Ірга́т Кади́р (; справжнє ім'я — Халі́ль Джемі́льович Кади́ров, ; 1905, Ускут, Крим — 26 січня 1945, Східна Пруссія) — радянський кримськотатарський поет. Член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Член Правління Спілки письменників СРСР. Заступник голови Спілки письменників Криму. Учасник радянсько-німецької війни. Загинув на фронті.

Біографія Народився 1905 року в Криму в селі Ускут Сімферопольського повіту Таврійської губернії (Крим) Російської імперії в багатодітній родині наймита.

Батько помер рано, і хлопчик з десяти років пізнав важку наймицьку працю у місцевих баїв, згодом вирушив на заработки до Карасубазара (нині Білогірськ), де працював у власника кав'ярні М. Менахая.

У 16 років, із встановленням радянської влади у 1921 році, приїхав до Ялти, де вступив на робітничий факультет. Повернувшись до рідного села, вів активну пропагандистську роботу. Закінчив татарський педагогічний технікум.

У 1924 році був направлений до Москви до Комуністичного університету трудящих Сходу імені І. В. Сталіна. Член ВКП(б) з 1925 року. У 1927—1929 роках проходив строкову службу в Червоній армії.

Після армії у 1929 році вступив до Кримського педагогічного інституту імені Фрунзе на факультет філології. Працював у Балаклаві головним редактором районної газети.

У 1934 році направлений делегатом на Перший з'їзд радянських письменників, де його обрали членом правління. Також був обраний заступником голови Спілки письменників Криму. З 1934 року рішенням кримського ОК ВКП(б) виключно для творчої роботи звільнений від обов'язків за займаними посадами із забезпеченням утримання за рахунок бюджету, у забезпеченні та медичній допомозі прирівняний до керівних працівників області, забезпечений житловою площею.

Восени 1937 року виключений з партії, заарештований, звинувачений у націоналізмі серед інших письменників у справі про «ворогів народу, які сприяли відторгненню Криму від Радянської Росії на користь буржуазної Туреччини». Ця справа виникла після доповіді Юсуфа Болата на зборах Спілки письменників Криму, в якій він заявив, що старше покоління кримських письменників зрадило інтереси радянської країни і виховує читачів у дусі ненависті до радянського ладу. У листопаді 1939 року відбувся суд, Играт Кадир був повністю виправданий, відновлений у партії та правах.

Станом на 1941 рік був членом ревізійної комісії Спілки письменників СРСР.

Німецько-радянська війна На фронті з перших днів війни, ще у квітні 1941 року лейтенант запасу Халіль Кадиров був призваний на перепідготовку офіцерів до міста Бровари.

Старший брат письменника Мустафа, виноградар, чия праця була відзначена золотою медаллю ВДНГ СРСР, у роки німецької окупації Криму став підпільником, був заарештований гестапо і після катувань страчений. Дружина та син письменника перебували в евакуації в Башкирській АРСР.

Брав участь у боях в Україні, у Сталінградській битві, визволенні Білорусі, Польщі, Східної Пруссії. Був поранений чотири рази.

З нагородного листа від 2 серпня 1944 року на гвардії старшого лейтенанта, командира стрілецької роти Окремого штурмового стрілецького батальйону 11-ї гвардійської армії Х. Д. Кадирова: «як командир роти забезпечив успіх у прориві німецької оборони. Під час бою рота підбила дві самоходні гармати, захопила п'ять гармат. Особистим прикладом надихав бійців, отримав поранення».Електронний банк документів «Подвиг народу»

У ніч з 24 на 25 січня 1945 року під час Східно-Прусської операції на підступах до Кенігсберга отримав наскрізне кульове поранення черевної порожнини. Вранці 25 січня доставлений до шпиталю, де був прооперований, але лікарям не вдалося врятувати його життя. Він помер наступного дня, 26 січня.

Похований у Братській могилі радянських воїнів у селищі Зорино (№ 78 у списку з 238 похованих воїнів).Паспорт (облікова картка) військового поховання 2014 року, ОБД Меморіал

Орден Вітчизняної війни II ступеня (12.08.1944) № 131747 надісланий родині 15 березня 1945 року.

Творчість Дебютував у пресі 1923 року в газеті «Яш къувет» («Молода сила») із віршем «Комсомол».

У 1926 році написав ліричні вірші «Моя мама» та «Родне село», присвячені рідному селу Ускут.

У 1929 році виходить друком перша збірка його віршів — «Пісні наймита». Через два роки вийшла друга збірка — «Наступ».

У 1931 році пише на музику Яя Шерфедінова «Марш червоноармійців» («Къызыл аскер маршы»). Також є автором «Партизанського маршу» та «Маршу колгоспників».

Його промова про роль і завдання кримських письменників на Першому з'їзді радянських письменників у 1934 році, яку високо оцінив Максим. Горький, була опублікована в «Літературній газеті».

У 1935–1936 роках перекладені російською мовою вірші Іргата Кадира були опубліковані в журналі «Література і мистецтво Криму», а в 1937 році — у збірці «Поети Криму».

У 1936 році виходить друком окремим виданням поема «Ісмаїл» про нелегке життя простого народу на селе.

Входив до редакції відділу «Народи Криму та національно-культурне будівництво» так і не виданої «Радянської енциклопедії Криму».

Переклав кримськотатарською мовою твори Льва Толстого («Хаджі-Мурат», «Козаки», «Севастопольські оповідання»), Федора Гладкова («Цемент»), Михайла Шолохова («Тихий Дон», «Піднята цілина»), Олександра Серафимовича («Залізний потік»), Олександра Фадєєва («Розгром»).

У 1943 році написав вірш «Народжені для битви».

Опубліковано фронтові листи поета до рідних. Останній з них — лист синові від 16 січня 1945 року: «Я тут воюю тільки на «відмінно», а поганим серед нас взагалі немає місця...».

Пам'ять На честь поета названо вулицю в смт Молодіжне Сімферопольського району Криму.

У 1978 році радянський кримськотатарський письменник Джеміль Сейдаметов написав біографічну книгу «Іргат Кадир. Літературний портрет» (Ташкент, 1978. — 88 с.).

Примітки

Посилання 70-річчю загибелі гвардії старшого лейтенанта, члена Правління Спілки письменників СРСР Халіля Кадирова присвячується, Сайт Міллі Фірка Лист Іргата Кадира від 28 листопада 1944 року своїй дружині