республіки Крим (2000) Заслужений працівник промисловості України (2001) Орден «За заслуги» III ступеня Орден «За заслуги» II ступеня (2009) Орден Петра Великого I ступеня (2007) Почесна грамота Верховної Ради України Почесна грамота Кабінету міністрів України Почесна грамота Ради міністрів Автономної Республіки Крим Переможець у номінації «Державні та громадські діячі» Всеукраїнського рейтингу «Особистість року-2007» Орден «Чорнобильський Хрест» (2008) Орден «За вірність обов’язку» (13 березня 2015) — за особливі заслуги під час виконання службового та громадянського обов’язку, бездоганне виконання службових обов’язків, мужність, самовідданість та ініціативу, проявлені під час організації та проведення загальнокримського референдуму Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2014)

Литература

Бабенко Г. А., Дюличев В. П. Симферополь — город пользы. — Симферополь: Изд. Форма, 2007. — 516 с. — Бабенко Г. А., Дюличев В. П. Шедевры мусульманской архитектуры Крыма. — Симферополь: Симферопольская городская типография, 2008. — 320 с. —

Примітки

Посилання

krimkomsomol.ru