Яку́б Зеккі́ (; справжнє ім'я — Яку́б Мура́тович Умє́ров; 18 серпня 1917, Янджо — червень 1977, Маріуполь) — радянський кримськотатарський письменник та журналіст. Член Спілки письменників СРСР (1975). Учасник Другої світової війни. Член КПРС (від 1940).
Біографія Народився 18 серпня 1917 року в селі Янджо Таврійської губернії (нині Бахчисарайський район).
У 1935 році закінчив Бахчисарайський педагогічний технікум. Під впливом Яг'ї Байбуртли, Абляя Шаміля та Османа Аміта почав захоплюватися літературою. Працював у газеті «Ударник» Бахчисарайського району, де у 1937 році опублікував своє перше оповідання «Къара чекмен» («Чорна шинель»). У 1940 році вступив до ВКП(б).
У роки Другої світової війни брав участь в обороні Одеси, Севастополя, Керчі та Новоросійська. Був командиром відділення розвідки, мав звання старшини.
Після закінчення війни мешкав у Донецьку, де працював економістом у будівельних організаціях. З 1975 року — член Спілки письменників СРСР. Публікувався в газеті «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»). Ряд його творів було перекладено російською мовою. Творчість письменника зосереджена на філософській та морально-етичній проблематиці.
Помер у червні 1977 року в Маріуполі на 60-му році життя.
Був одружений, мав чотирьох доньок: Тетяну, Лілію, Олександру та Галину (Галію). Олександра проживає в місті Маріуполь.
Книги
«Бахт анахтары» («Ключ щастя», 1969, Ташкент) «Къытыкълы икяелер» («Гумористичні оповідання», 1972, Ташкент)
Примітки
Література
Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник / упоряд. О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 407. (Посилання на Google Books)