Принц Карл Август Вільгельм Ніколаус Александр Міхаель Бернгард Генріх Фрідріх Штефан Саксен-Веймар-Айзенахський (; 31 липня 1844, Веймар — 20 листопада 1894, Рокбрюн-Кап-Мартен) — спадкоємний великий герцог Саксен-Веймар-Айзенахський та герцог Саксонський.

Біографія Карл Август був єдиним сином великого герцога Карла Александера Саксен-Веймар-Айзенахського (1818–1901) та його дружини, принцеси Софії (1824–1897), дочки короля Нідерландів Віллема II. Після восьми років приватного репетиторства у Моріца Фермерена (1855–1863) він навчався в Єнському університеті, Лейпцизькому університеті та Гайдельберзькому університеті.Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende. Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach 1876–1923. Glaux, Jena 2006, S. 36. З 1864 року він був членом студентського корпусу «Саксо-Боруссія Гайдельберг». Карл Август служив у Великогерцогській саксонській армії та був підпоручиком в Імператорському російському Інгерманландському 10-му гусарському полку. Він був присутній на проголошенні Німецької імперії у Версалі 18 січня 1871 року разом зі своїм батьком.Theodor Toeche-Mittler: Die Kaiserproklamation in Versailles am 18. Januar 1871 mit einem Verzeichniß der Festtheilnehmer. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1896.H. Schnaebeli: Fotoaufnahmen der Kaiserproklamation in Versailles. Berlin 1871.

26 серпня 1873 року у Фрідріхсгафені Карл Август одружився зі своєю троюрідною сестрою принцесою Пауліною (1852—1904), дочкою принца Германа Саксен-Веймар-Айзенахського (1825—1901) та принцеси Августи (1826–1898), наймолодшої дочки короля Вільгельма I Вюртемберзького. Дату весілля було перенесено; початковий план полягав у тому, щоб світова прем'єра опери «Аїда» у Веймарі збіглася з весіллям.

Мати Карла Августа була наступною в черзі на нідерландський престол після принцеси Вільгельміни. Це право відповідно перейшло до її нащадків. Як ймовірний спадкоємець нідерландського престолу, Карл Август навчився вільно розмовляти та писати нідерландською мовою.

У вільний час спадкоємний великий герцог присвячував себе своїй колекції гравюр на міді та своїй шафі для монет. Він також цікавився Великогерцогською бібліотекою та нещодавно збудованим архівом, де часто вивчав історичні документи, що стосуються історії дому.Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende. Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach 1876–1923. Glaux, Jena 2006, S. 37. Його популярність та привітність у спілкуванні з мешканцями Великого герцогства були високо оцінені. Державний міністр Штіхлінг описав його як одного з тих, «хто безумовно кращий, ніж здається».Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende. Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach 1876–1923. Glaux, Jena 2006, S. 38.

Через хронічну хворобу Карл Август поїхав до Ментони на курортне лікування. Ментона була відома своїм сприятливим кліматом для хворих на туберкульоз. Він помер у Кап-Мартен на шість років раніше за свого батька, тому старший син Карла Августа успадкував титул великого герцога Саксен-Веймар-Айзенахського. Карл Август похований у княжій усипальниці Веймара.

Сім'я Зі своєю дружиною мав двох синів — Вільгельма Ернста (1876—1923), великого герцога Саксен-Веймар-Айзенахського, і Бернгарда Генріха (1878—1900).

Нагороди

Орден Білого Сокола, великий хрест (29 серпня 1844) Орден Вірності (Баден) (1863) Орден Церінгенського лева, великий хрест (1863) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (16 травня 1864) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1864) Орден Андрія Первозванного з ланцюгом (Російська імперія; 1864) Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія; 1864) Орден Білого орла (Російська імперія) (1864) Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія; 1864) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (грудень 1864) Орден Рутової корони (1865) Орден Чорного орла з ланцюгом орден (27 вересня 1866) ланцюг (1877) Орден Святого Губерта (1866) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із золотою короною і ланцюгом (18 березня 1867) Орден Святого Георгія 4-го ступеня (Російська імперія; 1870) Залізний хрест 2-го класу Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Орден Альбрехта Ведмедя, великий хрест (1875) Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 13 травня 1878) Орден Віллема, лицарський хрест 3-го класу (Нідерланди; 9 липня 1878) Орден Генріха Лева, великий хрест (1890)Braunschweigisches Adreßbuch für das Jahr 1895. Braunschweig 1895. Meyer. p. 3 Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1892) Орден хризантеми, велика стрічка (Японська імперія; 23 липня 1894) Орден Нідерландського лева, великий хрест Орден Золотого Лева Нассау, великий хрест (Нідерланди) Медаль «За військові заслуги» (Ліппе) з мечами Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія) Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство) Орден Дубового вінця, великий хрест (Люксембург) Орден «Османіє» 1-го класу (Османська імперія) Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді

Література

Paul Friedrich Wilhelm von Bojanowski: Carl August, Erbgrossherzog von Sachsen. Ein Lebensbild. H. Böhlau, Weimar 1895. Otto Devrient: Zur Einzugsfeier der Hohen Neuvermählten Ihrer Königlichen Hoheiten des Erbgroßherzogs Karl August und der Frau Erbgroßherzogin Pauline von Sachsen-Weimar-Eisenach. Was wir bieten. Festspiel am 8. September 1873 in einem Aufzuge. Kühn, Weimar 1873. Angelika Pöthe: Carl Alexander. Mäzen in Weimars ›Silberner Zeit‹. Böhlau, Köln 1998, ISBN 3-412-00498-7. Staatshandbuch für das Großherzogtum Sachsen-Weimar-Eisenach, S. 2. (Digitalisat) Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9.

Посилання