Ва́цлав Заборо́вський (; 1 грудня 1897, Одеса — 13 вересня 1939) — польський журналіст і офіцер, капітан піхоти.

Біографія Вацлав народився в сім'ї інспектора торговельної школи Мечислава та Віри, уродженої Білінської (померла 1905 року). Після смерті матері його виховувала мачуха-гречанка. У червні 1914 року він з відзнакою закінчив семирічну Жуковську середню школу в Одесі, а в травні 1916 року — два курси Лісового інституту в Санкт-Петербурзі.

У серпні 1916 року його призвали до лав російської армії та направили до школи прапорщиків. Після закінчення навчання його було призначено до звання прапорщика та призвали до 191-го резервного піхотного полку. Пізніше його перевели до 54-го резервного піхотного полку, де він прийняв командування маршовим підрозділом, що складався з поляків, виділених зі складу розформованої Польської стрілецької дивізії.

У травні 1922 року, за власним проханням, його перевели до резерву. Він працював банківським клерком та журналістом, пишучи редакційні статті для лодзинської щоденної газети «Республіка». У травні 1925 року його призвали на дійсну службу до 28-го піхотного полку та направили на курси підготовки молодших офіцерів у Хелмно. Після завершення курсу він служив у 28-му піхотному полку командиром роти та офіцером з особового обліку. У березні 1931 року його перевели до резервного піхотного кадетського батальйону № 7 у Сьремі, а 5 серпня 1932 року — до школи піхотних унтерофіцерів № 2 у Сьремі. У січні 1934 року його перевели до 71-го піхотного полку в Замброві. 22 лютого того ж року Президент Республіки Польща присвоїв йому звання капітана піхотного офіцерського корпусу з 86-м рангом, що діє з 1 січня 1934 року. У березні 1939 року він служив у командуванні 1-ї піхотної дивізії легіонів у Вільнюсі на посаді другого штабного офіцера.

У Вересневій кампанії він воював на посаді заступника квартирмейстера 1-ї піхотної дивізії легіонів. Він загинув 13 вересня 1939 року та був похований на цвинтарі в Седльцях.

Сім'я Він був одружений з Марією Казімірою, уродженою Пащинською, з якою мав чотирьох дітей: Богдана Юліана (нар. 13 лютого 1923 року), Мечислава Антонія (нар. 24 листопада 1924 року), Ельвіру Юлію (нар. 18 квітня 1927 року) та Марію Кристину (нар. 28 листопада 1932 року).

Нагороди

Virtuti Militari, срібний хрест (№ 668; 28 лютого 1921) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Срібний хрест Заслуги Пам'ятна медаль за війну 1918-1921 Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Медаль Перемоги (28 червня 1930)

23 травня 1933 року Комітет Хреста та Медалі Незалежності відхилив заявку на нагородження його цією нагородою «через брак праці зі здобіття незалежності».

Бібліографія

Література