Мустафа́ Бекі́рович (Ебубекі́рович) Бекі́ров (; 1900, Бахчисарай — 1975, Ростов-на-Дону) — кримськотатарський мовознавець, культурний та державний діяч, видавець, педагог.

Директор Кримського науково-дослідного інституту краєзнавства (НДІ ім. А. С. Пушкіна), директор татарського педагогічного технікуму (1924—1925), ректор Кримського педагогічного інституту (1934—1937). Член ВКП(б) (1923—1937). Жертва сталінських репресій, провів у таборах та на засланні 18 років. Реабілітований у 1956 році.

Біографія Народився 1900 року в Бахчисараї в родині кустарів (ремісників).

У 15 років влаштувався складальником до Бахчисарайської друкарні Ісмаїла Гаспринського, де випускалася газета «Терджиман». Закінчив Бахчисарайську вчительську семінарію. З 1919 по 1921 рік викладав у школі села Верхній Керменчик (нині Високе). Після цього знову працював складальником, але вже в друкарні Бахчисарайського райвиконкому.

У 1923 році став членом ВКП(б). З 1923 по 1925 рік — помічник завідувача, а згодом завідувач (директор) татарського педагогічного технікуму. Після цього керував складальним цехом 1-ї Кримської державної друкарні. У 1926—1928 роках працював інструктором Сімферопольського районного комітету ВКП(б) та редактором Кримського державного видавництва («Кримдержвидав»).

У 1928 році обраний головою Карасубазарського райвиконкому, паралельно очолював районний відділ народної освіти. У жовтні 1929 року переведений на посаду секретаря Судацького райкому ВКП(б). Наступного року знову став редактором «Кримдержвидаву» та вступив до аспірантури Кримського комуністичного вищого навчального закладу (КомВУЗ) у Сімферополі. Одночасно з навчанням в аспірантурі працював у Кримском партійному видавництві та очолював Кримський науково-дослідний інститут краєзнавства (науково-дослідний інститут ім. А. С. Пушкіна) у період з 1931 по 1934 рік. Був одним із провідних знавців кримськотатарської мови, брав активну участь у процесі її переведення на латинську абетку (яналіф).

У липні 1934 року очолив Кримський педагогічний інститут. За час його керівництва в інституті було відкрито історичний та географічний факультети. У 1935 році виступив одним з організаторів III Всекримської наукової конференції з мови.

Репресії та заслання Через звинувачення в участі в контрреволюційній організації 14 або 15 червня 1937 року Бекіров був заарештований органами НКВС за статтею 58 КК РРФСР. Його виключили з компартії. Під час слідства зазнав тортур. Під тиском він був змушений визнати провину в участі в «контрреволюційній пантюркістській організації, що мала на меті реставрацію приватнокапіталістичних відносин і встановлення буржуазно-націоналістичного ладу». Бекірову інкримінували пункти 7, 8, 11, 17 статті 58 КК РРФСР.

На закритому судовому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР, яка проходила 2 листопада 1938 року в Сімферополі, він не визнав себе винним, проте суд визнав його винуватим і засудив до 12 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах із конфіскацією майна та подальшим ураженням у політичних правах на 5 років.

Перебуваючи в ув'язненні (зокрема, у Владимирській особливій тюрмі — Владимирський централ), неодноразово надсилав листи з проханням переглянути справу, але вони залишалися без відповіді. У 1949 році, після закінчення терміну ув'язнення, за розпорядженням МДБ СРСР був етапований на вічне поселення (заслання) до Красноярського краю. Перебував у Рибінському, а згодом в Єнісейському районі, працював у селищі Усть-Кемь.

У 1956 році, працюючи змінним пилоправом шпалозаводу селища Усть-Кемь, написав заяву Генеральному прокурору СРСР із проханням про реабілітацію. 22 грудня 1956 року рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР вирок щодо Бекірова було скасовано, а справу закрито за відсутністю складу злочину.

Помер 1975 року в Ростові-на-Дону.

Сім'я З 1927 по 1937 рік був одружений з Аріфою Меметовою. Син — Толкун.

Праці

Qьrьm tatar tilinin ilmij oformlenijesi xsusьnda ba'zь bir fikir ve teklifler // Bolsevik jolь. — 1931. — № 6-7. — S. 44-48. Bekırov M. V., Kurkci U. O. Lenın — Stalın bır tomluqьnь terçıme sozlugı. — Sımferopol: Qьrьmdevneşr, 1936. — 76 b. Елагин В. Инкъиляб йылларында къырымтатарларынынъ миллий хаяллары / Терджиме эткен М. Бекиров. — Акъмесджит: Къырым Хукюмет нешр., 1925. — 90 с. (арабською графікою). Qrьm tatar edebij tili orfografijasьnьn qurulьs prinsipleri. — Simferopol, 1934. — 7 s. Qrım tatar edebi tili orfografijasьnьn qurulьsь haqqьnda // Qrьm tatar edebij tili bytyn Qrьm III ilmij konferentsijasьnьn qararlarь. — Aqmescit: Qrьm ASSR devlet nesrijatь, 1935. — S. 15-34. (латиницею).

Література

Урсу Д. П. Бекіров Мустафа Бекірович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. Урсу Д. Бекир Чобан-заденинъ маариф саасындаки фаалиети // Тасиль. — 2003. — № 3. — С. 30. Бекиров Мустафа Бекирович: [Ректор Таврич. ун-та в 1934—1937 гг.] // Профессора Таврического Национального университета им. В. И. Вернадского (1918—2000) — Киев, 2000. — С. 15. Урсу Д. П. Ректор Бекіров: [История жизни и деятельности ректора Таврич. ун-та] // Кримська світлиця. — 2000. — 4 лютого. — С. 11. Урсу Д. Перші ректори: [Таврич. ун.] // Кримська світлиця. — 2000. — 28 січня. — С. 19. Урсу Д. П. «Дело» Мустафы Бекирова // Голос Крыма. — 1996. — 12 июля; 19 июля.

Примітки

Посилання

Известные учителя Крыма начала XX века (05.10.2018) Мустафа Бекиров