Принц Бернгард Карл Александр Герман Генріх Вільгельм Оскар Фрідріх Франц Петер Саксен-Веймар-Айзенахський (; 18 квітня 1878, Веймар — 1 жовтня 1900, Айзенах) — принц Саксен-Веймар-Айзенахський і герцог Саксонський. Лейтенант Прусської армії.
Біографія Бернгард Генріх був сином спадкоємного великого герцога Карла Августа Саксен-Веймар-Айзенахського (1844–1894) та Пауліни (1852–1904), доньки принца Германа Саксен-Веймар-Айзенахського (1825–1901). Він був молодшим братом майбутнього великого герцога Вільгельма Ернста Саксен-Веймар-Айзенахського. Його бабусею і дідусем були великий герцог Карл Александер Саксен-Веймар-Айзенахський (1818–1901) і принцеса Софія Нідерландська (1824–1897). Його безтурботна вдача, очевидно, робила його улюбленцем усіх. Він був «дуже делікатним і маленьким на зріст, але досить енергійним у спортивних справах, дуже веселим і мав дружелюбність до всіх, що робило його досить популярним».Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. Glaux, Jena 2006, S. 39.
З 1890 року Бернгард Генріх відвідував Королівську гімназію Вільгельма в Касселі разом зі своїм братом Вільгельмом Ернстом.Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. S. 42. Принц Бернгард Генріх вступив до 3-го гвардійського уланського полку в Потсдамі — того самого полку, в якому Гаррі Кесслер (1868–1937) проходив свою річну добровільну військову службу в 1892/1893 роках.Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. S. 49.
Принц Бернгард Генріх успадкував маєток навколо замку Ракот і маєток Стеншево в Позені. Разом зі своїм братом він також успадкував володіння в Нідерландах від своєї бабусі, принцеси Софії Нідерландської, на додаток до права успадкування нідерландського престолу.
Він помер 1 жовтня 1900 року. «Принц Бернгард Генріх прибув до замку Вартбург із сильною застудою після маневрів і, беручи участь у полюванні там, не щадив себе, проте, як мені сказали, його стан здавався цілком нешкідливим навіть у неділю ввечері, коли він ліг спати з лихоманкою. У понеділок вранці принц відчув слабкість через високу температуру, але поснідав чаєм і жартома поговорив з лікарем. Лікар раптово помітив, що смерть неминуча, і покликав Його Королівську Високість Великого Герцога, який прибув якраз вчасно, щоб взяти охолоджувану руку свого ніжно дрімаючого онука у свою. Спадкоємний Великий Герцог перебував у Сілезії. За словами лікаря, смерть настала внаслідок швидко прогресуючої пневмонії».Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. S. 60.
Нагороди
Орден Білого Сокола, великий хрест Столітня медаль
Примітки
Література
Посилання
Schloss Rocot