Contra principia negantem non est disputandum (лат., альтернативно Contra principia negantem disputari non potest та Contra principia negantem disputari nequit; буквально: «Проти того, хто заперечує принципи, неможливо сперечатися») є принципом логіки та права: щоб аргументовано сперечатися щодо розбіжностей, має існувати згода щодо принципів або фактів, за якими оцінюються аргументи.
Історія
Цей вислів не зустрічається у Аристотеля, хоча дослідники вказують на деякі арістотелівські уривки, які наближаються до нього за духом. Іноді кажуть, що він використовувався в середньовічній схоластичній філософії для позначення авторитету арістотелівської системи. Дунс Скот завершує один із уривків свого коментаря до Сентенцій Петера Ломбарда твердженням: «Якщо цей аргумент не є переконливим, багато принципів, які припускаються філософами, ставляться під сумнів; а проти того, хто заперечує загальноприйняті принципи, дискусія неможлива (contra autem negantem principia communiter recepta, non est disputandum).»
Цей вислів іноді цитують з англійського юридичного трактату XVII століття Кок про Літтлтона (Co. Litt. 343), де він пояснює поняття «максими в праві».
Вислів використовувався у «Демонології», написаній королем Шотландії Яківом VI та Англії Яківом I у першому питанні першої книги:
«Але я вважаю це складнішим, оскільки ви заперечуєте саму річ загалом: бо, як кажуть у школах логіки, Contra negantem principia non est disputandum. Завжди в тій частині, що чаклунство та відьми існували та існують, перша частина чітко доведена Писаннями, а остання — щоденним досвідом та зізнаннями.»
Використання
У п'єсі «Німа леді» (1672) Джона Лейсі є персонаж (лікар), який цитує цей вислів у п'ятому акті.
Артур Шопенгауер згадує його у своїй «Мистецтві сперечатися» (Еристиці), а В. І. Ленін заперечував проти твердження Петра Бернгардовича Струве щодо цього принципу, відповідаючи: «Це залежить від того, як сформульовані ці principia — як загальні положення та нотатки, чи як інше розуміння фактів російської історії та сучасної реальності.»
Карл Поппер вважав, що цей вислів виражає ірраціоналістичну «доктрину релятивіста про неможливість взаєморозуміння між різними культурами, поколіннями чи історичними періодами — навіть у науці, навіть у фізиці»: «Міф про структуру чітко збігається з доктриною про те, що неможливо раціонально обговорювати нічого фундаментального, або що раціональне обговорення принципів неможливе.»
Див. також Інтерсуб'єктивність
Примітки Joseph Agassi, Science and its history: a reassessment of the historiography of science, Springer, 2008, p. 310 Hans Günter Zekl, Aristoteles: Metaphysik, Würzburg: Königshausen & Neumann, 2003, p. 26 Joannis Duns Scoti doctoris subtilis, ordinis minorum opera omnia, editio nova, vol. 16, Paris, 1894, p. 93
Vladimir I. Lenin, The Economic Content of Narodism and the Criticism of It in Mr. Struve's Book, in Collected Works, 4th English Edition, Moscow: Progress Publishers, 1972, p. 433 n. Karl Popper, "The Myth of the Framework," in The Myth of the Framework: In defence of science and rationality, London: Routledge, 1994, pp. 33, 59